Більшість неповнолітніх злочинців виховуються в неповних сім’ях або без батьків
Для злочинності неповнолітніх, уважають судді з Волині, характерна підвищена латентність, оскільки багато їхніх діянь сприймаються як пустощі через недостатню соціальну зрілість. При призначенні покарання підлітку необхідно враховувати умови його життя та виховання, а також вплив дорослих.
Таємне і явне
У Рожищенському районному суді Волинської області узагальнена судова практика розгляду кримінальних проваджень про злочини, скоєні неповнолітніми.
Боротьба зі злочинністю підлітків — одна з головних проблем боротьби зі злочинністю загалом. Відповідні показники певною мірою свідчать про ситуацію в суспільстві, причому не тільки й, можливо, не так сьогодні, як у майбутньому. Злочинність неповнолітніх є окремою кримінологічною проблемою, оскільки відрізняється від злочинності дорослих, що зумовлено віком порушників, соціально-психологічними особливостями та статусом у суспільстві.
Неповнолітні злочинці — це особи віком від 14 (вік, з якого починається кримінальна відповідальність практично за всі діяння, які реально вчиняють неповнолітні) до 18 років (вік юридичного повноліття).
Порівнюючи за кількісними показниками злочинність підлітків зі злочинністю дорослих, слід виходити з того, що перша охоплює 4-річний період життя людини (14—18 років), а друга — десятиліття після 18 років. Різняться вони і якісно. Так, злочинність неповнолітніх практично не стосується злочинів у сфері економіки, службових злочинів тощо.
Для злочинності підлітків характерна підвищена латентність, оскільки багато злочинів, які вони скоюють, дорослі сприймають як пустощі через недостатню соціальну зрілість (наприклад крадіжки в сім’ї, сусідів, навчальних закладах, хуліганські бійки, відбирання грошей і речей у молодших). Через те що цьому не надається належного значення або через небажання виносити сміття з хати про такі дії, як правило, не повідомляють в органи внутрішніх справ. Тому реальнішим є облік тяжких насильницьких і насильницько-корисливих злочинів, які скоюють підлітки (вбивства, тілесні ушкодження, згвалтування, хуліганства, крадіжки, грабежі, розбійні напади).
Стан злочинності неповнолітніх багато в чому залежить від особливостей боротьби з нею та ставлення правоохоронців до її обліку.
Аналізуючи оперативність розгляду таких справ за період, указаний в узагальненні, можна відзначити, що такі кримінальні справи призначалися до підготовчого та судового розгляду з дотриманням строків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом. Що стосується строків, то практично всі справи про злочини неповнолітніх розглянуті в розумні строки. Однак була справа, розгляд якої тривав понад 6 місяців. Це справа за обвинуваченням Особи за ч.1 ст.122 Кримінального кодексу. За результатами слухання Особу 1 було звільнено від кримінальної відповідальності та передано на поруки трудовому колективу виконавчого комітету Уляниківської сільської ради Рожищенського району, якщо він протягом 1 року з дня передання на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Провадження у справі закрито. Основною причиною тривалого розгляду стала неодноразова неявка свідків. 12 разів слухання відкладалось із цієї причини, а також через неявку адвоката, підсудного.
Обставини, що підлягають з’ясуванню
За наявності підстав до неповнолітнього підозрюваного можуть застосовуватися запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК.
Наявність достатніх підстав для застосування запобіжного заходу повинен з’ясовувати в кожному конкретному випадку слідчий суддя. При цьому враховуються вікові та психологічні особливості підлітка, дані про те, чим займається, тощо.
Взяття під варту застосовується до неповнолітнього лише в разі, якщо його підозрюють або обвинувачують у скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним в ст.177 КПК.
За період, що аналізується, подання слідчих органів про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо неповнолітніх на розгляд суду не надходили. Кримінальних справ, у яких підлітки перебували під вартою, на розгляді суду не було. Крім того, не було й випадків зміни запобіжного заходу щодо неповнолітніх підсудних при підготовчому судовому засіданні кримінальних проваджень. Однак за результатами розгляду справ 3 неповнолітніх взято під варту.
Відповідно до ст. 485 КПК під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, учинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених ст.91 КПК, також з’ясовуються:
• повні й всебічні відомості про особу неповнолітнього: вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру; за наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною хворобою, повинно бути також установлено, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій та якою мірою міг керувати ними;
• ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;
• умови життя та виховання;
• наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
При дослідженні умов життя та виховання підозрюваного чи обвинуваченого підлітка належить з’ясувати:
• склад сім’ї, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими й дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю його поведінки, морально-побутові умови в сім’ї;
• обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, вчителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;
• зв’язки й поведінку підлітка поза домом, навчальним закладом та роботою.
Стан здоров’я та загальний розвиток неповнолітнього необхідно досліджувати за умови розумової відсталості. Відомості про можливу розумову відсталість обвинуваченого або підозрюваного, про стан його здоров’я слідчий може одержати від батьків або осіб, які їх замінюють, учителів, вихователів, ровесників та інших осіб, а також шляхом витребування необхідних документів, характеристик тощо. Також може бути проведено й судово-психіатричну експертизу, якщо експерти мають достатньо знань у галузі дитячої психології.
Обов’язковий захист
Характеризуючи справи про злочини неповнолітніх, які розглядалися в узагальненні, необхідно підкреслити, що стан здоров’я й загальний розвиток неповнолітніх обвинувачених визначався згідно з висновками закладів охорони здоров’я. У жодному випадку судово-психіатричні експертизи не призначалися. Ніхто з підлітків не перебуває під диспансерним наглядом у психіатричному та наркологічному кабінетах.
