За что начисляется бонусный платеж
Содержание предмета услуги состоит как из собственно профессиональных юридических действий исполнителя, неотделимых от его личности, так и с положительного для заказчика эффекта от таких действий. На это обратил внимание Верховный Суд Украины в своем Постановлении от 08.04.2014 №3-7гс14, текст которого печатает газета "Закон и Бизнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
8 квітня 2014 року м.Київ №3-7гс14
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Фесенка Л.І., Шицького І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 6.11.2013 у справі №911/27/25/13-г за позовом Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив Плюс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Індастрі», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела», Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» про стягнення грошових коштів,
УСТАНОВИЛА:
ПП «Юридична фірма «Імператив Плюс», правонаступником якого є ТОВ «Транс Індастрі», звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Термінал Бровари» та ТОВ «Аїсі Бела» про стягнення солідарно коштів у розмірі 4000000,00 грн., з яких 2000000,00 грн. — заборгованість за договором від 1.09.2011 про надання юридично-консультаційних послуг, передбачених додатковими угодами №1, №2 до договору, 2000000,00 грн. — штраф за невиконання умов договору.
Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачами договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за послуги, надані позивачем згідно з договором про надання юридично-консультаційних послуг від 1.09.2011.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту надання послуг за договором та відсутність заборгованості та підстав для стягнення штрафу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 рішення місцевого господарського суду у справі №911/27/25/13-г скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким позов ПП «Юридична фірма «Імператив Плюс» задоволено повністю. Вирішено стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно 2000000,00 грн. основного боргу та 2000000,00 грн. штрафу.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про достатність доказів належного виконання договірних зобов’язань з боку ПП «Юридична фірма «Імператив Плюс» і наявність порушень зобов’язань за договором з боку ТОВ «Термінал Бровари» і ТОВ «Аїсі Бела».
Апеляційний суд зазначив, що згідно з стст.11, 509 Цивільного кодексу обов’язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання виконавцем, а не з факту передачі послуг на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт.
Постановою ВГС від 6.11.2013 касаційні скарги ТОВ «Аїсі Бела» і ТОВ «Термінал Бровари» залишено без задоволення, а постанову КАГС від 10.09.2013 — без змін.
Касаційний суд погодився з висновками Київського апеляційного господарського суду, що акт приймання-передачі виконаних робіт не є господарським зобов’язанням у розумінні ст.509 ЦК, а підставою для виникнення взаємних прав і обов’язків та, відповідно, зобов’язань згідно з ст.11 ЦК є договір.
У заяві про перегляд постанови ВГС від 6.11.2013 ТОВ «Термінал Бровари» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень стст.11, 177, 901, 903 ЦК у правовідносинах щодо стягнення боргу та штрафу за невиконання умов договору про надання юридично-консультаційних послуг.
Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених вище норм матеріального права заявником надано копії постанов ВГС від 1.02.2012 у справі №5005/4522/2011, від 26.09.2013 у справі №920/251/13-г та від 30.09.2013 у справі №5011-6/14673-2012, в яких висловлено правову позицію про те, що у сторони відсутній обов’язок оплати юридичних послуг, якщо юридична фірма не може довести, що саме нею було надано послуги за договором.
Крім того, на обгрунтування своїх вимог заявник послався на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Богатова проти України» (заява №5231/04 від 7.10.2010), «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11 від 9.01.2013) і «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006).
Щодо рішень ЄСПЛ ВГС зауважив, що вони не належать до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.11116 Господарського процесуального кодексу.
