Пом’якшення через вину

Апеляційний суд вирішив, що ексурядовцю достатньо умовного покарання

Часткове визнання вини, як уважає сторона обвинувачення, допомогло колишньому в.о. міністра оборони Валерію Іващенку вийти на волю. Хоча — з іспитовим строком. Щоправда, захист має намір подати ще й касаційну скаргу.

«Справа Іващенка» стала чи не першою резонансною подією для вітчизняної Феміди. Ще не були пред’явлені обвинувачення Юлії Тимошенко, ще не перебував під вартою Юрій Луценко, а колишній головний оборонець уже перебував у СІЗО. В.Іващенка заарештували за підозрою в зловживанні владою під час продажу майна Феодосійського судномеханічного заводу, що завдало шкоди бюджету в особливо великих розмірах. Обвинувачення стверджувало, що погоджувальна віза ексміністра на плані санації підприємства обійшлася державі в 70 млн грн.

В.Іващенко не заперечував, що підписав план санації, але наполягав, що вчинив згідно із законом. До того ж погодив план санації із зауваженнями. Проте не вказав цього на титулі документа. Під час засідання в Апеляційному суді м.Києва він зауважив: «Моїм упущенням є те, що на титульному аркуші поруч зі своїм підписом у графі «Погоджено» я не додав: «з урахуванням доповнень на аркуші 58». Цю обставину він пояснив тим, що не мав досвіду в таких питаннях.

Натомість сторона обвинувачення розцінила це як часткове визнання вини. «Він у суді виголосив заяву, що це справа не політична, і частково визнав вину», — прокоментував ситуацію журналістам прокурор Петро Коваль.

Суд частково задовольнив апеляцію засудженого та його захисників, звільнивши В.Іващенка від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік. Його зобов’язали не виїжджати за межі України без повідом­лення працівників Кримінальновиконавчої інспекції, а також періодично з’являтися до неї для реєстрації.

Пом’якшили покарання й колишньому керуючому санацією Феодосійського судномеханічного заводу Сергію Міхєєву. Призначені раніше 3 роки позбавлення волі замінили на умовні також із річним іспитовим строком.

Власне, «справа Іващенка» була першою зпоміж тих, які на Заході називали «політичними». Колишнього в.о. міністра навіть деякий час згадували поруч із Ю.Тимошенко та Ю.Луценком. Однак сам підсудний дотримувався іншої думки й не вважав себе політиком. Хоча й доводив, що справу проти нього сфабрикували його колишні підлеглі, які хотіли помститися за своє звільнення. «Їх було достатньо, зокрема, один із заступників міністра. Вони прийшли до міністерства займатися дерибаном майна», — стверджував свого часу В.Іващенко.

Водночас ще один колишній міністр оборони Анатолій Гриценко у квітні цього року заявив, що фактично В.Іващенко перебував на лаві підсудних через одного із членів фракції «БЮТ — «Б», який є міністром тіньового уряду. За словами А.Гриценка, саме цей нардеп примусив в.о. міністра оборони завізувати план санації.

Слова обох ексміністрів підтверджують ту обставину, що «справа Іващенка» дійсно від початку була неполітичною. Як і кілька попередніх вироків стосовно колишніх високопосадовців, котрі також відбулися умовним покаранням. Адже, як правило, вони розплачувалися не за власні злочинні наміри, а за виконання вказівок більш високопоставлених чиновників або політиків.

Утім, адвокати В.Іващенка вже заявили, що домагатимуться повного виправдання свого підзахисного в касаційній інстанції. Проте для цього, очевидно, слід було б назвати тих, хто замовив план санації підприємства. Хоча, щойно буде озвучене прізвище конкретного політика, у хід піде сценарій під умовною назвою «політичні переслідування».