Закон і Бізнес


«Люстрационная» лихорадка

или Концепция реформирования судебной системы глазами юристов


Юристы искали наиболее эффективный и целесообразный путь реформирования отечественной судебной системы.

№12 (1154) 21.03—27.03.2014
ЮЛИЯ САХАРОВА
11447

В момент, когда страна находится на пороге системных законодательных изменений, перед юридическим корпусом возникает ряд важных вопросов. В каком направлении реформировать судебную систему? Как обеспечить ее независимость, искоренить коррупционную составляющую? Кто будет осуществлять люстрацию судей и, главное, по каким критериям? Адвокаты имеют собственное видение «перезагрузки», а некоторые защитники предлагают коллегам начать с себя - не искушать служителей Фемиды денежными предложениями ...


Є принципи, є й питання

Аби вислухати пропозиції юридичної спільноти та донести їх до компетентних органів, компанія «ЛІГА:ЗАКОН» спільно з Асоціацією правників України організувала круг­лий стіл «Реформа судової системи: вектори змін та шляхи розвитку». Звісно, щоб діалог вийшов конструктивним, у ньому має брати участь не лише адвокатська спільнота, а й служителі Феміди. Адже говорити про реформування судової системи без їх участі — все одно, що приймати рішення за принципом «оженили, мене не спитавши».

Незважаючи на те що до участі в заході запрошувалися держслужбовці та володарі мантій, судовий та міністерський корпус були представлені більш ніж скромно. Це обурило правничу спільноту. Зокрема, учасників заходу цікавило, чому судді останнім часом уникають участі в професійних обговореннях, особливо якщо порушуються питання про люстрацію? Так чи інакше, а основний тон дискусії задавали правники.

Ключові принципи концепції реформування судової системи озвучив президент АПУ Денис Бугай. Так, для забезпечення незалежності судової системи пропонується повністю виключити участь Верховної Ради, Президента й органів виконавчої влади в процесах призначення, переведення та притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, концепція передбачає призначення суддів на посади безстроково. Є намір відмовитися від процедури першого призначення на 5-річний строк, установити виключно конкурсні засади добору суддів, їх переведення, зокрема й до судів вищого рівня, на основі прозорих процедур. Також пропонується закріпити ключову роль зборів суддів у процедурі заповнення адміністративних посад і гарантувати фінансову незалежність служителів Феміди (шляхом поступового збільшення їх матеріального забезпечення).

Водночас Д.Бугай зауважив, що посилення суддівських гарантій має відбуватись одночасно зі встановленням дієвого механізму відповідальності суддів. Мовляв, необхідно встановити чіткі й однозначні підстави для притягнення володарів мантій до дисциплінарної відповідальності та звільнення їх із займаних посад. Також слід передбачити шкалу дисциплінарних санкцій залежно від тяжкості вчиненого проступку, впровадити прозору та відкриту процедуру дисциплінарних проваджень, при цьому виключивши можливість маніпуляцій на стадії їх відкриття.

«Саме професійні кола мають запропонувати державі подальше бачення функціонування та розвитку судової системи», — наголосив Д.Бугай та презентував учасникам ключові позиції асоціації щодо зміни системи судоустрою. Вони полягають у таких кроках:

• запровадженні інституту мирових суддів, який добре зарекомендував себе в Російській Федерації та певною мірою розвантажив судову систему;

• збереженні за Верховним Судом статусу найвищого судового органу;

• внесенні змін до Основного Закону, спрямованих на визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду;

• законодавчому врегулюванні діяльності суду присяжних та суттєвому вдосконаленні системи виконання судових рішень.

Також президент АПУ переконаний в існуванні нагальної потреби в широкому впровадженні в роботі судів інформаційних технологій. Мовляв, на дворі XXI ст., тому паперова організація процесу — це добре, але варто переходити на електронну.

Поряд з тим під час круглого столу ставилося питання щодо повноважень Вищої ради юстиції та її ролі в судовій системі. Так, концепція, запропонована АПУ, передбачає, що ВРЮ має стати єдиним органом, який відповідатиме за формування суддівського корпусу та притягнення володарів мантій до відповідальності. Більшість у цьому органі мають становити судді, обрані самими ж суддями. Вищу кваліфікаційну комісію суддів слід ліквідувати, натомість у складі ВРЮ пропонується створити дисциплінарну та кваліфікаційну палати.

Крім того, концепція передбачає необхідність розгляду питання щодо функціонування при ВРЮ громадської ради, яка має стати публічним інструментом контролю й оцінки діяльності колегіального органу. До речі, пропонується, щоби строк повноважень членів ВРЮ становив не більш ніж 3 роки, щоб не було права повторного обрання.

Президент АПУ назбирав безліч запитань, а деякі колеги навіть піддали критиці запропоновану асоціацією концепцію. Зокрема, учасників заходу цікавило: чи будуть ініціативи АПУ почуті та як швидко запропонована концепція дасть результати?

Д.Бугай зауважив, що реформи не відбуватимуться швидко, але органи державної влади наразі проявляють відкритість до громадянського суспільства та ініціатив професійних об’єднань. «Сподіваюся, що ми не працюємо в стіл, що ідеї та пропозиції будуть почуті», — резюмував адвокат.

