«Гарантийные» права
Если производство осуществлено при отсутствии защитника, участие которого является обязательным, судебное решение в любом случае подлежит отмене
По результатам обобщения судебной практики обеспечения права на защиту как одного из общих принципов уголовного производства фактов невыполнения или неподобающего выполнения местными общими судами и Апелляционным судом Кировоградской области требований ст.52 Уголовного процессуального кодекса во время рассмотрения уголовных производств в 2013 году не установлено. Однако констатировано нарушение норм кодекса относительно лиц, которых обвиняют в совершении уголовного правонарушения в возрасте до 18 лет и которые в результате психических изъянов не способны в полной мере реализовать свои права.
Від порушення до скасування
Під час здійснення узагальнення проаналізовано стан виконання місцевими загальними судами та Апеляційним судом Кіровоградської області вимог Кримінального процесуального кодексу щодо забезпечення права на захист, зокрема виконання вимог стст.52 та 53 КПК, а також застосування судами вимог закону «Про безоплатну правову допомогу» від 2.06.2011 №3460-VI у частині, що стосується залучення захисника за призначенням на стадії виконання вироку.
Відповідно до ст.3 Конституції утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, що визначає зміст і спрямованість її діяльності. Визнання і дотримання прав і свобод людини, їх належне забезпечення та надійний захист є проявом демократизації системи державної влади.
У Загальній декларації прав людини наголошується, що кожна людина, обвинувачена у скоєнні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її вину не буде встановлено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, за якого їй забезпечено всі можливості для захисту.
Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому права на захист є однією з основних засад судочинства в Україні.
У загальному вигляді вимоги забезпечення обвинуваченому права на захист закріплені в стст.3, 55, 59, 63, 129 Конституції, що відповідають положенням стст.5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.
Правом на захист є система легітимних засобів і способів, використання яких дає можливість спростувати факт учинення кримінального правопорушення, винність особи в його вчиненні (повністю або частково), захистити її права та законні інтереси.
Поняття «право на захист» включає:
• права, які підозрюваний, обвинувачений може реалізувати власними діями шляхом надання усних або письмових пояснень із приводу підозри або обвинувачення, збирання і надання доказів, особистої участі в кримінальному провадженні, подання скарг на дії та рішення слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
• права, які можуть здійснюватися підозрюваним, обвинуваченим за допомогою захисника й законного представника шляхом реалізації прав та обов’язків указаних осіб;
• наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду обов’язків сприяти підозрюваному в реалізації його права на захист, роз’яснювати йому права та обов’язки зокрема, забезпечити участь захисника.
Гарантіями права підозрюваного, обвинуваченого на захист є, зокрема, презумпція невинуватості, правило про недопустимість доказів, правило про недопустимість погіршення правового становища засудженого, виправданого, норми, що забезпечують можливість оскарження в апеляційному та касаційному порядку вироку та інших судових рішень.
Важливою гарантією забезпечення права на захист є участь захисника в кримінальному провадженні.
Незабезпечення підозрюваному, обвинуваченому можливості обстоювати свої інтереси в кримінальному провадженні всіма допустимими засобами та способами або ж обмеження його можливості скористатися допомогою захисника є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування вироку й визнання недійсними інших рішень і дій у справі.
Лідери розгляду
Згідно зі статистичною інформацією протягом 2013 р. на розгляді в місцевих загальних судах Кіровоградської області перебувало 282 кримінальні провадження, в яких відповідно до вимог ст.52 КПК участь захисника є обов’язковою.
Із них найбільше розглянуто: Кіровським районним судом м.Кіровограда — 58 кримінальних проваджень; Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області — 24; Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області — 23; Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області — 21.
Крім того, з розглянутих кримінальних проваджень, в яких участь захисника є обов’язковою: щодо осіб, підозрюваних або обвинувачуваних у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років — 153 провадження; щодо осіб, які скоїли особливо тяжкі злочини, — 69 проваджень.
