Оскарження під охороною закону

КС не дозволив ходити по інстанціях та відкрив нові горизонти для нардепів

Законом може бути визначено окремі категорії справ, у яких не передбачено апеляційного та касаційного оскарження рішення. Так уважає Конституційний Суд, який дозволив Вищому адміністративному суду в деяких випадках бути першою та останньою інстанцією та відкрив нові законотворчі можливості для парламентарів.

Перевірка на відповідність

Про право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень говорять багато й часто. Через нечітко виписані (а часто — й «занадто категоричні») законодавчі норми, які регулюють це питання, останнє не­одноразово ставало предметом «конституційного дослідження».

Справа в тому, що відповідно до Основного Закону однією із засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Разом із цим Конституція не містить конкретних вимог щодо підстав установлення законом таких випадків — вони визначаються законодавцем у процесуальних кодексах. Однак дехто не погоджується з установленими правилами та обмеженням у деяких випадках права громадян на оскарження.

Так, багато кому не давало спокою, що ВАС як суд першої інстанції розглядає справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради, Президента, Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів та про дострокове припинення повноважень народного депутата.

Деякі експерти вважали статтю КАС, в якій визначалася підсудність апеляційним адмінсудам як судам першої інстанції та ВАС як суду апеляційної інстанції справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, в особи-власника з мотивів суспільної необхідності, неконституційною.

У різний час 3 групи парламентарів звернулися до КС, аби той перевірив на відповідність Основному Закону положення ч.4 ст.18, ст.171¹, ч.1 ст.180, чч.2, 6 ст.183¹ КАС та ч.1 ст.89 закону «Про судоустрій і статус суддів». Оскільки в трьох клопотаннях порушувалися питання щодо підсудності одних і тих самих категорій адмінсправ, Суд об’єднав ці провадження в одне. 29 серпня КС видав рішення: ці положення гарантують право на судовий захист, не обмежують його та є конституційними.

Трансформація прав

З висновками КС не погодився Вік­тор Шишкін. В окремій думці щодо рішення від 29.08.2012 суддя вказує, що згідно з положеннями КАС у редакції від 6.07.2005 спори фізичних чи юридичних осіб з такими суб’єктами владних повноважень‚ як ВР, Президент, ВРЮ, ВККС, у першій інстанції міг розглядати відповідний окружний адміністративний суд, а апеляційною та касаційною інстанцією були апеляційний адмінсуд і ВАС.

Після внесених до КАС змін ситуація стала іншою: рішення у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності названих суб’єктів владних повноважень стали остаточними й недоторканними (оскаржити їх неможливо). «Таким чином‚ має місце звуження змісту та обсягу гарантованого чч.1, 2 ст.55 Конституції права на судовий захист прав і свобод людини шляхом позбавлення права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень», — уважає В.Шишкін.

До того ж таким урізанням права законодавець порушив застережувальні приписи ч.3 ст.22 Основного Закону: «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

На думку В.Шишкіна, мотивація рішення КС про те, що ВР має право законом змінювати раніше встановлену процедуру судочинства, не є переконливою, «оскільки це її право не є абсолютним — воно обмежене положеннями Конституції, які встановлюють їй межі можливого».

Із суддею згодні й деякі експерти. Вони вважать, що це рішення, по-перше, відкрило нові законодавчі горизонти перед володарями мандатів, по-друге, запровадило парадоксальне правило: навіть за відсутності критеріїв установлення «обмеження права на оскарження» його можна обмежувати.

Виходить, що рішення КС відкрило шлюз законодавчій фантазії (а її нардепам не бракує) і дозволило парламентарям на власний розсуд вирішувати, можна чи ні оскаржувати те чи інше рішення в апеляційному або касаційному порядку. І це стосується не лише справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Головне, вказав КС у своєму рішенні, — аби з метою забезпечення прав і свобод людини та громадянина законодавче регулювання питання апеляційного та касаційного оскарження відповідало вимогам Конституції, насамперед принципу верховенства права. А в нашій країні іноді будь-яке обмеження можна поставити в правові рамки й наділити його статусом недоторканного.