Для подолання корупції Урядові не вистачає ще одного органу
На цьому тижні Кабмін вніс до парламенту проект закону, який має викоренити корупцію в зародку. Для цього, за традицією, передбачається створити додатковий орган, що опікуватиметься «запобіжними» завданнями, і розбудувати відповідну мережу його представництв. Не залишаться обіч цієї боротьби й усі юридичні особи, на керівників яких покладатиметься обов’язок дбати про антикорупційну профілактику в колективах. А для суддів запроваджується додаткова відповідальність за конфлікт інтересів.
П’ятірка чесних і стійких
Загалом урядовий проект «Про запобігання корупції» (№5113) має стати невтішним для всіх чиновників, які не звикли жити на одну зарплату. Точніше для тієї частини, що залишиться після всіх люстрацій та атестацій. Адже нове поповнення лав держслужбовців проходитиме таку ретельну перевірку й відбір, що апріорі має бути кристально чесним і морально стійким до спокус. Можливо, тому новий антикорупційний план уже й не згадує про протидію корупції, а говорить лише про запобігання їй.
Як водиться, для впровадження нової стратегії створюється й новий орган з робочою назвою «Національна комісія з питань запобігання корупції». Незначна чисельність його членів — тільки 5 осіб — не повинна вводити в оману: допомагатиме комісарам катані розгалужена мережа «уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції».
Отримати право запобігати корупції буде не так уже й легко. Крім вікового цензу в 35 років, наявності вищої освіти (проект не деталізує фах) та володіння державною мовою, треба буде переконати конкурсну комісію в здатності «за своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров’я виконувати відповідні службові обов’язки». Якщо вдасться це зробити й Кабмін проголосує за ваше призначення, то на 4 (максимум 8) років ви роботою забезпечені. Та й на зарплату Уряд розщедрився: 19,5 «мінімалок» плюс доплати за ранг і вислугу років, а голові — додаткові 30%. Такий рівень оплати праці конкурує із суддями Верховного та Конституційного судів, а за «карально-наглядовими» функціями, якими наділяється нацкомісія, така робота виглядає ще привабливішою.
Якщо на верхівку контролю потрапити не поталанить, проект дає шанс долучитися до боротьби з корупцією на нижчих рівнях. Адже в апараті всіх державних органів та органів місцевого самоврядування (до районного рівня включно) має з’явитися принаймні одна особа, яка опікуватиметься питаннями запобігання та виявлення корупції. Будуть такі службовці працювати й у Конституційному, Верховному та вищих спеціалізованих судах, а також у Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Прикметно, що, за проектом, без контролю залишиться хіба що Вища рада юстиції.
Головним завданням цих осіб та підрозділів буде «виявлення ризиків вчинення корупційних правопорушень у діяльності посадових і службових осіб відповідного органу», а також урегулювання конфлікту інтересів та інформування «нагору» про факти порушень цього закону. Можна дійти висновку, що забезпечення діяльності таких осіб покладатиметься на сам суб’єкт контролю, адже вони «утворюються (визначаються) в апараті (секретаріаті)» відповідних органів. Хоча положення про такий підрозділ затверджуватиме нацкомісія.
Якщо цього виявиться недостатньо, уже сама комісія може ініціювати перед Урядом утворення територіальних органів. І вже на власний розсуд призначати їх керівників.
Щоправда, і за контролерами передбачений нагляд. З одного боку, Рахункова палата, яка може проводити аудит нацкомісії, але не частіше ніж раз на 2 роки. З другого — громадська рада у складі 15 осіб, яку сформує Кабмін. Єдине обмеження — не представляти ті громадські об’єднання, які «отримують кошти від національної комісії на підтримання їх діяльності». Адже, за проектом, у бюджеті мають передбачатися кошти на підтримання «діяльності громадських об’єднань у сфері запобігання корупції, проведення досліджень з питань вивчення ситуації щодо корупції». Тобто повинні бути ще одні помічники для контролерів, зокрема і в освоєнні бюджетних призначень. Та й буде чим зайняти прихильників нетрадиційних методів впливу на чиновників.
