«Вітчизняна судова система цілком дієздатна навіть за мірками найкращих міжнародних стандартів»
Найоб’єктивніше будь-яку реформу здатні оцінити ті, кого вона безпосередньо стосується. Тому «ЗіБ» звернувся до голів усіх вищих спеціалізованих судів з проханням стисло підбити підсумки перших двох років дії закону «Про судоустрій і статус суддів», а також інших актів, ухвалених за цей час задля зміцнення судової системи в Україні.
— Ігорю Хажмуридовичу, як би ви оцінили стан судової системи після глобальних законодавчих змін у сфері судочинства?
— З часу реформ у судовій системі України минуло лише 2 роки, втім, уже сьогодні можна говорити про перші результати. Це і зміна умов доступу до професії судді, і зміна системи притягнення суддів до відповідальності, і збільшення незалежності судів від інших гілок влади, і початок широкого застосування рішень європейських судів в українській практиці.
Всі розуміють, що судова реформа не завершена, вона тільки розпочата, тож для законодавця ще є великий обсяг роботи в цьому напрямку. Тим більше що практика застосування закону «Про судоустрій і статус суддів», який став першим етапом у реформуванні українського судочинства, виявила коло проблем, які залишилися невирішеними.
На початку реформування Президент поставив завдання зробити правосуддя об’єктивним, справедливим і доступним. При цьому є знаковим, що глибока правова та судова реформи стали одними з перших його ініціатив як глави держави.
Чи вдалося досягти цієї мети за 2 роки? Скажемо так: нам є над чим працювати. Два роки тому суддівське співтовариство побачило щиру зацікавленість керівництва країни у вирішенні проблем судової влади. Сьогодні ми відчуваємо готовність до подальших кроків у цьому напрямку. Покладаємо надії на новий парламент, адже усунення багатьох недоліків залежить саме від злагодженої роботи народних обранців.
У цілому ж вітчизняна судова система цілком дієздатна навіть за мірками найкращих міжнародних стандартів. Не варто забувати, що процес реформування розпочався на далеко не досконалій платформі, ми живемо в умовах усе ще пострадянської правової дійсності. Зрозуміло, що за таких умов сподіватися на швидкий результат не доводиться. Втім, у разі професійного, сумлінного, послідовного здійснення таких реформ добропорядними в загальнолюдському та політичному розумінні виконавцями ми, безсумнівно, одержимо очікуваний результат.
— Який із законодавчих актів, ухвалених за цей час, мав воістину доленосне значення для подальшого розвитку судової влади?
— Звісно, це власне закон «Про судоустрій і статус суддів». Саме він покликаний стати основою для подальшого розвитку та зміцнення українського правосуддя. Завдяки цьому документу система судів загальної юрисдикції в Україні нарешті побудована за принципами територіальності та спеціалізації, як того вимагає Основний Закон.
Позитивним надбанням реформи є і створення єдиної системи судів — першої, апеляційної, касаційної інстанцій та найвищого органу — Верховного Суду. Прописані довгоочікувані порядок першого призначення на посади суддів та механізм призначення суддів на адміністративні посади, визначено статус голови суду та керівника апарату.
Велике значення мали й нещодавно прийняті Податковий та Кримінальний процесуальний кодекси, закони «Про доступ до публічної інформації» та «Про адміністративні послуги». Внесено зміни до процесуальних законів, у тому числі й до Кодексу адміністративного судочинства, які скоротили строк розгляду деякої категорії справ, створили умови для зменшення можливостей для застосування процесуальних «диверсій».
— Які законодавчі акти, на ваш погляд, варто розробити та прийняти найближчим часом для подальшого зміцнення незалежності судової системи?
— Великої уваги, на мій погляд, потребують такі питання, як посилення авторитету та престижу суддівської професії, зміцнення незалежності суддів, забезпечення публічності судочинства. Гарантування незалежності суддів має відбуватися шляхом створення реальної економічної незалежності. Йдеться і про матеріально-технічне забезпечення судів, і про гідну оплату праці суддів, і про створення достойних умов для учасників процесу. При цьому створити дійсно гідні умови для здійснення судочинства, забезпечивши належний рівень незалежності суддів, можливо за допомогою вже існуючих механізмів, без прийняття принципово нових рішень. Головне — відійти від звичного фінансування судових органів за залишковим принципом, припинити публічний тиск на судову владу з боку представників інших гілок влади, активніше утверджувати міжнародні стандарти незалежності суддів в Україні.
Деякі покращення можливі лише після внесення відповідних змін до Конституції. Як відомо, Конституційна асамблея активно працює над цілою низкою змін до Основного Закону й до початку 2014 року повинна надати відповідний проект. Очікується, що деякі зміни відбудуться саме в частині формування та функціонування судової влади.
Актуальним також є реформування інституту прокуратури. З огляду на демократичні перетворення в країні законодавець повинен уточнити спірні моменти щодо ролі прокуратури в судовому процесі. Сьогодні ця тема активно обговорюється, є кілька законопроектів, покликаних принципово змінити роль прокуратури в Україні.
Як неодноразово відзначали міжнародні експерти, принципи самостійності судів і незалежності суддів у нашій країні порушує також надання органам та посадовим особам, які не належать до судової влади, повноважень щодо організації роботи судів, визначення судоустрою та статусу суддів поза своєю компетенцією. Таким чином, на часі розроблення відповідних законодавчих змін, які б збільшили роль представників суддівського корпусу при прийнятті подібних рішень та/або встановили більш сувору відповідальність за спроби прямого чи опосередкованого тиску або впливу на суддю з боку посадових осіб чи інших представників влади.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.99 МБ)
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!