Валерій Зорькін: «Зовнішніх диригентів слід виправляти рішучим чином»
Позиція міжнаціональних інститутів нерідко йде врозріз із національними нормами. Для того щоб зберегти конструктивний діалог з Європейським судом з прав людини, але при цьому не допустити підточування національного суверенітету, слід установити чітку межу поступливості.
Про її рамки в контексті практики взаємин між Євросудом і Конституційним судом Росії розповів у інтерв’ю «Российской газете» голова КС РФ Валерій ЗОРЬКІН.
Зокрема, суддя повідомив, що КС РФ іноді доводиться виступати посередником між Страсбургом і Росією, адаптуючи підходи європейців до реалій своєї країни. Незважаючи на те що при виробленні концепції рішення береться до уваги позиція Євросуду, рекомендації останнього не можна сприймати як догму. Адже національні власті краще знають особливості країни і можуть діяти відповідно до потреб суспільства.
— Як ставляться в КС РФ до зауважень Європейського суду відносно недоліків у російському законодавстві?
— Ми виходимо з того, що порушення прав і свобод можуть бути пов’язані з дефектами того чи іншого російського закону. І що подібні недоліки треба ви¬правляти. Євросуд може вказати на дефекти нашого законодавства, і ми будемо йому тільки вдячні! Ми не виявляли і не збираємося виявляти замкнутість, не намагаємося захистити «честь мундира».
Так, 20 листопада 2007 ро¬ку КС РФ виніс ухвалу про положення кримінально-процесуального кодексу, які не дозволяли особам, відносно котрих застосовуються примусові заходи медичного характеру (за висновком психіатрів), брати участь у кримінальному процесі й судовому засіданні, знайомитися з матеріалами справи тощо.
КС визнав ці положення статей КПК такими, що не відповідають конституції. По суті, це рішення КС можна розглядати як виконання ухвали Євросуду від 20.10.2005 у справі «Романов проти Росії». Саме в ньому було вказано, що присутність заявника в судовому засіданні є необхід¬ною умовою для того, щоб суддя особисто міг переконатися в його психічному стані й ухвалити справедливе рішення. Ця правова позиція була відтворена КС. Таким чином, КС, роз¬глядаючи питання про конституційність окремих норм КПК, одночасно вирішив питання про приведення його у відповідність з європейськими стандартами.
— Чи часто КС використовує правові позиції Страсбурга у своїй практиці і наскільки активно посилався Євросуд на думку КС РФ?
— Запровадження багатьох підходів і позицій Європейського суду в російський правовий простір відбувається непросто. У цій ситуації КС виступає свого роду посередником, адаптуючи підходи і позиції Євросуду до реалій сьогодення. У своїй практиці КС активно використовує правові позиції страсбурзького суду. Крім того, часто при розробленні концепції рішення беруться до уваги загальні підходи Євросуду до тієї чи іншої групи питань. Безумовно, передусім враховуються ті рішення Страсбурга, в яких визнаються порушення конвенції з боку РФ. Тут до останнього часу не виникало якоїсь суперечності між цими позиціями Євросуду і роллю та завданнями КС, оскільки йдеться про захист конституційних і конвенційних цінностей, які ми покликані охороняти.
Діалог цей завжди був двосторонній. Якщо КС активно посилався на практику Європейського суду з прав людини, то і той досить часто у своїх рішеннях щодо Росії посилався на рішення КС РФ.
— У 2009 році КС РФ відмовив у розгляді скарги, в якій оскаржувалися норми законодавства, які не визнають права чоловіків-військовослужбовців на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Євросуд поставив під сумнів рішення КС і, по суті, порекомендував РФ змінити закони. Чи не є така вказівка вторгненням у сферу національного суверенітету?
— У своєму рішенні від 15.01.2009 КС відзначив, що російське правове регулювання, яке дає військовослужбовцям-жінкам можливість відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і не визнає такого права за військовослужбовцями-чоловіками (вони можуть скористатися лише короткочасною відпусткою), не порушує положення конституції про рівність прав і свобод незалежно від статі.
КС дійшов висновку, що з урахуванням умов і специфіки військової служби в РФ ці положення не порушують конституційної вимоги про рівність прав і свобод незалежно від статі.
Без сумніву, гарне знання національними властями свого суспільства і його потреб означає, що ці власті в принципі займають пріоритетне становище, на відміну від міжнародних судів, для оцінки того, що таке публічний інтерес. У цьому полягає загальний смисл принципу субсидіарності, на основі якого повинен діяти Європейський суд. У подібному випадку Суд зазвичай поважає вибір політики законодавцем, якщо тільки такий вибір не «позбавлений розумного обгрунтування».
Висновки Євросуду грунтуються на тому, що сприйняття жінок як головних вихователів дітей він уважає «гендерним забобоном», і тому критично ставиться до висновків КС.
Не маючи прямих прецедентних рішень з питання про надання відпустки військовослужбовцеві-чоловікові по догляду за дитиною, страсбурзький суд у цьому випадку використав правову позицію у справі «Сміт і Грейді проти Сполученого Королівства», яка стосувалася звільнення зі збройних сил гомосексуалістів.
— Які можливі сценарії реагування на рекомендації Європейського суду, і котрий з них найбільш прийнятний для Росії?
— У подібній ситуації можливі три альтернативні сценарії. Перший передбачає висунення принципу жорсткого пріоритету національного над міжнаціональним. Проте подібний принцип може бути застосовано лише у всіх сферах національного буття одночасно. Його висунення і застосування ніяк не може бути продиктоване тільки юридичними казусами. І найголовніше: конституція Росії, закріплюючи перебування країни у світовій правовій спільноті, відкидає подібний принцип. Другий сценарій, на мою думку, такий же неприйнятний, як і перший. Він передбачає повне підпорядкування національного міжнаціональному, повна відмова від суверенітетів спочатку де-юре, а потім і де-факто.
На щастя, є третій сценарій, заснований на реальних юридичних прецедентах.
У жовтні 2004 року Федеральний конституційний суд Німеччини (ФКС), розглянувши скаргу заявника (до речі, теж із сімейних питань), подану вже після винесення рішення в Страсбурзі, сформулював незвично жорстку позицію відносно мотивування, юридичної сили і виконання в Німеччині рішень Євросуду.
Згідно з правовою позицією ФКС основний закон має на меті інтеграцію Німеччини в правове співтовариство мирних вільних держав, але він не передбачає відмови від суверенітету, закріпленого передусім у німецькій конституції. Отже, не суперечить меті дотримання міжнародного права, якщо законодавець, як виняток, не виконує міжнародних договорів за умови, що це є єдиним можливим способом уникнути порушення основоположних конституційних принципів.
Я вважаю, що Росії, так само як і іншим країнам світу, треба зважати у своїх подальших діях саме на цей німецький прецедент. І тому, що він конструктивний, оскільки грунтується на конституційному принципі державного суверенітету і принципі верховенства конституції в системі нормативних правових актів держави. У жодному випадку ми не повинні своїми діями руйнувати позитивні міжнародні тенденції. Ми повинні бути тактовні, розумні й поступливі. Межею нашої поступливості є захист нашого суверенітету, наших національних інститутів і наших національних інтересів.
Конституція Росії встановлює пріоритет міжнародного договору над положеннями закону, але не над нормами конституції. Монополія на тлумачення положень основного закону і виявлення конституційного сенсу закону належить КС.
Якщо нам нав’язують зовнішнє «диригування» правовою ситуацією в країні, ігноруючи історичну, культурну, соціальну ситуацію, то таких «диригентів» треба виправляти. Іноді найрішучішим чином.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!