Злам процесу

Чи готова Україна жити за новим Кримінальним процесуальним кодексом?

Минуло понад 4 з половиною місяці відтоді, як Україна отримала новий Кримінальний процесуальний кодекс, і ще близько трьох залишилося до того, як він набере чинності. І хоча випробувати КПК на практиці юристам поки що не вдалося, вже можна підбити перші підсумки. Як сприйняли концептуальний документ судді, адвокати, прокурори, чи готові вони за ним працювати? Яким чином новий кодекс змінить обличчя вітчизняного кримінального процесу?

Оксамитова революція

Через новий КПК було зламано чимало списів, на цю тему проведені десятки круглих столів і конференцій, його авторів хвалили й лаяли, але тепер усе це вже історія. І це без перебільшення. Ухвалення нового кодексу незалежна Україна чекала 21 рік — увесь цей час вона жила за документом зразка 1960 року, який дещо архаїчно виглядав навіть у післяперебудовному Радянському Союзі. Що вже говорити про орієнтовану на Європу сучасну Україну. До речі, ухвалення нового КПК було одним із зобов’язань, яке наша країна взяла при вступі до Ради Європи.

Кримінальний процесуальний кодекс сам по собі — документ знаковий. Недаремно депутати охрестили його «другою Конституцією». Красивий перифраз політикам сподобався, і його стали бездумно повторювати всі кому не лінь. Хоча, за великим рахунком, порівнювати Основний Закон і КПК некоректно. Кожен із цих документів — номер один у своїй «ваговій категорії». У деякому розумінні КПК навіть важливіший, адже він детально регламентує конкретні практичні аспекти відносин між громадянами, правоохоронцями, суддями й адвокатами. Таким чином, кодекс зримо впливає на життя кожної людини, а Конституція, хоч і є актом найвищої юридичної сили, має більш загальний характер. Мабуть, тому і політики, і звичайні громадяни дозволяють собі ігнорувати більшість її декларативних положень.

Важко сказати, чому всі поперед­ні спроби прийняти новий КПК (а їх було аж 8) закінчувалися фіаско. Очевидно, ніхто з можновладців не хотів брати на себе таку відповідальність. Можливо, навіть жити за старим кодексом було в чомусь зручно — можна було безкарно місяцями морити людей у СІЗО, направляти справи на додаткове розслідування, а потім ховати їх в архівах. При наявній системі (це підтвердять і неупереджені юристи, і ті, кому довелося потрапити в жорна вітчизняної правоохоронної системи) шанси на те, що за гратами опиниться невинний, залишалися досить великими. Прийнятий кодекс радикально міняє правила гри в цій сфері. Недаремно експерти заговорили про «революцію в кримінальному процесі».

«Новий КПК відображає європейські стандарти та європейську філософію розслідування й судового розгляду кримінальних справ. Головне, що він установлює процесуальну рівність і змагальність сторін, — заявив «ЗіБ» відразу після ухвалення кодексу Сергій Ківалов. — Розширюються права підозрюваних, потерпілого; оновлюється процедура досудового розслідування; удосконалюються процедури судового контролю й оскарження судових рішень, забороняється повернення справ на додаткове розслідування, що раніше часто призводило до необгрунтованого затягування строків розгляду справ».

Від обвинувального ухилу до змагальності

Перераховувати новели нового КПК можна довго: це і відміна як стадії порушення кримінальної справи, так і інституту додаткового розслідування, і зміна ролі прокурора в процесі, і запровадження посади слідчого судді, і зменшення строків провадження за різними категоріями справ. До речі, після запропонованих кодексом змін суд узагалі набуває першорядного значення, і цілком природно, що слідчий суддя стає однією з ключових фігур у кримінальному процесі. Особливо на стадії досудового слідства. Саме він тримає на контролі всі слідчі дії, пов’язані з обмеженням прав і свобод громадян.

Новела, яка викликала найактивніший опір з боку правоохоронців, — відміна додаткового розслідування, завдяки якому кримінальна справа могла розслідуватися нескінченно довго. Саме цей інститут сприяв тому, що в Україні виносилося 0,2% виправдувальних вироків. Це один з найнижчих показників у світі. За новими правилами, суд, розглянувши справу, зобов’язаний буде або ухвалити обвинувальний вирок, або виправдати людину. І ніяких компромісів.