Тож на запобіганні корупції Уряд грошей не економитиме.
Хто контролює, той і володарює
Те, чим займатиметься така армія наглядачів, можна звести до трьох слів: контролюватиме, спостерігатиме та повідомлятиме. Причому до суб’єктів нагляду віднесено не тільки чиновників, а й тих, хто надає публічні послуги: аудиторів, нотаріусів, оцінювачів, а також експертів, арбітражних керуючих, незалежних посередників, членів трудового арбітражу, третейських суддів та «інших осіб, визначених законом».
Певною мірою під контроль підпадуть і представники приватного сектору, які «постійно або тимчасово виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки», а також інші особи, які «виконують роботу та перебувають з підприємствами, установами, організаціями у трудових відносинах». Тобто простіше назвати тих, кого закон не зачепить, ніж навпаки.
Звісно, від «приватників» не вимагатиметься декларування доходів, їм не загрожуватиме і звільнення за «конфлікт інтересів» чи подарунок. Але затвердити свою «антикорупційну програму» й повісити її на видному місці їм доведеться. Особливо якщо виникне бажання взяти участь у тендерах з державних закупівель. Крім того, таким підприємствам доведеться, як і державним органам, передбачити в штаті посаду уповноваженого з антикорупційної програми, якого призначати та звільняти можна лише за погодженням з нацкомісією.
Та навіть якщо керівництво приватного підприємства триматиметься подалі від бюджетних коштів, аби не мати відносин з комісією, йому можуть «допомогти» в цьому власні підлеглі чи конкуренти. Адже вони зобов’язані повідомляти відповідальних осіб, керівництво та засновників «про випадки вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень іншими працівниками юридичної особи або іншими особами», а також про «виникнення реального, потенційного або уявного конфлікту інтересів».
Якщо власне керівництво не реагуватиме, то працівник може скористатися гарантіями, передбаченими окремим розділом проекту під назвою «Захист викривачів», і надіслати анонімне повідомлення до комісії. Ну а як користатися новими можливостями й довести, що послуговуєшся виключно «добрими намірами», а не особистою неприязню чи помстою (що законом заборонено!), наш народ вчити довго не доведеться. Урешті-решт у 1930-х роках понад 2 млн листів-викриттів написали й надіслали до компетентних органів аж ніяк не Йосип Сталін та його оточення.
До вас їде «монітор»!
Ще однією підставою наразитися на спілкування з контролерами може стати чиясь підозра чи повідомлення в ЗМІ, що той чи інший чиновник живе на широку ногу. Як у тому жарті: «Мій сусід щодня щось їсть» (і, додамо, щодня приймає гарячу ванну та спалює газ).
Так, начебто основою для підозри має стати невідповідність декларації реальним витратам. Для цього, зокрема, вимагається повідомляти про суттєве покращення майнового стану, що наразі визначено на рівні доходу або покупки на суму понад 50 мінімальних заплат (понад 60 тис. грн.). Та не виключено, що ця величина в парламенті зазнає змін і підозрілими стануть менш коштовні придбання, або ж допоможе… інфляція.
Нацкомісія зможе проводити моніторинг і з власної ініціативи. У проекті вказано: «вибірково», але ж не уточнюється, хто та за якими критеріями робитиме цей вибір. Тож чому не навідатися додому до якогось «незручного» чиновника, аби подивитися, як примудряється держслужбовець та його сім’я жити на одну зарплату? І спробуй відмовити незваним гостям, пославшись на закон, якщо, за проектом, порядок здійснення моніторингу затверджує сама комісія. Єдине застереження — він не повинен містити «надмірного втручання у право на недоторканність особистого і сімейного життя особи». А де пролягає межа «надмірного» — визначити сьогодні стає дедалі важче.
