Прийдешня парламентська кампанія проведе вододіл по мові та геях
Мовне питання набуло небаченої гостроти. Ще б пак: тепер воно оформлене в цілком реальний документ, для втілення якого в життя потрібно два автографи —спікера та Президента. Тож закон «Про засади державної мовної політики», за який 3 липня 2012 р. проголосували 248 депутатів, має всі шанси розділити населення України на два недружні табори. Так само як і законопроект щодо заборони пропаганди гомосексуальних стосунків.
Провал протестів
Уже зараз очевидним став провал опозиційних сил. Акції протестувальників, найвідоміша з яких відбувається під будівлею Українського дому, не є настільки масовими, аби вплинути на політичні процеси в державі. 6 липня депутати під проводом Першого заступника Голови ВР Адама Мартинюка успішно завершили десяту сесію, залишивши без розгляду заяви спікера та його заступника про відставку.
Отже, нардепи, тимчасово звільнені від обов’язку тиснути на кнопки, вже відпочивають, а протестувальники, залишені напризволяще на Європейській площі, все ще захищають державну мову. Хоча тепер здається, що протест для них — це не шлях досягнення результатів, а швидше спосіб самоідентифікації. На жаль, самоідентифікація окремих груп населення має мало спільного з політичними процесами в державі. Опозиційні політики так чи інакше отримають від цього дивіденди — ми, мовляв, боролися, відстоювали права рідної мови, а якщо не вийшло, то це через свавілля та порушення правлячою коаліцією законодавства.
Тим паче, більшість гучних заяв опозиціонерів, а також їхня активність, спрямована проти силових структур ворожого режиму, більше схожа за суттю та результатами на політичний піар, аніж на «мобілізацію українського народу», як про це висловлювався найзапекліший ворог цього законопроекту Олег Тягнибок.
Одним словом, програш опозиції в цьому питанні очевидний: політичних результатів немає, парламентарі відпочивають у різномовних середовищах за межами країни, а всі важелі впливу поки що в Президента, до того ж масштабної підтримки населення, виснаженого фан-зоною та спекою, не спостерігається.
Свобода — регіонам
А ось владна коаліція, зокрема Партія регіонів, навпаки, вже може святкувати майбутню електоральну перемогу. Вони єдині, безперечно, виграли в цій штовханині за мову. Правдами й неправдами «протягнутий» у другому слуханні законопроект забезпечить їм підтримку в тих регіонах, назви яких навіть не варто перераховувати. Тут навіть і без підпису Президента на тих сумнозвісних аркушах «регіонали» виглядають борцями за права мовних меншин. Насправді ж останні, побачивши «реальні» кроки в напрямку виконання передвиборчих обіцянок, матимуть потужну мотивацію проголосувати за «регіоналів» на прийдешніх виборах.
Російськомовний Схід, кримські татари, багатий на мовні меншини Південь і крайній Захід — ось електоральна база, що майже стовідсотково згуртована «регіоналами» для голосування 28 жовтня цього року. На їхню користь грає й те, що в Україні традиційно «голосують за майбутнє» — за зміни, що відбудуться. Отже, тут Партії регіонів вигідніше, з огляду на психологію українського виборця, мати цей закон підвішеним у повітрі, аніж підписаним та «готовим до вжитку»: він виконуватиме одночасно як роль уже зробленого, так і функцію матеріалу для майбутнього покращення.
Додаткових балів на виборах додають «регіоналам» і «свободівці», під прапором яких відбувалися особливо гучні події (нагадаємо, київською прокуратурою порушено 4 кримінальні справи щодо правопорушень, пов’язаних із протидією правоохоронним органам). «Свобода», по суті, єдина сила, що чинила агресивний опір «свавіллю режиму». Але цим вона тільки погіршила ситуацію, оскільки продемонструвала Європі імідж сили, до якої на Заході ніколи не ставилися поблажливо. Та й усередині країни войовничі заклики відштовхнули від цієї політсили ту частину населення, яка є помірковано-байдужою і схильною до збереження статусу-кво.
Президент тримає паузу
Серед цього мовного безладу дійсно важливою фігурою стає глава держави. Наразі у Віктора Януковича є всі шанси згуртувати націю. Висновки Венеціанської комісії з приводу законопроекту «Про засади державної мовної політики» є вкрай неоднозначними й такими, що можуть бути витлумачені як на користь ухваленого закону, так і навпаки.
Зокрема, європейські політики аж ніяк не зможуть стати на захист української опозиції у «мовному питанні», оскільки дотепер вимагали протилежного — виконання нашою державою Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, що є чинною в нас уже понад 6 років.
Натомість для гаранта Конституції важливо не поглиблювати розколу в країні, до якого може призвести підписання цього закону. Бо з «мовної іскри» може розгорітися полум’я реальної політичної кризи.
На користь відмови від підписання цього закону можуть зіграти також заяви Мінфіну щодо недоцільності змін, а також висновок Мін’юсту про велику кількість недоліків. Водночас остаточних висновків про відповідність цього акта Конституції, а також і тій самій хартії, де регіональною мовою вважається та, якою розмовляє арифметична меншість населення, досі немає. Тож Президент, обравши шлях доопрацювання цього закону, має можливість завоювати прихильність і серед тих, хто наразі ідентифікує його лише як представника однієї політичної сили. Глава держави поки що тримає паузу, посилаючись на необхідність ознайомитися із висновками експертів.
Persona non grata
Єдина політична фігура, що постраждала від «мовної кризи» — це, безумовно, поки що діючий спікер Володимир Литвин. Нібито поміркована позиція виявилася фатальною для його політичної кар’єри. Недотримання обіцянки щодо недопущення прийняття цього закону, вочевидь, відверне від нього прихильників опозиції, оскільки важко спростувати звинувачення у спланованості екстреного прийняття закону за відсутності Голови ВР.
З іншого боку, глузлива заява віце-спікера А.Мартинюка про «вотум довіри» під оплески депутатів після відмови від внесення до порядку денного питання про розгляд заяви В.Литвина про відставку свідчить про невисоку прихильність до нього й правлячої коаліції. Тож очевидно, що спікер не є бажаною особою ні для тих, ні для інших.
Про подальшу долю «відставних» керманичів парламенту, а також мовного закону ми зможемо дізнатися не раніше 31 липня, коли депутати планують провести позачергову сесію ВР.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 3.29 МБ)
Матеріали за темою
Якщо хочеш на держслужбу, знання мови доведеться сертифікувати
в„–41 (1547), 09.10—20.10.2021
Підтвердити рівень знань української можна буде посвідченням, бо за нього заплачено — проект
в„–40 (1546), 02.10—08.10.2021
Закон про мову визнано конституційним
14.07.2021
Заборона на використання іншої мови, крім державної, є формою дискримінації
в„–6 (1512), 06.02—12.02.2021
Заборона використовувати мови нацменшин під час виборів не порушує конвенції — ЄСПЛ
в„–1-2 (1507-1508), 01.01—15.01.2021
Чому у кав’ярнях не будуть варити кофе: штрафи за порушення мовного закону
в„–3-4 (1509-1510), 16.01—29.01.2021
Закон про державну мову хочуть скасувати
10.12.2019
Кабмін змусять оприлюднити те, що ні сказати, ні пером описати
в„–26 (1428), 06.07—12.07.2019
Рішення КС щодо конституційності мовного закону
в„–10 (1360), 10.03—16.03.2018
КС визнав неконституційним мовний закон
28.02.2018
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!