Із загальної кількості кримінальних проваджень, в яких участь захисника є обов’язковою, 55, або 19,5%, судових рішень, що були ухвалені судами першої інстанції та не набрали законної сили, оскаржено в апеляційному порядку.
Протягом 2013 р. Апеляційним судом Кіровоградської області перевірено 454 судові рішення, ухвалені місцевими загальними судами Кіровоградської області.
Із числа кримінальних проваджень, в яких участь захисника є обов’язковою, протягом 2013 р. в апеляційному порядку оскаржено 55 судових рішень, або 12,11%, від загальної кількості перевірених апеляційним судом рішень судів першої інстанції.
За наслідками апеляційного розгляду скасовано 87 судових рішень, з яких 46 скасовано у зв’язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону (ст.412 КПК).
При цьому 14 судових рішень скасовано в кримінальних провадженнях, в яких судове провадження здійснено за відсутності захисника, участь якого відповідно до вимог ст.52 КПК є обов’язковою (п.4 ч.2 ст.412 КПК).
Вказаний показник скасованих апеляційним судом протягом 2013 р. судових рішень становить:
• 25,45% — із загальної кількості оскаржених в апеляційному порядку судових рішень місцевих загальних судів у кримінальних провадженнях, в яких участь захисника є обов’язковою;
• 16,09% — із загальної кількості судових рішень місцевих загальних судів області, скасованих з різних підстав;
• 30,43% — із загальної кількості судових рішень місцевих загальних судів області, скасованих у зв’язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону (ст.412 КПК).
Популярна послуга
Відповідно до ч.1 ст.49 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника в кримінальному провадженні у випадках, якщо: відповідно до вимог ст.52 КПК участь захисника є обов’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин не в змозі залучити його самостійно; слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
Зазначене положення КПК щодо участі адвоката в кримінальному судочинстві, а також можливість звільнення особи від оплати його послуг відповідають міжнародним стандартам.
Зокрема, у ч.3 ст.6 конвенції закріплено, що держава зобов’язана гарантувати право підозрюваному, обвинуваченому на безоплатну допомогу адвоката в тих випадках, коли той не має достатніх коштів для оплати послуг захисника або коли цього вимагають інтереси правосуддя.
У п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права визначено, що кожен має право під час розгляду будь-якого пред’явленого йому обвинувачення бути судимим у його присутності й захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника, а якщо він його не має, бути поінформованим про це своє право й мати призначеного йому захисника (коли цього вимагають інтереси правосуддя) безоплатно в будь-якому випадку, коли в нього немає достатньо коштів для оплати послуг захисника.
Підозрювані, обвинувачені досить часто користуються послугами захисників за призначенням у порядку п.2 ч.1 ст.49 КПК, оскільки через відсутність коштів не в змозі залучити їх самостійно.
Місцеві загальні суди та Апеляційний суд Кіровоградської області у випадку звернення підозрюваного, обвинуваченого з клопотанням про залучення захисника за призначенням, дотримуючись вимог п.2 ч.1 ст.49 КПК та закону «Про безоплатну правову допомогу», постановляють ухвалу про залучення захисника з числа адвокатів Кіровоградського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Так, протягом 2013 р. у порядку п.2 ч.1 ст.49 КПК було залучено захисників: ухвалами Ленінського районного суду м.Кіровограда (кримінальні провадження №№405/8010/13-к, 405/7205/13-к, 405/7295/13-к, 405/6547/13-к, 1111/11003/12); ухвалами Долинського районного суду Кіровоградської області (кримінальні провадження №№388/1277/13-к, 388/1031/13-к, 388/544/13-к, 388/1849/13-к); ухвалами Новомиргородського районного суду Кіровоградської області (кримінальні провадження №№395/364/13-к, 395/159/13-к); ухвалами Апеляційного суду Кіровоградської області (кримінальні провадження №№11-кп/781/109/13, 11кп/781/324/13, 11-кп/781/329/13, № 11-кп/781/419/13).