Прийнятий КПК вперше вводить поняття кримінальних проступків, до яких віднесено правопорушення невеликої тяжкості, що не становлять серйозної загрози для суспільства, наприклад, порушення авторського й суміжних прав, дрібна крадіжка, хуліганство. Як основне покарання за скоєння кримінальних проступків передбачено штраф.

Мабуть, один з головних позитивів кодексу (з погляду захисту прав і свобод людини) — це спроба стимулювати слідчих частіше обирати запобіжні заходи, не пов’язані з позбавленням волі (домашній арешт, застава, особиста порука й т.д.) Раніше людина після порушення стосовно неї справи майже автоматично опинялася в СІЗО. У новому КПК куди гуманніший підхід. У кодексі мовиться про те, що підозрюваний не може бути взятий під варту без певних дій з боку обвинувачення. Наприклад, прокурор зобов’язаний довести, що ніякий інший запобіжний захід не може забезпечити виконання пі-дозрюваним відповідних зо­бов’язань і запобігти тим ризикам, які були вказані прокурором або слідчим у клопотанні. Тільки зазначена схема дій дає право слідчому судді обирати такий запобіжний захід, як взяття під варту. Та й то тільки в тому випадку, якщо інкриміноване діяння передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки.

Одним з головних досягнень, які відзначали й українські, і західні експерти, є поява в кримінальному процесі норми про змагальність сторін і вирівнювання прокурорів і адвокатів у правах (наприклад щодо надання доказів). Відтепер представники захисту можуть залучати експертів на договірних умовах, отримувати доступ до речових доказів та документів і вилучати їх, клопотати про проведення слідчих (розшукових) дій, брати в них участь і оскаржувати відмову в їх проведенні слідчому судді.

Ще одна новела, що викликала несхвалення опозиції, зате вподобана адвокатами, — це заборона здійснювати захист у кримінальному процесі для юристів, котрі не мають адвокатського свідоцтва. КПК передбачає, що захисником може бути тільки професійний адвокат, унесений до Єдиного реєстру адвокатів і адвокатських об’єднань. Родичі, правозахисники, фахівці в галузі права залишилися без роботи.

Як боротися з «культурним контекстом»?

Про те, що новий кодекс наближає Україну до європейських стандартів, ніхто навіть не сперечається. Правда, реально, а не на папері, це відбудеться, швидше за все, не через рік і не через два. У процесі впровадження закону, що так кардинально змінює фундамент кримінальної системи, напевно, доведеться зіткнутися з багатьма проблемами. Передусім — з фінансовою. Адже частина запланованих нововведень (скажімо, поява слідчих суддів, запровадження домашнього арешту) вимагають певних матеріальних вливань. Чи не загальмує проведення реформ неспроможність вітчизняного бюджету?

Друга, не менш серйозна проблема, на яку вказували багато експертів, — психологічна. Звичайно, на словах судді, адвокати та прокурори готові працювати за новим законом, але чи вдасться всім перебудуватися на практиці, поки невідомо. За словами одного з розробників КПК, радника Президента — керівника головного управління з питань судоустрою АП Андрія Портнова, під час роботи над кодексом, наприклад, довелося зіткнутись із серйозною протидією з боку правоохоронців. «Що ми маємо? Радянське мислення, обвинувальну «ідеологію», фрагментарне володіння міжнародною практикою й часто помилкове уявлення про інтереси держави та служби. Це не через злі спонуки. Багато хто щиро вважав, що не можна нічого міняти, що він діє правильно, і по-іншому бути не повинно. Люди в погонах дуже боролися проти змагальності процесу, прав адвоката, нової системи збирання доказів. Ще їх засмучувало, що вводиться жорстка процедура, яка не дозволяє застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою», — розповідав у інтерв’ю одному з видань А.Портнов.

На цю ж проблему в розмові з кореспондентом «ЗіБ» указував і експерт Ради Європи Джеремі Мак-Брайд: «Можна вже тепер сказати, що новий кодекс потребуватиме серйозних культурних метаморфоз, зміни свідомості всіх учасників кримінального процесу — не тільки слідчих і прокурорів, а й адвокатів, суддів. Останнім необхідно скептичніше ставитися до того, що говорять і що приносять до суду прокурори».

