«Оккупированная» подсудность
Есть ли перспективы у исков к гражданам и предприятиям, зарегистрированным на территории АР Крым?
Владимир ЯМПОЛЬСКИЙ, управляющий партнер Адвокатского объединения «АКТІО»Фактическая аннексия Крыма со стороны Российской Федерации привела к тому, что украинской власти необходимо было нормировать правовой режим на этой территории с учетом собственной геополитической позиции. В связи с этим был принят закон «Об обеспечении прав и свобод граждан и правовом режиме на временно оккупированной территории Украины» от 15.04.2014 №1207-VII, который вступил в силу 27 апреля этого года. Проанализируем, какие же изменения предусмотрены настоящим актом в части осуществления судопроизводства и в каких случаях их можно применить.
Адміністративні оскарження
У вказаному законі визначено правовий статус тимчасово окупованої території України та наголошено, що на неї поширюється дія Конституції та законів нашої держави. Як бачимо, Україна говорить лише про тимчасову окупацію (або адміністративний контроль) з боку РФ, хоча зміни, внесені до ст.65 Конституції РФ, установлюють, що Республіка Крим входить до складу федерації, отже, правовий режим півострова відтепер став іншим. Такий дуалістичний підхід фактично нівелює норми закону про окуповані території.
Наприклад, ч.2 ст.9 закону говорить, що «будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом». Інакше кажучи, діяльність усіх посадових осіб у Криму теоретично може оскаржуватися до судів адміністративної юрисдикції України. Таку можливість передбачають норми абз.2 та 4 ч.1 ст.12 закону №1207-VII. Ними визначено й таке:
справи місцевих загальних судів, які виступали як адміністративні, передано на розгляд місцевим загальним судам м.Києва;
справи Окружного адміністративного суду АР Крим — до Київського окружного адмінсуду;
Окружного адмінсуду м.Севастополя — до Окружного адмінсуду м.Києва;
Севастопольського апеляційного адмінсуду — до Київського апеляційного адмінсуду.
Втім, виникає питання щодо доцільності розгляду таких справ, адже виконати рішення українських судів на території Криму наразі неможливо, оскільки легітимні суб’єкти владних повноважень півострова не діють, а ті, що діють, не належать до юрисдикції України.
Господарські правовідносини
Інша річ, якщо обидві сторони процесу зацікавлені або в остаточному встановленні факту, або у фіксації припинення/зміни правовідносин між ними. Йдеться передусім про учасників господарського процесу. За таких умов, аби зафіксувати зміни, наприклад, у договірних відносинах між двома контрагентами, які перебували на території Криму, зміна підсудності є вкрай необхідною.
Та сама стаття 12 закону передбачає можливість розгляду таких господарських спорів зі зміною територіальної підсудності:
• справи, які мали б розглядатися у Господарському суді АР Крим, вирішуватиме Господарський суд Київської області;
• з Господарського суду м.Севастополя справи передано до Господарського суду м.Києва;
• із Севастопольського апеляційного господарського суду — до Київського апеляційного господарського суду.
Однак і в господарському процесі поза судовим регулюванням залишаються такі спори, як:
• про приватизацію державного та комунального майна;
• спори, що виникають з корпоративних відносин (якщо всі або більшість його учасників залишилися проживати на території Криму);
• спори, пов’язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб’єктами господарювання та органами державної влади та місцевого самоврядування, включаючи угоди, укладені шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів, тощо.
Вкрай важливим є питання розгляду справ про банкрутство. На жаль, можна констатувати, що домогтися реального задоволення вимог кредиторів від підприємств, які перебували у стадії банкрутства, з місцем реєстрації на півострові неможливо. Адже більшість таких суб’єктів уже внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб РФ (своїх колишніх «контрагентів» можна знайти на сайті http://egrul.nalog.ru/). Звісно, про жодну заборгованість перед підприємствами України вони не звітували.
Інша річ, якщо суб’єкту господарювання необхідно довести наявність збитків перед, наприклад, податковими органами. У такому разі звернення до господарського суду є обов’язковим, адже підтвердити дебіторську заборгованість буде неможливо.
Цивільний процес
Що стосується підсудності цивільних справ, то недоцільно ініціювати відкриття таких справ:
• за позовами, що виникають із трудових відносин (у частині відновлення на роботі або сплати належних сум з підприємств, зареєстрованих на території Криму);
• про захист прав споживачів;
• про компенсацію шкоди.
Натомість є сенс ініціювати розгляд цивільних справ за позовами:
• про стягнення аліментів з мешканця півострова, який отримав паспорт громадянина РФ;
• що виникають з приводу нерухомого майна в Криму;
• стосовно прийняття спадщини спадкоємцями;
• до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти.
За певних умов домогтися виконання таких рішень судів можна за допомогою міжнародних договорів, укладених між Росією та Україною. Зокрема, Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, прийнята у м.Мінську 22.01.93, передбачає можливість визнання та виконання судових рішень, винесених у цивільних і сімейних справах, а також вироків у частині цивільного позову. Конвенція діє на території СНД, зокрема в Азербайджані, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Таджикистані, Туркменистані, Узбекистані, Україні й, звичайно, Росії. Отже, на території співдружності застосовуються однакові правила щодо визнання і виконання рішень, винесених судами однієї з цих держав, на території інших.
Питання визнання та виконання вищезазначених категорій рішень регулює розд.ІІІ конвенції, який встановлює порядок визнання рішень, що набрали законної сили, залежно від того, чи потребують вони примусового виконання. Рішення, яке не потребує примусового виконання, відповідно до ст.52 вказаного документа визнається на території будь-якої держави — учасниці конвенції — без спеціального провадження. Однак це правило не діє, якщо є рішення суду цієї країни, винесене раніше у такому самому спорі між тими самими сторонами, і воно набрало законної сили, або ж відповідна справа згідно з конвенцією або законодавством цієї країни належить до виключної компетенції її судів.
За будь-яких умов наявність такої конвенції значно підвищує шанси на позитивний розгляд справи в учасників цивільного процесу, на відміну від учасників господарського або адміністративного.
Кримінальне провадження
Що стосується розгляду кримінальних справ, то це питання потребує додаткового опрацювання. Адже незрозуміло, хто представлятиме сторону обвинувачення в таких процесах і де саме перебуває підсудний (підозрюваний). Проте слід відзначити, що, за загальними правилами, встановленими законом №1207-VII, питання, які належать до повноважень слідчого судді, у кримінальних провадженнях, котрі перебувають на стадії досудового розслідування і здійснюються на території АР Крим та м.Севастополя, розглядаються слідчими суддями районних судів м.Києва, визначеними Апеляційним судом м.Києва. Справи, що перебували у провадженні судів, розташованих на території АР Крим та м.Севастополя, розгляд яких не закінчено, було передано до загальних судів столиці.
Також нагадаємо: судові справи щодо спорів, які випливають з факту окупації, чи правопорушень, пов’язаних з окупацією, належать до окремої категорії справ, котрі розглядаються за відповідними процесуальними нормами з урахуванням особливостей, установлених законом №1207-VII. Якщо ж у справах, пов’язаних з окупацією, стороною кримінального провадження або цивільним відповідачем є іноземний суб’єкт державної власності, у тому числі його органи, установи чи організації, або іноземна юридична особа, визначена ч.2 ст.964 Кримінального кодексу України, відносини здійснюються через посольство або постійне представництво.
Однак не слід забувати, що фактичне звернення до державних органів РФ про виконання таких рішень українських судів свідчитиме про визнання юрисдикції РФ на території Криму. Тож чи варто використовувати цей механізм — адресувати це питання краще політикам, а не юристам…