При розслідуванні відповідної справи обов’язково необхідно долучити розгорнуту характеристику зі школи або з місця роботи, а також із місця проживання. Крім того, необхідно одержати з органів міліції у справах неповнолітніх і служби у справах неповнолітніх (судових вихователів) довідки з інформацією про цього неповнолітнього.
У кожній зі справ, що перебували на розгляді, були характеристика з місця проживання, характеристика зі школи, довідки з органів міліції у справах неповнолітніх. У багатьох випадках саме ці матеріали вказують на причини скоєння підлітками злочинних діянь.
У кожній справі повинні бути з’ясовані умови життя й виховання неповнолітнього, тобто встановлені факти, що стосуються сімейно-побутових умов його оточення. Це допоможе слідчому встановити причини, що призвели до скоєння неповнолітнім злочину або суспільно небезпечної дії.
Серед неповнолітніх підсудних у повній сім’ї виховувався тільки 1, у сім’ї без батька, матері — 5, 2 були сиротами та проживали з бабусями.
При провадженні справ про злочини неповнолітніх присутність захисника (під час допиту) є обов’язковою.
Захисник бере участь у справі з моменту пред’явлення обвинувачення, а якщо неповнолітнього затримано до пред’явлення обвинувачення — з моменту оголошення протоколу про затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше 24 год. з моменту затримання. Порушення вимог ст.52 КПК про допуск до справи захисника є суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону.
У всіх розглянутих судом справах законні представники та захисники на досудовому слідстві допускалися до участі у справі з моменту визнання особи підозрюваною. Всі справи розглянуті за участю законних представників неповнолітніх підсудних, їхніх захисників, представників служби у справах неповнолітніх та міліції у справах неповнолітніх. Випадків порушення норм процесуального законодавства при проведенні дізнання, досудового слідства та судового розгляду не було.
Призначення покарання
Практично в усіх розглянутих справах органи досудового слідства долучали до матеріалів справи копії документів про вік неповнолітніх обвинувачених, склад їхніх сімей, характеристики особи. Хоча слід зауважити, що не в усіх справах є дані про умови життя та виховання підлітка.
При призначенні покарання неповнолітньому суд повинен ураховувати не тільки ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, а й умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим злочинам.
До неповнолітніх, визнаних винними в скоєнні злочину, суд може застосувати такі основні види покарань, як штраф, громадські або виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк і додаткові покарання у вигляді штрафу й позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
За період, що аналізується, до позбавлення волі засуджено 3 осіб, додаткові покарання застосовано до 2. Також 3 осіб звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.104 КК.
В одній справі провадження про застосування примусових заходів виховного характеру до Особи 2 за ч.1 ст.185 КК закрито, а до підлітка застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді застереження. Такого висновку суд дійшов, урахувавши щире каяття, скоєння злочину середньої тяжкості вперше, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.
В апеляційному порядку оскаржено вирок щодо однієї неповнолітньої особи, який змінено. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області змінено в частині призначеного покарання вирок суду про обвинувачення Особи 3 за ч.9 ст.289 КК. Виключено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. У решті вирок залишено без змін. Підставою змінення вердикту стало те, що, призначаючи Особі 3 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, суд першої інстанції порушив вимоги закону стосовно призначення додаткових покарань неповнолітнім.
На варті майбутнього
У висновках до узагальнення мажна зауважити, що на сьогодні проблема правопорушень неповнолітніх залишається однією з найбільш актуальних. Над пошуком шляхів її розв’язання працює широке коло фахівців різних галузей: кримінології, юриспруденції, психології, педагогіки, соціальної педагогіки, соціології, правознавства тощо.
Неповнолітні громадяни найбільше піддаються впливу, тому потрібно посилити контроль за ставленням дорослих до своїх та чужих дітей, а також за неблагополучними сім’ями, пропагувати ідею прийомних родин, якщо ситуація в країні не сприяє розвитку дитячих будинків. Кожна сім’я, кожна інтелектуально розвинена доросла людина повинна всіма засобами перешкодити, не допустити втягування дітей у протизаконну діяльність, використання їх у своїх цілях. Адже діти — це наше майбутнє, і те, яким воно буде, залежить від нас. Недосконалість державної системи соціального захисту також суттєво впливає на стан злочинності неповнолітніх. Як наслідок, відбувається зубожіння окремо взятої сім’ї та дітей, які в ній виховуються.
Стан злочинності неповнолітніх викликає глибоку занепокоєність, вимагає пошуку нових ефективних засобів запобігання їй, вжиття додаткових заходів з боку державних, зокрема правоохоронних, органів та громадськості, що сприяли б поступовому скороченню злочинних проявів серед підлітків. Серед загальних заходів профілактики важливе місце посідає процесуальна діяльність органів розслідування, прокуратури й суду, що здійснюють провадження в кримінальних справах про злочини неповнолітніх. Важливе значення має підвищення якості досудового й судового слідства в кримінальних справах.
При розгляді кримінальних справ про злочини, скоєні неповнолітніми, судді переважно дотримуються вимог законодавства щодо особливостей провадження в таких справах. Проблем при розгляді цієї категорії справ практично не виникає. Проте суддям необхідно більше звертати увагу на умови життя та виховання неповнолітнього, на стан його здоров’я та загальний розвиток.
Неповнолітні громадяни найбільше піддаються суспільному впливу, тому потрібно посилити контроль за ставленням дорослих до своїх та чужих дітей.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!