Закон і Бізнес


Жажда знаний

Чиновник украл 24000 библиотечных книг, но даже не пытался их продать


24 тысячи краденых книг — мечта каждого библиомана.

№13 (1052) 24.03—31.03.2012
ДАРЬЯ ЕРЕМИНА
2931

У Бад-Арользені затримали чиновника, який протягом майже 20 років крав книги з бібліотек у всій Німеччині й у сусідніх країнах. За цей час у його будинку назбиралася ціла колекція — 24 тис. рідкісних видань. Украдені ним книги коштують понад Ђ1 млн, проте чоловіка гроші не цікавили: жоден з томів він не намагався продати.


45-річного чиновника з Міністерства науки і культури Гессена Торстена Россманна затримали на місці злочину 21 лютого. Він намагався винести 53 книги з бібліотеки, яка належить 75-річному князеві Віттекінду Вальдек-Пірмонтському й розташована на території його замку.

Князь розповів, що чиновник, якого запідозрили в крадіжці, з’явився в маєтку влітку 2010-го й представився високопоставленим співробітником Міністерства науки. Власник бібліотеки зізнався, що його підкупила ввічливість Т.Россманна та його вишукані манери.

До замку чиновник під’їжджав на сріблястому мерседесі С-класу з номером HEL. Ці букви означають, що машина належить уряду федеральної землі Гессен. У результаті співробітники бібліотеки не знали, чи приїхав він з особистих чи службових справ.

Незабаром Т.Россманна почали пускати в книгосховище, тоді як зазвичай відвідувачі повинні чекати, поки бібліотекар принесе їм потрібну книгу. Чиновник сам вибирав видання, що його цікавили, сідав з ноутбуком якомога далі від усіх, довго щось друкував, іноді виходив з читального залу.

Перші підозри виникли після того, як у серпні 2011 р. професор замовив «Довідник з природньої історії» Йоханна Фрідріха Блуменбаха, але бібліо­текар не змогла знайти книгу. Жінка пригадала, що зовсім недавно тримала її в руках, а також те, що саме книгами з природньої історії, мінералогії й геофізики цікавився Т.Россманн.

Бібліотекар провела ревізію й недорахувалася ще 23 книг. Коли через кілька місяців чиновник знову приїхав, його пустили в книгосховище, а після того, як він пішов, перерахували книги, що залишилися: не вистачало ще 9.

Тоді князь Віттекінд викликав поліцію. Правоохоронці встановили камеру відеоспостереження. Т.Россманн, нічого не підозрюючи, брав книги з полиці, складав їх у сумку для ноутбука, шкіряну валізу, сумку з тканини, ховав під светр і виносив з читального залу. Знімаючи з полиці один з томів, він зсовував інші так, щоб його зникнення не впадало в очі.

Перш ніж покинути бібліотеку, Т.Россманн узяв ще кілька книг і поклав у кишені пальта. Біля виходу його вже чекала поліція. Всього того дня у нього в машині й кишенях знайшли 53 книги. На першому допиті він зізнався лише в тому, що в нього в будинку зберігається ще близько 30 книг. Але поліцейські зовсім не очікували, що знайдуть там 24 тис. екземплярів. Книги займали весь вільний простір в невеликому будинку Т.Россманна. Судячи із зібраної колекції, він надавав перевагу антикварним виданням, в основному XVII—XVIII століть. Привозячи книги додому, Т.Россманн стирав написані на них олівцем дані та вписував ручкою своє ім’я, а поверх штампу бібліотеки ставив свій екслібрис. Видалити це, не пошкодивши книги, неможливо, так що його ім’я на виданнях залишиться, швидше за все, назавжди.

Яким чином чиновникові вдалося непомітно привласнити таку величезну кількість книг і навіщо він це зробив, поки незрозуміло. Поліція підрахувала, що загальна вартість украдених видань становить понад Ђ1 млн. Проте гроші, судячи з усього, чиновника не хвилювали: жодне з рідкісних видань він не намагався продати.

Після затримання Т.Россманна було звільнено з міністерства, а депутатські повноваження він склав сам. Як повідомляє Лента.ру, якщо провина екс-чиновника буде доведена, йому загрожує до 10 років в’язниці. Знайомі Т.Россманна говорять, що він увічлива й інтелігентна людина, і припускають, що він хворий на бібліоманію. Т.Россманн зміг викликати до себе навіть симпатію поліцейських: незважаючи на серйозні обвинувачення, слідчі, які ведуть його справу, ставляться до нього з особливою пошаною і називають між собою не інакше як «підозрюваний учений».