Констатовані помилки
КПК з метою реалізації таких засад, як забезпечення права на захист та доступ до правосуддя, встановлено випадки, коли участь захисника в кримінальному провадженні є обов’язковою.
Так, відповідно до ст.52 КПК участь захисника в кримінальному провадженні є обов’язковою щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується в кримінальному провадженні:
• щодо осіб, підозрюваних або обвинувачуваних у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, — з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
• щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, — з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
• щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, — з моменту встановлення цих вад;
• щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, — з моменту встановлення цього факту;
• щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, — з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або отримання інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;
• щодо реабілітації померлої особи — з моменту виникнення права на реабілітацію такої особи.
Якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, участь якого є обов’язковою, судове рішення згідно з п.4 ч.2 ст.412 КПК в будь-якому разі підлягає скасуванню.
Протягом 2013 р. не встановлено фактів невиконання або неналежного виконання місцевими загальними судами та Апеляційним судом Кіровоградської області вимог ст.52 КПК під час розгляду кримінальних проваджень: щодо особливо тяжких злочинів; щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру; щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження; щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування; щодо реабілітації померлої особи.
У наведених категоріях кримінальних проваджень захисника було залучено переважно на стадії досудового розслідування.
Разом з тим, за наслідками перевірки судових рішень, ухвалених місцевими загальними судами Кіровоградської області в апеляційному порядку, колегіями суддів Апеляційного суду Кіровоградської області констатовано порушення п.4 ч.2 ст.412 КПК в кримінальних провадженнях щодо осіб, обвинувачуваних у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, та щодо осіб, які внаслідок психічних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права.
Безумовна підстава
Неповнолітньому підозрюваному, обвинуваченому необхідно реально забезпечити його право на захист шляхом обов’язкової участі захисника з моменту як установлення факту неповноліття, так і виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою (пп.1 та 2 ч.2 ст.52 КПК).
Участь захисника в судовому провадженні під час розгляду кримінального провадження, а також перевірки судових рішень за результатами судового розгляду щодо неповнолітніх має бути забезпечено в судах усіх інстанцій незалежно від стадії провадження та суб’єкта оскарження.
У постановах Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу громадську діяльність» від 27.02.2004 №2 та «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16.04.2004 №5 роз’яснено, що здійснення захисту неповнолітнього й дорослого співучасників злочину одним і тим самим захисником не допускається.
Однак не всі судді враховують особливості провадження щодо неповнолітніх та правові позиції судів вищих інстанцій.
Наприклад, ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області скасовано вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області стосовно С. та неповнолітнього Ш., обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу. Призначено новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, який ухвалив вирок, але в іншому складі суддів (кримінальне провадження №11-кп/781/297/13).
Під час апеляційного розгляду встановлено, що захист обвинувачених С. та неповнолітнього Ш. здійснював один і той самий захисник — адвокат Г.
Колегія суддів, ураховуючи наведене, дійшла висновку про істотне порушення права на захист неповнолітнього обвинуваченого під час провадження в суді першої інстанції, яке відповідно до п.4 ч.2 ст.412 КПК є безумовною підставою для скасування вироку.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області скасовано вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області стосовно неповнолітніх В., Л., С., обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК. Призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, який ухвалив вирок, але в іншому складі суддів (кримінальне провадження №11-кп/781/139/13).
У ч.1 ст.46 КПК, якою регламентовано загальні правила участі захисника в кримінальному провадженні, імперативно визначено, що захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.
Колегія суддів установила порушення п.4 ч.2 ст.412 КПК, оскільки під час провадження в суді першої інстанції захист неповнолітніх обвинувачених здійснював один і той самий захисник — адвокат Д., тоді як позиції обвинувачених щодо обставин справи та їх участі в кримінальному правопорушенні відрізнялися.