Закон є закон!

Країни світу дивують своїми правилами життя

Здавалося б, у розмовах про законодавство немає місця жартам. Але, на жаль, навіть тут є над чим посміятись і чому здивуватися. Причина тому — безглузді закони. Джерела виникнення деяких навіть не пам’ятають, але вони до цих пір чинні, а за їх порушення можна серйозно поплатитися, аж до тюремного ув’язнення.

США — осередок безглуздих законів

У Сполучених Штатах Америки діють кілька десятків організацій, які борються за відміну dumb laws («тупих законів»), як їх прийнято тут називати. Наприклад, у Маямі заборонена їзда на велосипедах, не обладнаних звуковим сигналом, проте використання останніх велосипедистами заборонено. Парадокс. У Техасі залізничні потяги, що зустрілися на перетині шляхів, повинні зупинитися й стояти доти, доки не проїде інший потяг. А прийнятий в 2006 році закон зобов’язує злочинця попередити свою жертву про майбутній напад на неї. Зробити це необхідно не менш ніж за 24 год. до скоєння злочину. Допускається як усна, так і письмова форма попередження, а головне — детально описати майбутні дії. Порушення цього правила враховується судом як обтяжуюча обставина.

Що стосується законів, які складно не порушити, то тут пальма першості належить Арканзасу. У цьому штаті заборонено в день виборів і під час підрахунку голосів «будь-кому й під будь-яким приводом наближатися до вікон і дверей виборчої дільниці ближче ніж на 15 м». По суті, це робить злочинцями всіх виборців штату!

У багатьох містах США серйозно ставляться до пожеж. У Форт-Медисоні (штат Айова) пожежники зобов’язані провести 15-хвилинне тренування перед кожним виїздом. В окрузі Hью-Бритн (штат Коннектікут) пожежні автомобілі ні за яких обставин не можуть рухатися зі швидкістю більше 25 миль/год. Що ж, багато встигнуть.

Проте лідерами з «тупих законів» залишаються Каліфорнія та Індіана. Наприклад, у Каліфорнії існує ліміт швидкості для автомобілів без водія — 60 миль/год. Тут, до речі, заборонено плакати під час давання показань у суді. Крім того, в Чикаго не дозволяється підривати ядерні пристрої в межах міста. За це загрожує штраф $500.

Серед законів Індіани — заборона на миття у ванні в період із жовтня до березня, на торгівлю молоком у винних крамницях, на носіння вусів особами, схильними до частих поцілунків, поїдання кавунів у громадських парках, вживання в ресторанах і барах алкогольних напоїв стоячи. Жителя цього штату зобов’язані притягнути до суду за згвалтування, якщо пасажирці його автомобіля не виповнилося 17 ро-ків і вона перебуває в машині без панчіх або шкарпеток. З 1984 року в м.Спейдсі діє закон, що забороняє користуватися вогнепальною зброєю для відкривання консервних банок. Порушникам загрожує 3 місяці тюрми. Навіть число пі в Індіані відповідно до закону дорівнює не 3,1415, як у всьому світі, а 4!

Європа не менш сувора

Європейському законодавству теж є чим здивувати. В м.Феррара (Італія) працівники місцевої сироварні можуть потрапити до в’язниці, якщо заснуть на роботі. Городяни дуже серйозно ставляться до виробництва сиру, тому на фабриці забороняють не тільки працювати, але й узагалі перебувати жінкам «поганої поведінки або вигляду». Закон був прийнятий кілька сторіч тому, з тих пір погляди на життя змінилися, але він продовжує діяти.

У Британії правила рідко міняються й практично ніколи не скасовуються. Hаприклад, закон, який забороняє з’являтися в будівлі парламенту в рицарській зброї та набрав чинності в 1313 році, досі не скасовано. У Лондоні діє заборона на биття дружин після 21.00, «бо крики битої можуть заважати городянам». Тут же чинний суворий закон, що забороняє громадянам видавати себе за «пенсіонера, що проживає в Челсі». Привід, що змусив багато сторіч тому прийняти цей акт, з’ясувати вже неможливо, але його цілком можна вважати найбільш виконуваним законом світу — за останні 150 років його жодного разу не порушили.

В інших європейських країнах, на відміну від Британії, стародавні закони не тільки існують, а й застосовуються на практиці. В Андоррі заборонені адвокати. «Поява вчених юристів, які можуть чорне зробити білим, заборонена в наших судах», — так свідчить андоррський закон 1864 року. А в Данії ніхто не відміняв акт, відповідно до якого перед автомобілем повинна йти людина, що попереджає кінні екіпажі про небезпеку.