Ухвалою ВГС від 3.03.2014 було вирішено питання про допуск справи №911/27/25/13-г до провадження для перегляду Верховним Судом постанови ВГС від 6.11.2013 із підстав неоднакового застосування стст.11, 177, 901, 903 ЦК, яке підтверджено постановами ВГС від 1.02.2012 у справі №5005/4522/2011, від 26.09.2013 у справі №920/251/13-г та від 30.09.2013 у справі №5011-6/14673-2012.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників заявника, дослідивши викладені в заяві доводи, Судова палата у господарських справах ВС вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 1.09.2011 між ПП «Юридична фірма «Імператив плюс» (виконавець) і ТОВ «Термінал Бровари» (замовник 1) та ТОВ «Аїсі Бела» (замовник 2) було укладено договір про надання юридично-консультаційних послуг, за умовами якого замовники доручили виконавцю проведення правового консалтингу та правового супроводження комплексу господарських справ у спорах із ЗАТ «Українські вантажні кур’єри».
Відповідно до пп.1.1 договору замовники доручили виконавцю проведення правового консалтингу та правового супроводження комплексу господарських справ у спорах із ЗАТ «Українські вантажні кур’єри» з приводу таких договорів:
попереднього договору оренди від 2.07.2008, укладеного між ТОВ «Термінал Бровари» і ЗАТ «Українські вантажні кур’єри», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Особою 14, за реєстровим №*;
договору про штрафні санкції, укладеного 30.07.2009 між ТОВ «Термінал Бровари» і ЗАТ «Українські вантажні кур’єри» за участю ТОВ «Аїсі Бела», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Особою 14, за реєстровими №**, №***;
іпотечного договору від 9.09.2009, укладеного між ТОВ «Аїсі Бела» і ЗАТ «Українські вантажні кур’єри», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Особою 15, запис у реєстрі №****;
іпотечного договору від 14.10.2009, укладеного між ТОВ «Аїсі Бела» і ЗАТ «Українські вантажні кур’єри», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Особою 16, запис у реєстрі №*****.
Суть завдання замовників згідно з пп.1.2 договору полягає в захисті законних інтересів ТОВ «Термінал Бровари» і ТОВ «Аїсі Бела» від будь-яких претензій/вимог, у тому числі й матеріальних, з боку ЗАТ «Українські вантажні кур’єри» за договорами, зазначеними в п.1.1 договору; у визнанні в судовому порядку недійсними договору від 30.07.2009, іпотечних договорів від 9.09.2009 та від 14.10.2009; скасуванні чи неможливості застосування будь-яких штрафних санкцій за договорами, зазначеними у п.1.1 договору; за можливості в поверненні коштів ТОВ «Термінал Бровари», вже сплачених на користь ЗАТ «Українські вантажні кур’єри»; за можливості в забезпеченні повного чи часткового перегляду та скасування судових рішень у господарській справі №10/14610; звільненні з-під іпотеки, арешту, заборони відчуження земельних ділянок, що належать ТОВ «Аїсі Бела» та щодо яких укладено іпотечні договори від 9.09.2009 та 14.10.2009.
1.09.2011 р. між замовниками та виконавцем укладено додаткову угоду №1 до договору, в якій сторони передбачили умови оплати послуг виконавця.
Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 замовники зобов’язалися сплатити виконавцю гарантований платіж за надані послуги і бонусний платіж за повне виконання завдань замовників відповідно до предмета договору в розмірі, визначеному сторонами.
Згідно з п.2 додаткової угоди №1 до договору розмір гарантованого платежу встановлено сторонами в сумі 820000,00 грн., яка сплачується замовниками виконавцю порівну.
За змістом п.3 додаткової угоди №1, розмір бонусного платежу за повне виконання виконавцем завдань замовників, згідно з пп.1.2, 5.3 договору, визначено у розмірі 2400000,00 грн., що відповідно до пп.1.2, 5.3 договору сплачується порівну замовниками виконавцю у випадку успішного виконання завдань замовників.
13.03.2012 між замовниками та виконавцем укладено додаткову угоду №2 до договору.
