Права поверненню не підлягають

КС погодився, що українці не очікують виборів раніше 2012 року

Як відомо, рішення Конституційного Суду оскарженню не підлягають. Тільки — виконанню. Проте з них можна робити певні припущення.

Висновок щодо проекту змін до Основного Закону, який, зокрема, має перенести чергові парламентські вибори на жовтень 2012 року, дає підстави замислитися над співвідношенням прав народу як джерела влади й представників цієї самої влади.

Шукаймо джерело!

Власне сам проект змін до Конституції №7265, який зрівнює строки повноважень усіх представницьких органів влади в країні і збільшує їх до 5 років, особливих зауважень не викликає. Хіба що — суто теоретичні.
Взагалі такі конституційні повноваження відносяться до установчих, а тому мали б належати виключно народу як єдиному джерелу влади. Свого часу КС наголосив, що Верховна Рада, ухвалюючи Основний Закон, реалізувала повноваження установчої влади від імені Українського народу. Причому таке право було одноразовим. Водночас, діючи від імені всіх українців, автори акта найвищої юрсили залишили за ними право вносити зміни лише до 3 роз¬ділів документа. Що стосується решти, то нардепи застерегли за собою право перерозподіляти владні повноваження, а також змінювати їх тривалість. За умов дотримання певної процедури.
У грудні 2004 року нардепи вирішили, серед іншого, що до виборців можна ходити і рідше. Але зробили це, як констатував Суд, усупереч установленій процедурі внесення змін до Конституції. Тепер вирішили грати за правилами. Але й цього разу — з привілеями для себе: п’ятирічна каденція для місцевих депутатів та міських, сільських, селищних голів почне діяти з наступних виборів, а для ВР — вже сьогодні. Точніше — з лютого наступного року, якщо за це проголосують 300 народних обранців.
Принагідно зазначимо, що голосування в парламенті 19 листопада за проект №7265 засвідчило майже 100%-у ймовірність зібрати необхідну кількість однодумців у цьому питанні. 305 нардепів не проти залишитися з мандатами ще 2 роки.
Не проти, як виявилося, і судді КС. У висновку від 18.11.2010 №3-в/2010 вони зауважили, що у жовтні 2007 року, на дострокових виборах, громадяни України реалізували своє право обирати і бути обраними на умовах 5-річного строку повноважень ВР VI скликання. Тобто, на думку біль¬шості суддів, указівка в «Перехідних положеннях» проекту на дату чергових парламентських виборів жодним чином не обмежує виборчих прав громадян.
І жодного слова про те, що на момент реалізації свого виборчого права українці обирали парламент з іншими правилами діяльності, за іншого розподілу повноважень, а 5-річний строк установлено з порушенням умов використання повноважень установчої влади, які делеговані нар¬депам джерелом влади.
На жаль, через непроведення після оголошення позитивного висновку відносно проекту №7265 традиційної прес-конференції журналісти не мали можливості уточнити у судді-доповідача Павла Ткачука обгрунтування правових позицій. Тому доводиться їх з’ясовувати, оперуючи виключно текстом мотивувальної частини.

Принцип на вибір

Обов’язковість і неоскаржуваність рішень КС не виключає зауважень до висловлених Судом думок. Хай судді КС, які голосували за цей висновок, пробачать громадянами, які часто-густо не обізнані з тонкощами правових теорій, але в цьому випадку не могли не побачити розбіжностей у застосуванні загального принципу рівності всіх перед законом і актом найвищої юрсили.
Покладене в основу ви¬сновку КС щодо цього пункту «Перехідних положень» проекту правило обгрунтованих сподівань не викликало б заперечень, якби застосовувалося так само і до перерозподілу повноважень органів влади після поновлення дії Конституції 1996 року. Тоді, послуговуючись логікою висновку №3-в/2010, у жовтні 2007 року громадяни, реалізувавши своє виборче право, не лише визначили 450 делегатів до єдиного законодавчого органу, а й на¬ділили їх конкретними правами та обов’язками, які були закріплені на той момент Конституцією. Тож виборці також мають право обгрунтовано сподіватися, що народні обранці користатимуться цими повноваженнями впродовж усієї каденції. Тобто зміни в поділі влади можуть застосовуватися тільки після нових виборів, на чому наголошує й нинішня опозиція.
Цей момент Суд залишив без коментарів. І мав на це право хоча б тому, що його про це не питали. У висновку так само нічого не сказано, чи вибори повинні відбутися в березні 2011 року, якщо в лютому ВР не схвалить проект №7265. Це також логічно, адже КС — не бюро правових прогнозів.
Проте можна помітити, що в мотивувальній частині все ж бракує деяких речень. Точніше, вони мали б там бути. Наприклад жодної згадки про ч.1 ст.77 Основного Закону, яка наразі ви¬значає дату виборів, і про не менш обгрунтовані сподівання 36 млн громадян, які з 30 вересня цього року знають, що парламент подовжив строк своїх повноважень у неконституційний спосіб.
Такі прогалини в мотивуванні можуть пояснюватися бажанням суддів не «спалюватимости мости», які будуть потрібні, коли знову доведеться вибирати відправні принципи тлумачення. Наприклад, якщо Верховна Рада до лютого 2011-го вирішить, що вибори — річ не з дешевих і встановить: з 2012 року нардепи, як і судді, обираються довічно (або одночасно з Президентом у березні 2015-го). Висновок КС є, залишається підправити кілька слів та цифр. Що зміниться у принципах, які повинен буде застосувати Суд після визнання неконституційними внесених змін? Адже, взявши участь у виборах, громадяни також скористаються своїм правом і будуть «обгрунтовано сподіватися», що наступні вибори колись, але відбудуться: якщо парламент сам вирішить переобратися або в ньому природним способом залишиться менш ніж 300 нардепів.
Такої проблеми і навіть думки про неї не виникло б, якби, за аналогією цивільного права, КС констатував, що у 2007-му громадян увела в оману друга сторона державного договору щодо істотної умови правочину — періодичності виборів. Тепер виявляється, що після того, як Суд установив цей факт, сам договір може залишатися чинним на весь термін, на який його було укладено. Адже громадяни своїм правом скористалися, і це право поверненню не підлягає.
Можливо, так воно і має бути. Урешті-решт світова практика не знає прецеденту відновлення через суд дії попереднього тексту Конституції. Як не відомі їй випадки, коли особисті інтереси представників народу переважили б фундаментальні права громадян.

Роман ЧИМНИЙ