Дороге задоволення

Невиконання судового рішення — достатня підстава для дисциплінарної відповідальності

Правникам добре відома «крива вдячності» клієнта, що залежить від стадії розгляду справи та його результатів. Коли ця крива з різних причин іде різко вниз, адвокат змушений у суді обгрунтовувати вартість своїх послуг. І деколи гонорар доводиться повертати.

Хіба хочеш? Мусиш!

Якщо адвокат програв спір про повернення грошової винагороди за колись надану клієнтові правову допомогу, то мусить виконати судове рішення, що набрало законної сили. «Задоволення» розмірковувати над несправедливістю рішення можуть собі дозволити лише громадяни. Адвокат — ні, бо має всі шанси втратити роботу. Принаймні така практика формується сьогодні у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, де невиконання рішення суду розцінюється як достатня підстава для дисциплінарної відповідальності захисника.

Так, на завершальному в 2014 році засіданні аргументи адвоката стосовно того, що минуло багато часу з моменту припинення правовідносин із клієнтом, а виконання судового рішення належить виключно до компетенції державної виконавчої служби, не змогли переконати членів ВКДКА, які вирішили, що регіональна комісія повинна дослідити факт порушення Правил адвокатської етики.

Зокрема, в рішенні від 11.12.2014 №VI-012/2014 ВКДКА послалася на положення стст.7, 8 ПАЕ, відповідно до яких у приватному житті адвокат зобов’язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень, а в професійній діяльності — виходити з переважання інтересів клієнта над власними, а також над будь-якими іншими міркуваннями.

Виконання судових рішень, як свідчить практика Європейського суду з прав людини, є невід’ємною частиною судового розгляду. ЄСПЛ неодноразово доходив висновку про те, що право на захист інтересів не мало б сенсу в разі допущення правовою системою держави невиконання остаточного, обов’язкового судового рішення.

Отже, ВКДКА переконана, що невиконання судових рішень адвокатом негативно впливає на авторитет судової влади та адвокатури, оскільки не досягається кінцева мета правосуддя — захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Винне підприємство, а не адвокат

Схожа ситуація стала предметом розгляду на засіданні комісії 30 січня цього року. Як і в попередній справі, йшлося про тривале невиконання рішення суду, згідно з яким клієнту мали бути відшкодовані збитки за неналежно надані юридичні послуги. Більше того, через дії адвоката МВС навіть порушило кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.190 («Шахрайство») Кримінального кодексу.

Проте ВКДКА довелось ухвалювати цілком протилежне за змістом рішення. Хоча скаржник і стверджував, що передавав гроші за роботу особисто адвокату, водночас доказів на підтвердження цієї інформації не було. Угода про надання юридичних послуг була укладена з приватним підприємством (директором якого був сам адвокат), а не із захисником. Матеріалами перевірки встановлено, що відповідальність за невиконання умов договору була покладена на підприємство. Згідно із ч.1 ст.96 Цивільного кодексу юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями, а, за ч.3 ст.96, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юрособи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, передбачених установчими документами та законом.

Отже, хоча фактично правову допомогу надавав адвокат, відповідальність за її якість несла юридична особа, яка в результаті й не виконала судового рішення. Зважаючи на це, ВКДКА була змушена залишити скаргу на рішення дисциплінарної палати КДКА про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката без задоволення.