ВГС виконав боргові зобов’язання

Після трьох років підготовки пленум ухвалив постанову щодо кредитних відносин.

Вищий господарський суд роз’яснив низку питань стосовно розгляду кредитних спорів, які викликають труднощі. Разом з тим деякі положення постанови викликали застереження в учасників пленуму. Зокрема, щодо підстав зміни чи розірвання кредитного договору та залучення поручителя.

Готовий результат

Як пояснюють у ВГС, необхідність підготовки постанови щодо кредитних відносин виникла після початку фінансової кризи, коли різко знизилася ліквідність банків, а значна частина позичальників не могла розрахуватися з боргами через падіння доходів та зростання курсу долара. Звісно, тоді й здійнялася хвиля судових спорів щодо виконання кредитних договорів, визнання їх недійсними тощо. Як свідчить статистика, серед справ, які суди розглядають за участю банків, саме справи про кредитні правовідносини становлять левову частку.

Роботу стосовно вивчення та узагальнення справ щодо кредитних спорів у ВГС розпочали ще у 2011 р. З того часу проект пройшов випробування науково-консультативною радою установи, місцевими та апеляційними судами і, звичайно, банківськими об’єднаннями. Результатом напрацювань став проект постанови пленуму «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів». У ВГС наголошують, що документ покликаний забезпечити однакове й правильне вирішення господарськими судами спорів, пов’язаних з укладенням, зміною, розірванням, визнанням недійсними, виконанням кредитних договорів та забезпеченням виконання зобов’язань за ними.

Серед іншого, у постанові порушується питання спільної поруки поручителів. У роз’ясненні вказано, що порука кількох осіб може визначатись як спільна в разі укладення договору кількома поручителями та встановлення в договорі волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов’язань. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою — наголосив пленум.

Також у постанові роз’яснюється питання встановлення початкової ціни предмета іпотеки, яка має міститись у резолютивній частині рішення. Відповідно до ч.6 ст.38 закону «Про іпотеку» ціна предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем. А в разі відсутності такої згоди — на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за 90% від звичайної ціни. Водночас згідно з ст.41 Господарського процесуального кодексу господарський суд за необхідності може вирішити питання про призначення відповідної судової експертизи. У разі застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни предмета іпотеки, остання має бути встановлена на підставі висновку суб’єкта оціночної діяльності, наголосили у ВГС. Адже відповідно до ч.2 ст.43 закону «Про іпотеку» початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90% від вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

Курс не має значення?

Попри загальне розуміння необхідності ухвалення постанови, деякі її положення викликали застереження. Так, суддя ВГС Олександр Удовиченко звернув увагу на п.2.6 проекту. Відповідно до нього зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання кредитного договору, оскільки не є істотними змінами обставин у розумінні ст.652 Цивільного кодексу.

Законник висловив сумнів щодо доцільності такої норми й запропонував прибрати її. По суті, закріплюючи таке положення в постанові пленуму, ВГС унеможливлює будь-які спроби боржників мирно домовитись із банком, щоб в умовах знецінення гривні раніше погасити кредит чи узгодити нижчий курс. І хоча в Україні фін­установи прийнято критикувати, насправді на такі поступки вони інколи йшли. Але чи не зміниться ситуація після того, як апетити банків будуть захищені офіційною позицією пленуму ВГС?

Також О.Удовиченко звернув увагу колег на п.4.1.1 проекту постанови. У ньому йдеться про те, що, за загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов’язковим, а тому в силу стст.203, 215, 553 ЦК відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника.

Суддя наголосив, що в деяких випадках укладення договору поруки використовується для застосування сумнівних схем судового розгляду. Так, він розповів про спір між двома юрособами, які були співвласниками торговельного центру в м.Києві. При цьому спір вирішувався не в столиці, а в м.Борисполі, і суд застосував заходи забезпечення «класичного рейдерського характеру». «Все це стало можливим завдяки тому, що мешканець Борисполя уклав договір поруки з однією із цих юросіб, при цьому інша юридична особа про це не знала і не просила за неї поручитись», — зауважив О.Удовиченко. За його словами, цей договір було укладено з єдиною метою — штучно змінити підсудність спору до місця проживання поручителя. Тому суддя запропонував передбачити в постанові хоча б рекомендацію повідомляти боржника про укладення договору поруки.

Однак учасники пленуму відхилили будь-які зміни до проекту й проголосували за нього у варіанті, поданому робочою групою. Можливо, судді побоялись: якщо спробують знову відредагувати хоч якесь положення, то ухвалення змін ризикуватиме розтягнутись ще на 3 роки.

По сусідству з АТО

Під час засідання законники ухвалили також постанову «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України». Наразі справи з Господарського суду Донецької області розглядаються в Запоріжжі, Луганської області — у Харкові, а апеляційним переглядом справ з Донбасу займається Харківський апеляційний господарський суд.

Природно, що в суддів виникають труднощі з розглядом таких справ. Зокрема, через те, що всі матеріали залишаються на території, підкон­трольній бойовикам. Як розповів суддя ВГС Віктор Москаленко, в документі визначаються особливості відновлення втраченої справи господарським судом у зоні проведення АТО або на тимчасово окупованій території України.

Також пленум ухвалив у першому читанні проект регламенту спільних засідань пленумів вищих спеціалізованих судів. Як зазначила секретар пленуму Лариса Рогач, спільні засідання пленумів вищих спеціалізованих судів проводитимуться з метою забезпечення однакового застосування судами норм матеріального та процесуального права, забезпечення єдності судової практики розгляду окремих категорій справ, розмежування підвідомчості справ між судами різної юрисдикції. Також у проекті йдеться про прийняття спільного рішення щодо звернення до Верховного Суду стосовно направлення конституційного подання.

Як відзначив голова ВГС Богдан Львов, цей проект мають розглянути також пленуми Вищого спеціалізованого та Вищого адміністративного судів. І якщо в жодного з них до регламенту не буде зауважень — його ухвалять у цілому.