Шотландці відмовилися від незалежності заради обіцяного розширення автономних повноважень і фунта стерлінгів
Дива не сталося: більшість шотландців не підтримали вихід зі складу Великої Брили більшу частину громадян, які прийшли на дільниці для голосування, сказати «так». Тепер Лондон може зітхнути з полегшенням — на деякий час питання шотландського сепаратизму знято з порядку денного. Однак Единбург чекає на обіцяне розширення повноважень.
«До дідька Шотландію!»
Напередодні референдуму, який відбувся 18 вересня, опитування показували, що прихильників відділення від Великої Британії приблизно стільки ж, скільки й охочих зберегти статус кво. На початку вересня сепаратисти навіть обійшли уніоністів (51 проти 49%, за даними YouGov).
Після цього Лондон задіяв важку артилерію: агітувати за збереження союзу до Шотландії направилися політики-важковаговики. Одночасно туди прибули британський прем’єр Девід Кемерон, голова Лейбористської партії Ед Мілібенд і лідер ліберальних демократів Нік Клегг. Д.Кемерон був особливо емоційним: під час виступу в Единбурзі він навіть пустив сльозу, умовляючи слухачів не підтримувати вихід із Великої Британії. При цьому прем’єр пообіцяв шотландцям зростання фінансування, нові повноваження щодо контролю над охороною здоров’я і збільшення автономії місцевого парламенту.
Крім того, Д.Кемерон опублікував пост у Facebook, в якому, звертаючись до шотландців, стверджував: «вибір, перед яким ви постали, зрозумілий: стрибок у темряву за відповіді «так» і світле майбутнє для Шотландії за відповіді «ні». У складі Британії ви можете користуватися подвійними перевагами. Шотландія отримає більше повноважень, і при цьому ви залишитесь частиною Сполученого Королівства — великої держави, здатної забезпечити нам усім більш безпечне майбутнє і надати більше можливостей нашим дітям, онукам і ще не народженим поколінням наших нащадків. Це наступна сторінка нашої історії, і ми можемо написати її разом, але тільки якщо Шотландія наступного тижня скаже «ні» на референдумі».
Однак прихильники відділення Шотландії є і в Англії. Мова йде, наприклад, про футбольних фанатів. Своє ставлення до питання шотландського сепаратизму вони виразили під час матчу Швейцарія-Англія 8 вересня, скандуючи «До дідька Шотландію! Ми всі голосуємо «за»!». Не є таємницею, що футбольні фанати часто мають націоналістичні погляди. Із їхньої точки зору, Британія тільки виграє, якщо позбудеться тих, кого англійські фанати називають «вівцетрахами» — шотландців і валійців.
«Це наша нафта» та інші аргументи
Крім залучення на свій бік знаменитостей, прихильники і противники відділення Шотландії використовували і раціональні методи переконування. Щоправда, на кожну тезу поборників суверенітету їхні опоненти мали що відповісти.
Головний аргумент сепаратистів сформульовано в тексті, опублікованому на сайті шотландського уряду: «Ніхто не зможе краще управляти нашою країною, ніж народ Шотландії — тому що ніхто інший так не зацікавлений в її успішності». Звучить гарно, проте не надто переконливо. Історія знає силу-силенну прикладів, коли країни, отримавши незалежність, не тільки не зуміли досягти процвітання, а й скочувалися до стану failed state («держава, що не відбулася»).
Ще один аргумент: харчова та алкогольна (зокрема виробництво віскі) промисловість приносить ‡13 млрд у рік. Проте значна частина того, що виробляється в Шотландії, йде на англійський ринок, на який вже надходила б без обкладення митними зборами як продукція незалежної держави. Те ж саме стосується і ринку Євросоюзу. І навіть сам фунт став би для них чужим: Д.Кемерон напередодні референдуму однозначно заявив про те, що використовувати цю грошову одиницю як свою національну шотландці не зможуть.
Чи не головним козирем сепаратистів був такий аргумент: у Північному морі є нафта, а якщо так, то жителі Шотландії заживуть значно краще, якщо прибутки від продажу чорного золота залишатимуться у них, а не спрямовуватимуться до Лондона. Гасло It’s Scotland’s oil («Це шотландська нафта») місцеві націоналісти використовують з 1970-х років, коли у побережжя Шотландії розпочався активний видобуток нафти. При цьому сепаратисти посилаються на приклад Норвегії. Ця маленька європейська країна (5 млн жителів — майже стільки ж, скільки в Шотландії) вирізняється украй високим рівнем життя, забезпечувати який дозволяють прибутки від експорту вуглеводнів.
Вибір зроблено
Що саме зіграло вирішальну роль — аргументи уніоністів, агітація знаменитостей чи притаманний британцям у тому числі і шотландцям консерватизм, — визначити складно. Однак результат відомий: за незалежність проголосували понад 1,6 млн шотландців (44,7%), проти — близько 2 млн чоловік (55,3%). Тільки у 4 округах із 32-х — містах Данді та Глазго, Північному Ланаркширі і Західному Данбартонширі — прихильники суверенітету становили більшість.
Одним із перших результати голосування прокоментував голова Шотландської національної партії Алекс Салмонд. «Я з жалем сприйняв результати, але ми приймаємо законний вибір шотландського народу», — сказав він.
Британські ж політики, зрозуміло, були задоволені результатами голосування. «Жителі Шотландії залишили нашу країну чотирьох націй єдиною. І, як мільйони наших людей, я дуже радий», — заявив Д.Кемерон в ефірі Бі-Бі-Сі.
P.S. Втім, вже через три дні, за словами А.Салмонда, лідери трьох головних британських партій відмовилися від своїх обіцянок. Так, Д.Кемерон вважає, що розширення повноважень регіону має відбуватися одночасно з конституційною реформою, яка передбачає заборону голосування шотландських депутатів із питань, що стосуються виключно Англії.
Попри всі суперечки, прихильників єдиного Сполученого Королівства в Шотландії набралося більше, а отже, сепаратизм у Британії поки що поборено.
Матеріали за темою
Нелюдський розум обмежили рамками в Європі
17.03.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!