Відповідно до п.1 додаткової угоди №2 сторони погодили викласти п.1.2 договору в новій редакції, за змістом якої сторони встановили, що суть завдання замовників полягає в захисті законних інтересів ТОВ «Термінал Бровари» і ТОВ «Аїсі Бела» від будь-яких претензій/вимог, у тому числі та насамперед матеріальних, з боку ЗАТ «Українські вантажні кур’єри» за договорами, зазначеними в п.1.1 цього договору; у визнанні в судовому порядку недійсними договору від 30.07.2009, іпотечних договорів від 9.09.2009 та 14.10.2009, захисті інтересів замовників у судовій справі №18/002-12; скасуванні чи неможливості застосування будь-яких штрафних санкцій за договорами, зазначеними в п.1.1 договору; за можливості в поверненні коштів ТОВ «Термінал Бровари», вже сплачених на користь ЗАТ «Українські вантажні кур’єри»; за можливості в забезпеченні повного чи часткового перегляду судових рішень у господарській справі №10/146-10; звільненні з-під іпотеки, арешту, заборони відчуження земельних ділянок, що належать ТОВ «Аїсі Бела» та щодо яких укладено іпотечні договори від 9.09.2009 та 14.10.2009, а також оскарженні будь-яких незаконних дій/бездіяльності нотаріусів (у тому числі захисті інтересів замовників у судовій справі №10/094-11), органів державної виконавчої служби або будь-яких інших осіб щодо земельних ділянок.
Відповідно до п.2 додаткової угоди №2 в новій редакції також викладено п.1.3 договору, за змістом якого позитивним для замовників також уважається і будь-який інший результат, що влаштовуватиме замовників, у тому числі (але не обмежуючись) той, який полягатиме в укладенні в позасудовому і судовому порядку мирових угод, інших угод, які фіксуватимуть компромісні домовленості, припинення з будь-яких причин судових справ за предметом договору.
За змістом п.3 додаткової угоди №2, змінено й редакцію п.3 додаткової угоди №1, згідно з яким розмір бонусного платежу за досягнення всіх цілей та виконання завдань, визначених замовниками для виконавця відповідно до пп.1.2, 5.3 договору, встановлюється в сумі 2400000,00 грн.
Пунктом 5 додаткової угоди №2 до договору визначено, що до настання обставин, за яких замовники мають сплатити виконавцю бонусний платіж згідно з п.3 додаткової угоди №1 (у редакції п.3 додаткової угоди №2), замовник 2 авансом сплатить виконавцю частину бонусного платежу в розмірі 200000,00 грн. до 15.03.2012.
Відповідно до п.6 додаткової угоди №2 передбачено, що у випадку вирішення спору у справі №18/002-12 у суді першої інстанції на користь замовників та отримання замовниками рішення Господарського суду Київської області у справі №18/002-12, згідно з яким позов замовників буде задоволено в повному обсязі або в тій частині, що влаштовує замовників, замовник 2 зобов’язується сплатити виконавцю 200000,00 грн. у рахунок бонусного платежу відповідно до п.3 додаткової угоди №1 (у редакції п.3 додаткової угоди №2).
За змістом п.4.1 договору, замовники зобов’язуються сплатити виконавцю гарантований платіж і бонусний платіж за повне виконання завдань замовників відповідно до предмета договору в розмірі, визначеному сторонами.
Згідно з пп. 4.3.1 договору надання послуг виконавцем замовникам і виконання виконавцем завдань замовників за цим договором підтверджуються актом приймання-передачі послуг, який повинен бути підписаний виконавцем та замовниками та є підставою для оплати цих послуг. Якщо протягом 10 робочих днів після повного виконання виконавцем завдання замовників відповідно до предмета договору та отримання замовниками від виконавця кінцевого акта приймання-передачі послуг замовники не надали виконавцю своїх заперечень щодо наданих послуг та необгрунтовано не підписують акт приймання-передачі, що є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, то в такому випадку надані виконавцем послуги вважаються прийнятими замовниками та підлягають оплаті.
