«Коммунальные платежи» не обесцениваются

Нормативными актами не предусмотрено взыскание 3% годовых и инфляционных при наличии задолженности за тепловую энергию

Вищий спецiалiзований суд  України

з розгляду цивiльних
i кримiнальних справ
Іменем України
Рішення 

30 листопада 2011 р.                         м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого — Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Савченко В.О.,

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до Особи 1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, за касаційною скаргою Особи 1 на заочне рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 2.03.2010 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1.08.2011,

 ВСТАНОВИЛА:

 У січні 2010 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до Особи 1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. В обгрунтування позову зазначено, що ним відповідачу, який проживає за Адресою 1, надаються послуги з водо- теплопостачання. Відповідач не оплачує своєчасно вартість наданих послуг. Заборгованість станом на 1.11.2009 становить 2965 грн. 83 коп., яку позивач просив стягнути з останнього з урахуванням індексу інфляції в розмірі 727,79 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми 125 грн.

Заочним рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці від 2.03.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 1.08.2011, позов задоволений. Стягнуто з Особи 1 на користь КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 3818 грн. 62 коп., з яких: в рахунок погашення боргу — 2965 грн. 83 коп., 727 грн. 79 коп. — інфляційних, трьох відсотків річних 125 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 30 грн.

У касаційній скарзі Особа 1 порушує питання про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», мотивуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.2 ст.324 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені судові рішення частково не відповідають.

Відповідно до вимог ст.335 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Так, судами встановлено, що у сторін виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законом «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ від 21.07.2005 №630.

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.18 правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового.

Пунктом 10 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені у встановлених законом чи договором розмірах.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена і у п.23 правил та п.20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою КМ від 21.07.2005 №630, положення якого носять юридично обов’язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, що було визнано правильним судом апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідач нерегулярно сплачував за надані послуги, має заборгованість 2965,83 грн., зазначена сума повинна бути стягнута з останнього на користь позивача з урахуванням індексу інфляції в розмірі 727,79 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми 125 грн.

Обгрунтованість висновків судів, що ухвалили оскаржені рішення відносно стягнення суми заборгованості, сумніву не викликає. Разом з цим судова колегія вважає, що так як вищезазначеними нормативними актами передбачена інша відповідальність сторін у правовідносинах з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, застосування судами ст.625 ЦК, щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних. не можна визнати обгрунтованим.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача цих сум, апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку не звернув уваги на допущену судом першої інстанції помилку та залишив рішення без змін.

За таких обставин судові рішення у наведеній вище частині, відповідно до ст.341 ЦПК, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Інші доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують як необгрунтовані.

Керуючись стст.336, 341 ЦПК, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ,

 ВИРІШИЛА:

 Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Заочне рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 2.03.2010 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1.08.2011 в частині стягнення з Особи 1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 125 грн. та 727,79 грн. суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції скасувати.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до Особи 1 в частині стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 125 грн. та 727,79 грн. суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції відмовити.

В решті заочне рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 2.03.2010 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1.08.2011 залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.