Чого можна досягти запровадженням обмежувальних заходів усупереч Конституції та міжнародним договорам?
Президент підписав закон «Про санкції», який ВР ухвалила ще 14 серпня. Хоча, як наголошували експерти і до, і після прийняття цього документа, окремі його положення йдуть урозріз із Конституцією та можуть мати зворотний від очікуваного ефект.
Обмеження без вини?
Як зазначено в пояснювальній записці до проекту цього закону (№4453а), його метою є захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету й територіальної цілісності України, її економічної самостійності, а також запобігання порушенню чи відновленню порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави. Причому в тій же пояснювальній записці за підписом Прем’єра Арсенія Яценюка зазначено, що проект не потребує проведення консультацій з громадськістю.
З точки зору законів та Конституції, дане обмеження певною мірою порушує конституційні права громадян. Відповідно до ст.43 Основного Закону громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами. То чи доцільно обмежувати участь громадськості в обговоренні неоднозначного законопроекту з огляду на її активність під час як лютневих подій, так і теперішніх?
Статтею 1 закону передбачено, що задля його реалізації держава Україна може застосовувати санкції відносно іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, громадян України, юридичних осіб, створених за законодавством України, а також інших суб’єктів. Під санкціями розуміються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, здійснені задля «захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, а також запобігання порушенню чи відновленню порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави».
Натомість відповідно до приписів ч.1 ст.62 Конституції «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».
Прикметно, що в пояснювальній записці сказано: документ не є регуляторним актом, тобто не встановлює, не змінює та не скасовує норм права, не застосовується неодноразово чи щодо невизначеного кола осіб.
Вочевидь, перелічені в проекті санкції мали б поширюватися на певних суб’єктів виключно в разі встановлення судом їх вини в терористичній діяльності. Проте механізм запровадження санкцій, передбачений ст.5 проекту, не вимагає наявності відповідного обвинувального вироку.
Обов’язковість порад
Таким чином, згідно з ст.5 закону пропозиції щодо застосування, скасування та зміни санкцій вносять на розгляд Ради національної безпеки і оборони Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Національний банк чи Служба безпеки. Рішення про застосування, скасування та зміну санкцій, яке є обов’язковим для виконання, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента у встановленому законом порядку. Як санкцію за цим законом передбачено навіть припинення дії міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, що здійснює парламент також за поданням РНБО.
Рішення про застосування санкцій має містити строк їх застосування, за винятком санкцій, що призводять до припинення прав або за своїм змістом не можуть мати тимчасового характеру.
Рішення про внесення змін до санкцій також приймає РНБО за власною ініціативою або на підставі пропозицій органів державної влади, вказаних у ч.1 ст.5 закону. Рішення про скасування санкцій приймає РНБО в разі, якщо застосування санкцій досягло поставленої мети.
З огляду на положення вказаної ст.5 проекту вбачається очевидний нормотворчий «ляп». Адже відповідно до ст.107 Конституції РНБО є тільки координаційним органом з питань національної безпеки та оборони при Президентові.
Загальне та спеціальне
Окрім цього, ст.6 передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить закону «Про санкції». Мабуть, законодавець забув про те, що Основний Закон має найвищу юридичну силу й положення його жодний «звичайний» закон скасувати не може.
Під час аналізу основних норм проекту виникає єдине і, мабуть, риторичне питання: коли ж Уряд почне приймати конституційні нормативно-правові акти, які не суперечать Основному Закону та міжнародним актам?
Більше того, поза увагою законодавця залишилися наслідки набуття чинності законом. Одне можна стверджувати напевне: вони будуть несприятливими для вітчизняної економіки, оскільки кожний розуміє, під кого чи проти кого створений цей документ.
Як наші сусіди можуть відреагувати на запровадження зовнішніх обмежень, можна судити з реакції на санкції, застосовані країнами ЄС, США та деякими іншими. Попри це, Уряд так і не запропонував якихось компенсаторних механізмів для вітчизняних підприємств. А розраховувати, що цей закон залишиться без належного реагування, напевне, недалекоглядно. Тому варто подбати про те, аби проголошена мета закону, а саме — захист національних інтересів та економічної самостійності України, не залишилася тільки на папері.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!