За змістом п.7 додаткової угоди №2, сума бонусного платежу, передбаченого п.3 додаткової угоди №1 від 1.09.2011 до договору (у редакції п.3 цієї додаткової угоди), за вирахуванням платежів згідно з пп.5 та 6 цієї додаткової угоди, має бути сплачена замовниками виконавцю протягом 14 робочих днів після настання обставин, передбачених п.3 додаткової угоди №1 від 1.09.2011 до договору (у редакції п.3 цієї додаткової угоди).
Відповідно до п.7.1 додаткової угоди №2 до договору, якщо належна сума бонусного платежу не буде вчасно сплачена замовниками, то замовники будуть зобов’язані сплатити виконавцю штраф у розмірі 100% від простроченої суми.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання зазначених договірних зобов’язань замовниками на рахунок виконавця перераховано 1220000,00 грн., у тому числі в рахунок бонусного платежу — 400000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: від 26.03.2012 №68 на суму 200000,00 грн., від 13.03.2012 №63 — 200000,00 грн., від 3.02.2012 №48 — 160000,00 грн., від 8.02.2012 №49 — 90000,00 грн., від 3.01.2012 №35 — 160000,00 грн., від 5.09.2011 №2421 — 410000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2013 у задоволенні позову ПП «Юридична фірма «Імператив Плюс», правонаступником якого є ТОВ «Транс Індастрі», відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що відповідачі взяті на себе зобов’язання з оплати бонусного платежу на підставі підписаного акта приймання-передачі виконаних робіт не виконали, у зв’язку з чим утворилася заборгованість із оплати бонусного платежу, а також зі сплати штрафу за порушення строку виконання цього грошового зобов’язання.
Водночас доводи відповідачів стосовно того, що акт приймання-передачі виконаних робіт підписано з боку відповідачів тільки директором ТОВ «Аїсі Бела» та ТОВ «Термінал Бровари» та не містить підписів уповноважених представників ТОВ «Аїсі Бровари» щодо ТОВ «Термінал Бровари» та «Аїсі ріелті паблік лімітед» щодо ТОВ «Аїсі Бела», суди апеляційної та касаційної інстанцій визнали необгрунтованими.
Апеляційний суд не погодився з доводами суду першої інстанції щодо суттєвого значення акта приймання-передачі виконаних робіт та обставин його підписання для вирішення спору.
Постановою ВГС від 6.11.2013 у справі №911/27/25/13-г касаційні скарги відповідачів залишено без задоволення, а постанову КАГС від 10.09.2013 — без змін.
У постанові ВГС зазначено, що підставою для залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін є те, що, виходячи зі змісту стст.11, 177, 901, 903 ЦК, акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2012 не є зобов’язанням, оскільки підставою для виникнення взаємних прав і обов’язків і, відповідно, зобов’язань згідно зі ст.11 ЦК є саме договір.
ВГС зазначив, що приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов’язують обов’язок замовника оплатити послуги із фактом їх надання виконавцем, а не з фактом передачі послуг на підставі акта. Крім того, обов’язок оплатити послуги закон пов’язує з особою замовника, а не підписанта акта про приймання-передачу робіт (послуг), оскільки сторонами договору про надання послуг відповідно до ст.901 ЦК є саме замовник і виконавець.
При цьому ВГС, так само як і апеляційний суд, не надав істотного значення вимогам стст.32, 33, 34, 43 ГПК, дотримання яких забезпечує об’єктивне встановлення фактичних обставин справи як необхідну передумову правильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі.
