Блискавичний наступ на вітчизняну Феміду можуть зупинити… самі судді. Якщо наважаться на таке рішення
Влада вхопилася за Печерський районний суд м.Києва залізною хваткою. За останні тижні кабінети 2 суддів обшукали, парламент підтримав подання Генерального прокурора щодо затримання та арешту 3 служителів Феміди. Як би це парадоксально не звучало, та допомогти звільнитися затисненому в міцні лещата Печерському райсуду столиці можуть самі володарі мантій.
Обшукується правосуддя
Як казав один зі служителів Феміди, «найбільша біда Печерського райсуду в тому, що на території його «обслуговування» знаходиться Генпрокуратура та інші органи влади». Установа стала для влади цапом-відбувайлом, тож і покарання суддів, котрі в ній працюють, має бути показовим, аби задовольнити жагу суспільства до покарання служителів Феміди, яких серед інших «призначено» винними в його проблемах.
Наприкінці лютого — на початку березня суд пережив велику кількість подій. Так, народний депутат Сергій Власенко запропонував ліквідувати установу як «найбільш одіозний, скомпрометований та дискредитований суд України». На думку парламентаря, «Печерський райсуд м.Києва повністю дискредитував себе як судова інституція, як суд, котрий за часів режиму Януковича був взірцем винесення завідомо неправосудних рішень».
26 лютого в установі відбувся обшук. Слідчі дії тривали 8 год. «Прокуратура м.Києва проводить обшук окремих приміщень у рамках кримінального провадження, порушеного за ч.2 ст.375 Кримінального кодексу, в якому суддям Оксані Царевич та Вікторові Кицюку повідомлено про підозри у винесенні неправосудних рішень за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо учасників ГО «Автомайдан» та інших учасників мирних акцій у період з кінця 2013 до початку 2014 року», — розповів «ЗіБ» слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м.Києва Володимир Іванцов.
За його словами, слідство не мало можливості раніше отримати документи в паперовому та електронному вигляді, бо «суд неодноразово відмовляв у наданні необхідної для розслідування кримінального провадження інформації».
«У зв’язку з тим що судді всіх судів Києва в згаданий період розглядали справи зазначеної категорії, Генеральний прокурор вирішив передати дане кримінальне провадження до прокуратури Вінницької області, була створена міжрегіональна група за участю співробітників прокуратури м.Києва та прокуратури Вінницької області», — зазначив В.Іванцов.
До речі, санкцію на проведення обшуку дав Вінницький міський суд. Це викликало бурхливе обговорення в соцмережах. «Спостерігається певна тенденція: спочатку обшук в Окружному адмінсуді м.Києва дозволив Шевченківський райсуд м.Чернівців. Потім — суд Вінниччини. Очевидно, випадково санкції дають суди, «близькі» представникам нашої влади», — коментують подію на одному з інтернет-форумів.
«Стаття 375 КК стала вже улюбленою статтею прокуратури. Практики застосування цієї статті немає, тому й обрали цю слабку ланку», — припускають деякі юристи.
На думку В.Кицюка, яку він висловив «ЗіБ», не було жодних підстав для проведення обшуку. «Прокуратура м.Києва через ЗМІ декларує, що обшук проводився з метою вилучення справ про адмінправопорушення, хоча це було здійснено ще наприкінці грудня 2014 року шляхом виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів», — зауважив В.Кицюк.
Наступний удар Печерському райсуду м.Києва, який, мабуть, ошелешив не одного представника суддівської спільноти, був завданий 3 березня, коли стало відомо, що Голова Верховного Суду Ярослав Романюк став на бік Генпрокурора в питанні надання згоди на затримання та арешт 3 володарів мантій із цієї установи: О.Царевич, В.Кицюка та Сергія Вовка (підозрюється в скоєнні тяжкого злочину — постановленні завідомо неправосудного рішення у цивільній справі). Зі своїм благословенням не забарилась і Верховна Рада.
До речі, прокурор м.Києва Сергій Юлдашев пояснив, чому запобіжний захід щодо О.Царевич та В.Кицюка обиратиметься не в Києві. «Підстава одна — це суддівська «корпоративна етика» в районних судах м.Києва. Суди Києва не погоджували нам жодних клопотань», — зауважив прокурор.
Доля — в руках суддів
«Я боротимуся до кінця. Вважаю все, що відбувається, політичною розправою», — розповіла нашому виданню О.Царевич. На її думку, Україна втрачає ознаки правової держави. Незважаючи на всі перипетії, О.Царевич не сумнівається: правда запанує, а судова влада позбудеться політичної залежності й назавжди забуде про тиск.
«Скільки б сьогодні не говорилося про посилення тиску на суддівський корпус, у тому числі шляхом кримінального переслідування, якщо висунутому обвинуваченню все ж таки дано бути предметом розслідування, законність своїх дій при розгляді конкретної справи буду доводити виключно в процесуальний спосіб», — переконаний і В.Кицюк.
Імовірно, подальша доля і О.Царевич, і В.Кицюка може вирішитися раніше, ніж вони думають. Спрогнозувати, на чий бік стане суд, допоможе «справа Світлани Волкової». Так, 19 вересня 2014 року ця суддя Печерського райсуду м.Києва прийняла рішення про звільнення з-під варти колишнього командира «Беркуту» Дмитра Садовника, якого підозрюють у розстрілі 39 учасників акцій протесту на вул. Інститутській (після зміни запобіжного заходу Д.Садовник зник). За цим фактом було відкрито кримінальне провадження за ч.2 ст.375 КК. Як повідомила 27 лютого прокуратура м.Києва, «справу С.Волкової» вже направлено до суду.
Безсумнівно, рішення в цій справі стане прецендентним. Чим швидше суд розгляне її, тим швидше інші володарі мантій, потерпілі від застосування стратегії «печерського бліцкригу», дізнаються: набереться суд сміливості захистити колег чи потрапить під вплив так званого суспільного запиту на показові покарання для людей у мантіях. Від суддів, які розглядатимуть «справи про неправосудні рішення», залежить формування практики застосування неапробованої ст.375 КК, за яку так міцно вхопилася прокуратура.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!