Глибокий зміст Азії та Африки

Правила життя азійських держав виглядають безглуздими тільки на перший погляд, адже насправді вони мають глибокий зміст. Hаприклад, монгольський закон, відповідно до якого жінки зобов’язані ходити з голими грудьми, був цілком доречний у середні віки: таким чином монгольські кочівники берегли себе від ворожих бійців, переодягнутих жінками.

Втім, сучасні закони не поступаються старим. Суворі сінгапурські законодавці заборонили жувати гумку в метро, ходити вдома без одягу. У Південній Кореї дорожні поліцейські зобов’язані повідомляти начальство про отримані за день хабарі, а таїландцям заборонено виходити з дому без спідньої білизни й наступати на місцеві банкноти й монети, оскільки на них зображений король.

Hе менш суворі й африканські закони. C 1994 року в Гані в інтимний зв’язок з дівчатами, що не досягли 18-річного віку, можуть вступати тільки чоловіки, котрі мають не менше $50, вівцю і 3 пляшки джину: саме такий штраф він повинен буде заплатити в разі вагітності дівчини.

Південна Америка не відстає

Канадське законодавство, як і американське, прагне охопити майже всі сфери життя громадян. У Монреалі заборонено лаятися по-французьки й мити автомобілі на вулиці. У всій провінції Саскачеван не дозволяється дітям з’являтися на вулиці в черевиках з розв’язаними шнурками. У Болівії закон, який діє з початку XX ст., забороняє жінкам випивати в барах і ресторанах більш ніж один келих вина. Законодавці визнали, що більша кількість алкоголю робить жінку «морально й сексуально піддатливою». Порушення цієї заборони не тільки спричиняє великий грошовий штраф — до $100, а і є офіційною підставою для розлучення.

Загалом латиноамериканські закони незвичайно гуманні. Hаприклад, у Парагваї, всупереч забороні на дуелі, є єдиний виняток — для осіб, що заповіли свої органи медичним або науковим установам. А в Перу ув’язненим  заборонено додавати в їжу гострий перець та інші спеції: вони вважаються афродизіаками, які, на думку законодавців, «недопустимі для чоловіків, вимушених жити в умовах обмеження на спілкування».

Австралія й Океанія бережуть шлюби

Папуа — Hовая Гвінея, схоже, тримає загальносвітову першість щодо суворості покарання за подружню зраду. В окрузі Маданг (тут діють стародавні папуаські закони, які мають державний статус) обдуреним чоловікам не тільки дозволено, й наказано обезголовлювати коханців своїх дружин. Перед стратою засуджений повинен з’їсти палець своєї коханки.

Інші закони Австралії та Океанії швидше смішні, ніж страшні. Строк довічного ув’язнення (найвищої міри покарання в цій країні) не повинен перевищувати 25 років. В австралійських містах можна виявитися оштрафованим, просто гуляючи: заборона на рух по зустрічній (правій) смузі діє на всіх дорогах, у тому числі й на сільських пішохідних стежках.

Росія не прощається зі старим

З часів СРСР чинними в РФ уважаються близько 45 тис. законів. Вони прийняті з 1917 до 1991 року й підписані тодішніми керівниками держави. Серед кумедних і нескасованих старих документів прийнята в 1930-му постанова ВЦВК і Ради народних комісарів РРФСР «Про право користування додатковою житлоплощею». Згідно з документом правом на 20 додаткових метрів (для домашнього кабінету) наділялися діячі науки, майстри мистецтва, письменники й військові в чині, не нижчому, ніж полковник. І багато  хто цим правом успішно скористався. Донині відомі знамениті просторі так звані генеральські й письменницькі квартири. Також на додаткову площу відповідно до документа НКВС від 1928 ро-ку могли претендувати люди з деякими захворюваннями. Відомі випадки, коли вже в новий час згідно із цим циркуляром додаткову кімнату намагалися отримати люди, наприклад, із закритою формою туберкульозу.

Втім, і це дрібниці в порівнянні з можливостями, які надані владі до цих пір не відміненим законом РРФСР від 28.03.1927 «Про реквізицію і конфіскацію майна». Стаття 13 цього акта дозволяє проводити конфіскацію майна «осіб, що втекли за межі республіки з політичних мотивів і не повернулися до моменту конфіскації». Нічого не заважає прокуратурі застосувати цю норму й звернутися до суду з вимогою конфіскації майна якого-небудь великого підприємця, що опинився за кордоном. Правда, в цьому випадку доведеться визнати, що він виїхав «з політичних мотивів». Але й це не перешкода. Головне, щоб він не повернувся до моменту конфіскації.