Відповідно до ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У п.11.1 статутів ТОВ «Аїсі Бела» та ТОВ «Термінал Бровари» зазначено, зокрема, таке: «Усі та будь-які документи, що зобов’язують товариство, у тому числі договори та інші правочини, включаючи довіреності й банківські документи (у тому числі, але не обмежуючись, будь-які документи, що необхідні для відкриття, обслуговування та закриття поточних, вкладних (депозитних) та інших рахунків у гривні та іноземних валютах та розпорядження коштами на таких рахунках), мають бути підписані спільно (і) директором товариства (або будь-якою особою, уповноваженою директором товариства шляхом видачі відповідної довіреності та (і) уповноваженим(и) представником(ами) ТОВ «Аїсі Бровари» щодо ТОВ «Термінал Бровари» та «Аїсі ріелті паблік лімітед» щодо ТОВ «Аїсі Бела».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що акти прийому-передачі документів від 16.01.2012 та 14.03.2012, залучені до матеріалів справи, свідчать про передачу зазначених вище статутів товариств відповідачів уповноваженим представником відповідачів та прийняття їх уповноваженим представником позивача, що дає підстави вважати, що позивач усвідомлював необхідність підписання акта приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2012 уповноваженими представниками відповідачів.
Суд першої інстанції, досліджуючи матеріали справи, дійшов висновку, що акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2012, підписаний з боку відповідачів Особою 17, є неналежним доказом надання позивачем тих послуг, за які договором передбачено сплату бонусного платежу, і прийняття зазначених послуг уповноваженими особами замовників.
Цей висновок відповідає фактичним обставинам справи і не спростований у рішенні суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 ст.193 ГК передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо іншого не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та порядку, встановлені договором.
За змістом п.4.3 договору, надання послуг виконавцем замовникам і виконання виконавцем завдання замовників за договором підтверджуються актом приймання-передачі послуг, який підписується виконавцем і замовниками та є підставою для оплати цих послуг.
Згідно з п.4.3.1 договору, якщо протягом 10 робочих днів після повного виконання виконавцем завдання замовників відповідно до предмета договору та отримання замовниками від виконавця кінцевого акта приймання-передачі послуг замовники не надали виконавцю своїх заперечень щодо наданих послуг та необгрунтовано не підписують акт приймання-передачі, що є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, то в такому випадку надані виконавцем послуги вважаються прийнятими замовниками та підлягають оплаті.
Суд першої інстанції, досліджуючи матеріали справи, встановив, що відповідачами на адресу позивача було надіслано спільний лист-заперечення від 11.09.2012, у якому зазначено, що позивач не має жодного стосунку до компромісного врегулювання спірних питань щодо господарських взаємовідносин між сторонами у справах №10/094-12, №18/002-12, за наслідками яких укладено договір про врегулювання спірних взаємовідносин від 31.07.2012.
Сторони у договорі визначили акт приймання-передачі виконаних робіт як суттєвий елемент встановлених між ними правовідносин, а тому згідно зі стст.6, 11 ЦК договір як джерело матеріального права при вирішенні спору підлягав застосуванню у повному обсязі.
Зміст договору сторін і додаткових угод свідчить про те, що бонусний платіж за обумовлену роботу підлягав сплаті на підставі оформленого належним чином акта приймання-передачі виконаних робіт, за умови не тільки виконання юридичних послуг, що оплачувалося гарантованим платежем, а й досягнення економіко-правового ефекту для замовників, що могло бути оплачено бонусним платежем. Цей ефект сторони у договорі визначили конкретно — як прийнятний для замовників результат. Тому включення такого результату до змісту розуміння поняття послуги, зазначеної у ст.901 ЦК, може забезпечити правильне застосування норм матеріального права при вирішенні цього спору.
Оскільки ВГС, застосовуючи стст.901, 903 ЦК, не врахував того, що зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, не віддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій, то постанова касаційного суду підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування ним норм матеріального права.
На такому розумінні ст.901 ЦК грунтуються і постанови ВГС від 26.09.2013, 1.02.2012 та 30.09.2013.
Оскільки постанову ВГС від 6.11.2013 у справі №911/27/25/13-г прийнято внаслідок неоднакового і неправильного застосування касаційним судом стст.901, 903 ЦК, вона підлягає скасуванню із направленням справи на новий касаційний розгляд.
Керуючись стст.11114-11125 ГПК, Судова палата у господарських справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» задовольнити.
Скасувати постанову ВГС від 6.11.2013 у справі №911/27/25/13-г, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.11116 ГПК.