Проте це не повинно стати серйозною перешкодою на шляху до введення в дію нового кодексу — вважає інший експерт РЄ Лора Бахмайєр. «Має бути зрозуміло, що культурний контекст України — це недостатня причина, аби зупинити ухвалення нового КПК. Я знаю, що дехто говорить: нам намагаються нав’язати якийсь чужий європейський кодекс, який абсолютно не вписується в традиції українського суспільства, його культуру, ментальність. Але будь-яка нова система, яка хоче порвати з минулим, спочатку не відповідає існуючому порядку».

На думку європейських експертів, Україні ще належить пройти довгий шлях до демократизації кримінального процесу. Щоб норми нового КПК працювали так, як планували творці кодексу, будуть потрібні спільні зусилля всіх учасників процесу.

«Для того щоб реформа пройшла ефективно, знадобляться серйозне правове перенавчання, тренінги для слідчих, прокурорів, суддів і адвокатів, — підкреслив Дж.Мак-Брайд. — На це потрібно певний час. Підвищення професійної кваліфікації повинне бути обов’язковим. Це буде важка робота. Свого роду виклик. Але не треба забувати, що Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 15 років тому, зробивши тоді певний вибір і прийнявши рішення жити за цими стандартами. І ми бачимо, що новий кодекс покликаний виконати ці зобов’язання, дотримуючи стандарти конвенції та Конституції».

У будь-якому випадку в України вже немає шляху назад, оскільки з листопада цього року ми починаємо жити за новими правилами кримінального процесу.

пряма мова

— Прогрес у галузі реформування системи судочинства та юстиції є фундаментальним для євроінтеграції України. Ми розуміємо, що недостатньо просто прийняти КПК. Хоча це й повинно забезпечити нормальне функціонування судової системи, її незалежність і неможливість отримання доказів за допомогою тортур. Є загальні недоліки системи судочинства України, тому необхідно приймати інші закони. Потрібно говорити про зміну культури кримінального судочинства в цілому.

 Джеремі Мак-Брайд 

— У новому КПК є принципова зміна, яка істотно посилить змагальність процесу: якщо раніше справу контролював виключно прокурор, то тепер посилюється вплив адвоката. Така модель доволі поширена в інших країнах, але нова для України. Ці зміни вимагають величезних зусиль усіх учасників процесу. Головне — доведеться змінити мислення, традиційне для пострадянських країн. Із законами в Україні може бути все добре, питання в тому, як вони застосовуються. Скажімо, суддям теж потрібно вчитися бути критично налаштованими стосовно прокурорів. Думаю, традиційній соціалістичній моделі властиво, що судді ставляться з деяким пієтетом і пошаною до обвинувачення. Це те, що в крові в людей, те, що дуже важко змінити.

 Владимир Ристовський 

— 99% рекомендацій наших експертів при підготовці Кримінального процесуального кодексу було враховано. Ми позитивно оцінюємо розробку цього документа і його подальше ухвалення. Що стосується недоліків, згаданих у ході дискусії, то вони можуть бути усунені найближчим часом. Сподіваюся, об’єднані зусилля міжнародного співтовариства, співпраця з міжнародними організаціями допоможуть Україні в здійсненні адекватних реформ і подоланні корупції.

 Лора Бахмайєр 

— Новий КПК дає гарантії, що дозволяють зменшити можливі зловживання. Очевидно, змінюються роль обвинувачення... Але, коли ми говоримо про вирівнювання прав сторін, це не означає, що говоримо про абсолютно рівні права. Ми говоримо про вирівнювання прав сторін, наскільки це можливо.

Хочемо підкреслити: КПК — це тільки один з інструментів цілої правової системи, в якій дуже багато складових. Серед них — незалежність судової влади, подолання корупції в судах, і це наступна важлива проблема. Зміна свідомості, створення суспільної прокуратури — це ще одна складова. Можна також говорити про освіту юристів, обов’язкове дотримання прав людини і т.д. Це цілісна мозаїка, всі фрагменти якої повинні відповідати один одному та працювати в комплексі. Один кодекс не змінить ситуації.