Відбір з прозорим бар’єром

Максимальний захист тестування від зовнішнього впливу не дозволив стати суддями працівникам АП, КС і ВККС

Другий добір претендентів на мантії обіцяє стати найоб’єктивнішим за всю історію формування суддівського корпусу. З одного боку, міжнародні спостерігачі визнали, що організація тестування не залишила й тіні сумнівів стосовно прозорості його проведення. З другого — перелік тих, хто після першого етапу опинився «поза грою», доводить відсутність зовнішнього впливу на набрані бали.

Грандіозний захід під назвою «конкурсний відбір» став наймасовішим за всю історію незалежної України. Майже 3,5 тис. учасників у одному приміщенні під прицілами відеокамер доводили обгрунтованість своїх претензій на мантії. Після першого етапу залишилося 1187 кандидатів. І, як це часто буває, декотрі з тих, хто «програв», вирішили, що не потрапили до списків щасливчиків виключно через відсутність зв’язків, а не власних знань…

На жаль, ті, хто спостерігав за процедурою відбору від початку до кінця (зокрема кореспонденти «ЗіБ»), з упевненістю могли констатувати зворотне: ні звання, ні посади, ні місце роботи претендентам не допомогли. Та й не могли допомогти.

Керівник проекту Агентства США з міжнародного розвитку «Справедливе правосуддя» Девід Вон відзначив: цього року «процедура відбору й регулюючі його положення були вдосконалені, що забезпечило прозорість тестування». Заступник директора відділу сприяння розвитку демократії й управління USAID Лора Павлович також залишилася задоволена процедурою тестування. «Цей формат нагадав мені іспит у США на допуск до адвокатської практики», — поділилася враженнями Л.Павлович із кореспондентом «ЗіБ», і відзначила, що присутність незалежних спостерігачів і преси під час тестування стали «важливим, новим кроком до поліпшення процедури відбору», що, на її думку, збільшить довіру громадян до судової системи.

А ось спроби «ЗіБ» заздалегідь дізнатися відповіді на тест, на щастя, провалилися: на значну суму в $50000 пропозицій не знайшлося. Як пояснювали наші співбесідники, до яких ми зверталися з таким проханням нібито від імені знайомих кандидатів, вся система підготовки й зберігання тестових завдань побудована таким чином, що кожен етап їх підготовки був під контролем незалежних спостерігачів. Отже, ні за гроші, ні просто «по дружбі» допомогти в цьому питанні ніхто не зміг. Проте окремі співробітники зізнавалися, що не ми перші звертаємося: були дзвінки й від народних депутатів, і від високопоставлених чиновників, причому пропонувалася винагорода в 1млн —2 млн грн. «У нас усе по-чесному!» — в один голос запевнили «ЗіБ» працівники й члени ВККС.

Та що там журналісти з їхніми зв’язками! Представники найвищих судових органів, Адміністрації Президента та й самої Вищої кваліфкомісії суддів не потрапили за заповітний прохідний бар’єр у 63 бали! У переліку тих, хто не пройшов першого етапу відбору, опинилися, наприклад, 304 помічники суддів і секретарі судових засідань судів вищого й апеляційного рівнів, 2 — Конституційного і 10 — Верховного судів, а також 74 працівники апарату цих судів, зокрема, 3 — з КС і 5 — з ВС!

Тільки 3 балів не вистачило й співробітникам Адміністрації Президента Оксані Мишковець і Ользі Шершель. Залишаться на своїх місцях у ВККС, принаймні до наступного конкурсу, Дмитро Тандит (до речі, головний кон­-сультант відділу з питань відбору кадрів на посади суддів), Микола Воронов-Лапицький, Микола Терець, Руслан Штепа, Світлана Амарян і Оксана Реус. У КС продовжать працювати Лілія Черненька, Оксана Житник, Ярослав Жукровський, Валерій Лазюк і Андрій Слобода.

У переліку «невдах» — 2 помічники народних депутатів і 146 адвокатів. Не змогли набрати необхідні 63 бали більше половини кандидатів — працівників органів прокуратури обласного рівня і вище, причому четверо з них зараз працюють у Генеральній прокуратурі. Гірший показник хіба що в «делегатів» із центрального апарату Міністерства юстиції — тільки 1 з 8 справився з тестовим завданням.

У цілому серед тих, хто подолав прохідний бар’єр, найменше представників системи органів юстиції, адвокатів і працівників апарату апеляційних судів загальної юрисдикції.

Водночас досить велика кількість кандидатів з глибинки успішно склали іспити. Хіба міг раніше розраховувати, скажімо, юрист управління Пенсійного фонду далекого райцентру, юрисконсульт агрофірми на те, що зможе стати суддею?! Тепер же місце в рейтингу цілком дозволяє їм замахнутися на посаду судді в столиці.

Звичайно, скептики можуть заперечити, що серед переможців досить багато помічників суддів або секретарів судових засідань. Хоча кому, як не їм, краще за інших знати теорію права, законодавчі нововведення й особливості судового процесу? Та й тих, хто опинився «поза грою», навряд чи можна суворо судити: іспит — це частково лотерея, якщо сьогодні фортуна повернулася спиною, можливо, через рік вона буде прихильнішою. Хоча привід задуматися все ж таки є. І в тих, що «програли», і в їхніх керівників…