Бар’єри в спілкуванні

Адвокати виявили 5 перепон, які заважають їм знайти спільну мову з прокурорами

Яким би гарним не був закон або його проект, досягти мети реформування заважають суб’єктивні чинники. Адвокати вирішили допомогти прокурорам виявити проблеми в роботі, які стають на заваді продуктивній співпраці. У свою чергу обвинувачі запевнили, що заради порозуміння із захисниками готові створити департамент із контролю та навіть позбутися погонів.

Від абстракцій до конкретики

Намагаючись прискорити процес реформування прокуратури, адвокати вирішили відмовитися від абстрактних пропозицій, висловлених у численних законопроектах, поданих останнім часом до Верховної Ради, на кшталт залучення до роботи «незаангажованих фахівців» (проекти №№1530 та 1605), «переформатування» діяльності всеукраїнської конференції працівників прокуратури (№1734-1), запровадження конкурсного порядку добору Генерального прокурора (№2098) тощо, та перейти до конкретних питань.

Із цією метою Асоціація правників України провела опитування майже 300 респондентів із приводу того, які негативні аспекти в роботі представників обвинувачення заважають адвокатам досягти з ними порозуміння.

За словами президента АПУ Дениса Бугая, найбільшою проблемою, з якою доводиться стикатися захиснику при взаємодії зі своїми процесуальними опонентами, є невмотивовані відповіді на адвокатські запити та клопотання. На другому місці — покривання прокурорами неправомірних дій посадових осіб. Третю позицію займає перешкоджання в доступі до матеріалів справи. Також указувалося на відсутність незалежного органу, до якого можна було б поскаржитися на неправомірні дії працівників прокуратури. І нарешті — невнесення прокурорами заяв про злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Характеризуючи останню проб­лему, правник наголосив, що невнесення таких заяв змушує його колег звертатися до суду і вже в судовому порядку визнавати діяння чи бездіяльність злочином. «А це, — вважає захисник, — призводить до витрат часових та матеріальних ресурсів не тільки адвоката, а й суду».

Логічні пояснення

До бар’єрів, що виникають на шляху взаємодії обвинувачення та захисту, окремі адвокати відносять відсутність належного процесуального керівництва з боку прокурорів, несвоєчасне повідомлення захисника про проведення слідчих дій стосовно клієнта, неправомірний тиск із боку правоохоронних органів тощо.

Представники Генеральної прокуратури, запрошені до участі в заході, визнали, що всі озвучені недоліки дійсно мають місце. Щоправда, кожен з них можна пояснити.

Наприклад, небажання відкривати кримінальне провадження пов’язане, за словами правоохоронців, із заскорузлою психологією прокурорів, які пам’ятають часи, коли закриття кримінальної справи викликало невдоволення керівництва. Покривання посадових осіб зумовлене такими чинниками, як корупція або просування по кар’єрній драбині. Невмотивовані ж відповіді на запити адвокатів свідчать про недостатній професійний рівень вартових порядку, їх надмірну завантаженість і невисоку зарплату.

Реформа «своїми силами»

Боротись із усіма переліченими явищами в прокуратурі мають намір під наглядом захисників (принаймні в цьому обвинувачі запевнили присутніх правників). Найближчим часом у системі наглядово-обвинувального органу планується створити дві нові структури — департамент із реформування, який матиме відділ контролю за прокурорською діяльністю, та департамент із напрацювань методичних рекомендацій для працівників прокуратури. Крім репресивних функцій, ці інститути будуть покликані викоренити зі свідомості правоохоронців страх перед закриттям кримінальних проваджень на етапі досудового слідства, а також навчити прокурорів новітнім методикам роботи.

Із цією метою названі структурні одиниці (не без допомоги адвокатів) розроблятимуть так звані гайдлайни — рекомендації щодо алгоритму дій у тих чи інших ситуаціях, які виникають під час розслідування чи в ході спілкування з учасниками процесу. Недотримання прокурором алгоритму, прописаного в гайдлайні, може стати підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Також у ГПУ розглядають можливість скорочення штатної чисельності працівників прокуратури. Щоправда, цю ініціативу не вітають ні адвокати, ні судді, оскільки на кожного прокурора й без того припадає чимало проваджень.

Також планується відмовитися від паперового документообігу, що дозволить прокурорам вищих рівнів здійснювати контроль за веденням справ процесуальними керівниками в будь-який час.

Ще однією реформаторською ідеєю є поступова демілітаризація органу. Втім, навіть у ГПУ визнають, що для цього потрібен час і воля законодавця.

Втілення в життя інших ініціатив (хіба що крім скорочення кількості працівників), переконують обвинувачі, не потребує законодавчих змін і можливе на підставі внутрішніх наказів. Якщо цей задум удасться, прокуратура може стати своєрідним прикладом того, що залучення до реформування практиків може стати набагато дієвішим, ніж нагромадження законодавчих приписів.