Вознаграждение за управление
Процентный доход от облигаций, которые не относятся к собственным активам, не включается в базу налогообложения прибыли
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
31 жовтня 2011 року м.Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого — Тітова Ю.Г.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Канигіної Г.В.,
Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л.,
Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф.,
Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Яреми А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Авуар» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва, Державної податкової адміністрації у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним наказу та направлення на перевірку,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду м.Києва з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати: протиправним з моменту прийняття наказ ДПА від 13.02.2006 №60 про проведення виїзної документальної позапланової перевірки; протиправним направлення на її проведення; незаконними дії ДПА щодо її проведення; незаконними та скасувати прийняті ДПІ податкові повідомлення-рішення від 15.03.2006 №*/0, від 29.05.2006 №**/1, від 4.08.2006 №**/2 та від 31.10.2006 №**/3.
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що як компанія з управління активами позивач виконав усі вимоги закону від 15.03.2001 №2299-ІІІ «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» щодо створення закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «Екосорб-А», законно розмістив у активи фонду облігації відкритого акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод». Тому процентні доходи по цих облігаціях уважає доходами спільного інвестування, які повинні обліковуватися як активи фонду. Відтак рішення ДПІ про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток внаслідок невключення ним до валового доходу процентів по облігаціях є безпідставними та незаконними.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час перевірки було виявлено, що облігації позивач придбав до розміщення інвестиційних сертифікатів фонду, тобто без залучення коштів інвесторів, отже ці облігації не є активами фонду, не є коштами спільного інвестування, а тому на них не поширюються пільги, встановлені пп.4.2.8 п.4.2 ст.4 закону від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, позивач порушив пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 закону №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 3982380 грн.
Постановою Господарського суду м.Києва від 22.01.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2007, позов задоволено.
Ухвалою ВАС від 8.07.2010 зазначені рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
ДПІ звернулася із заявою про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.237 КАС, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права, просить ухвалу ВАС від 8.07.2010 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права, відповідач надав ухвалу ВАС від 13.03.2008 у справі №А36/364.
Ухвалою ВАС від 5.10.2010 справу допущено для перегляду ВС.
Перевіривши наведені в заяві доводи, ВС дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій, касаційний суд погодився з їх висновками про порушення відповідачем правил проведення перевірки, а також із тим, що відповідно до правовстановлюючих документів та джерел фінансування придбані позивачем облігації не належать до власних активів позивача, а є активами фонду, знаходяться у спільній частковій власності інвесторів інститутів спільного інвестування і процентний дохід по них є доходом інвестиційного фонду, тобто доходом співвласників. Тому процентний дохід від облігацій не є доходом позивача і він правомірно не був включений до бази оподаткування прибутку.
Доходом позивача як компанії з управління активами згідно зі ст.31 закону №2299-ІІІ є винагорода за управління активами, а не повний дохід інвесторів на активи фонду.
У рішенні, наданому ДПІ на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, касаційний суд за наслідками розгляду справи за позовом про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень погодився з висновками апеляційного суду про обгрунтованість встановлених податковою інспекцією порушень п.5.9 ст.5 та п.7.6 ст.7 закону №334/94-ВР суб’єктом господарювання внаслідок завищення валових витрат у частині оприбуткування деривативів (опціонів) як товарно-матеріальних цінностей. Мотивував свій висновок тим, що підприємство мало вести облік фінансових результатів операцій з придбання та погашення опціонів, керуючись приписами пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 зазначеного закону.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, оскільки правовідносини, які були предметом судових розглядів, не є подібними, касаційним судом застосовувалися різні норми матеріального права.
Згідно з ч.1 ст.244 КАС Верховний Суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Ураховуючи викладене, заява ДПІ про перегляд ухвали касаційного суду у цій справі не підлягає задоволенню.
Керуючись стст.241, 242, 244 КАС, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.