До того ж уповноважені контролюватимуть не тільки гаманці чиновників, а й опікуватимуться їх вихованням. Адже до проекту включено розділ, що визначає основні правила етичної поведінки для всіх суб’єктів нагляду й, відповідно, функції комісії моніторити їх дотримання.
Не виключено, що на практиці під час таких візитів-моніторингів контролерів супроводжуватиме з десяток «громадських активістів». Саме з тих організацій, що фінансуватимуться комісією. Тоді ризик якщо не наразитися на штраф, то опинитись у сміттєвому баку значно підвищується.
Та й суми законних покарань, за новим законом, суттєво зростуть. Наприклад, з’являється таке поняття, як «спеціальна конфіскація» коштів та іншого майна, одержаних унаслідок учинення корупційного правопорушення. Так, вилучення має відбуватися за рішенням суду та в установленому законом порядку. Але сам прикметник «спеціальна» вже насторожує.
Судді — під наглядом
Звісно, не могли обійти увагою в Уряді й судової системи. Щоправда, тут довелося діяти обережно, щоб уникнути звинувачень у посяганні на незалежність Феміди. Тому антикорупційні уповноважені, як зазначалося, передбачені лише для вищих судових органів (якщо парламент не вирішить, що то є надто ліберальний підхід). Водночас у законі «Про судоустрій і статус суддів» з’явиться норма, яка зобов’яже Раду суддів утворити Комісію з питань суддівської етики та затвердити положення про неї.
Сама комісія діятиме на громадських засадах, а її діяльність має забезпечити… апарат РСУ. Із цього можна зробити висновок, що принагідно і сама рада стане більш фінансово забезпеченою. Або в Уряді просто не знають про фінансові можливості вищого органу суддівського самоврядування.
Нова комісія має розробити проект Кодексу суддівської етики на базі тих принципів, які вказані в законі. А постійно, не відриваючись від основної роботи, консультувати колег, як долати конфлікт інтересів, дотримуватись етичної поведінки, протистояти спокусі хабара чи подарунка та що з ними робити.
Проте зовсім випасти з поля зору нацкомісії служителям Феміди не вдасться. Адже, за проектом, саме до неї, а не Вищої кваліфікаційної комісії суддів подаватимуть декларації претенденти на мантії. Відповідно, і перевірятимуть їх її уповноважені особи.
Побільшає роботи і в РСУ. Адже на неї покладається контроль за дотриманням вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності всіх суддів — від Конституційного до місцевих судів, а також членів ВККС і керівництва Державної судової адміністрації.
Та й кожен суддя має долати цей конфлікт, відмовляючись від розгляду справ, «щодо яких у нього наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів». Окремо це прописано для суддів КС, які зобов’язуються «у разі виникнення такого реального чи потенційного конфлікту з питань, які розглядаються в межах конституційного провадження», заявити самовідвід. Тим самим фактично унеможливлюється конституційний контроль, наприклад, за рішеннями Уряду чи парламенту в частині матеріального та соціально-побутового забезпечення суддів. І якщо в черговому бюджеті, наприклад, Кабмін вирішить урізати зарплати чи пенсії суддів, наявність «суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень», буде очевидною.
Спірною буде й можливість КС проаналізувати положення цього або люстраційного законів у частині, що стосується Феміди.
***
Загалом така система дуже нагадує мережу перших відділів часів радянського КДБ: та саме боротьба за чистоту лав і поглядів, нагляд за поведінкою в побуті та способом життя. Тільки сучасні викривачі нетрудових доходів і неетичної поведінки чиновників у ті часи йменувалися інформаторами.
Так, боротися з корупцією чи запобігати їй — свята справа для будь-якої держави. Але, за давньою притчею, коли господар приставив наглядача до раба, аби той потайки не пив у погребі вино, то наступного дня побачив уже два кухлі із залишками напою…
Матеріали за темою
Як декларувати підприємницьку діяльність ФОП
21.03.2024
Як декларувати ОВДП та операції з ними
19.03.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!