Мін’юст задає швидкість

Якщо раніше таке слово, як «люстрація», вживалося хіба що в професійних юридичних колах, то тепер воно звучить з вуст чи не кожного пересічного громадянина. У тому, що час «перезавантаження» судової системи настав, у правників сумнівів не виникає. Однак питання полягає в тому, хто здійснюватиме люстрацію, за якими критеріями та як на практиці має виглядати ця процедура. Відомо, що у ВР зареєстровано кілька законопроектів щодо люстрації суддів. Ці документи вже розкритиковані правниками.

Водночас деякі адвокати дотримуються думки, що замикатися виключно на питанні «переформатування» системи судоустрою — неправильно. Мовляв, потрібен комплексний підхід. Так, адвокат Ігор Фомін уважає, що насамперед слід реформувати Міністерство внутрішніх справ. На його думку, МВС має розділитися на дві частини — муніципальну поліцію, до повноважень якої входила б охорона громадського порядку та розслідування незначних правопорушень, і, відповідно, кримінальну поліцію, котра займалась би розслідуванням тяжких злочинів. Такий поділ, уважає І.Фомін, дозволить ліквідувати інститут досудового слідства. До того ж цей інститут несе на собі «надмірне та безглузде навантаження».

Своєю чергою інститут адвокатури також має пройти «перезавантаження» шляхом зміни законодавчої бази та розширення можливостей адвокатури. Адже представники останньої, на думку І.Фоміна, позбавлені можливості повною мірою реалізовувати свої функції.

Деякі учасники круглого столу висловили думку, що люстрацію мають пройти не тільки законники, а й правоохоронці та адвокати, оскільки всі вони є учасниками судових процесів.

Безперечно, будь-яка система — це лише кістяк, адже вона передусім має наповнюватися людьми. Уявімо ситуацію, за якої чистка в середовищі мантієносців уже відбулася. Виникає закономірне запитання: хто заповнить суддівський вакуум та де знайти нових, принципових і неупереджених служителів Феміди, які б володіли досвідом і моральними якостями, необхідними для здійснення справедливого правосуддя? Питання залишається риторичним…

Так, І.Фомін уважає, що молоді не місце в судовій системі, адже здійснювати правосуддя мають люди досвідчені. Тож необхідно збільшити віковий ценз для охочих одягти мантію. Крім того, на його думку, кандидати на заняття суддівського крісла мають хоча б 5 років пропрацювати захисниками прав людини. «Має бути виключена ситуація, за якої до системи потрапляли б люди, які уявлення не мають, як проходить судовий процес», — зауважив І.Фомін.

До дискусії долучився й іноземний гість — суддя Верховного адміністративного суду Литви Віргіліус Валанчюс. Він застеріг правничу спільноту від такого перебігу подій, коли «хотіли, як краще, а вийшло, як завжди». «Що стосується люстрації, то можу порадити: будьте обережні, щоб уникнути ситуації, яка констатована в рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України», — наголосив зарубіжний колега.

До речі, багато захисників нині занепокоєні темпами, які задає Міністерство юстиції для впровадження в життя системних законодавчих змін. Мовляв, будь-які новації потребують зваженого підходу, тому не можна приймати комплексі закони в надто стислі строки. «Я, як юрист, схвильована тією швидкістю, з якою чинна влада намагається все виправити та змінити. Іноді це нагадує стрибки по мінному полю…» — заявила із цього приводу президент Асоціації адвокатів України Ольга Дмитрієва.

Хочеш змінити світ — почни із себе

Без сумніву, будь-які спроби перелаштувати систему судоустрою матимуть нульовий результат, якщо не вдасться звести нанівець корупційну складову. Тож правники ділилися власними рецептами. Зокрема, адвокат Олексій Резніков уважає, що доцільним є запозичення досвіду Грузії, суддівський корпус якої нещодавно успішно пройшов повне «перезавантаження».

У той же час, аби досягти позитивних результатів у цьому напрямі, необхідно змінити мислення не тільки законників, а й власне адвокатів. Адже у вітчизняних реаліях деякі з них ідуть на поводі в клієнтів, яких часто-густо турбує лише потрібний, досягнутий будь-якою ціною результат у справі, а не грамотна правова позиція. Тож О.Резніков переконаний: адвокати мають перестати виконувати посередницьку функцію між користувачами своїх послуг і суддями та не спокушати останніх грошовими пропозиціями.

А от Д.Бугай уважає, що судівський корпус дисциплінує, з одного боку, незалежність і самоврядність судової системи, з другого — наявність прозорої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності та легкість її практичного застосування. Мовляв, якщо баланс між цими двома складовими буде досягнуто — проблем не виникатиме.

«Систему суддівського самоуправління слід зміцнювати», — погодився В.Валанчюс і водночас наголосив, що механічно запозичувати досвід інших країн не варто. «Ми часто прислухаємося до наших зарубіжних колег замість того, щоб формувати власне бачення», — висловив солідарність із гостем адвокат Микола Сірий.

«Ми маємо дати можливість судовій системі жити своїм життям!» — уважає адвокат Сергій Гребенюк, роблячи акцент при цьому на необхідності створення умов для дієвого громадського контролю над судовою владою.

До речі, В.Валанчюс зачепив ще одну болючу для суддів тему, зауваживши, що задля мінімізації корупційної складової в судовій системі законники мають почувати себе матеріально захищеними. А із цим, як відомо, наразі не все гладко. Так, суддя Господарського суду м.Києва Ганна Бондаренко (єдиний присутній на заході представник судової влади) пролила світло на фінансову складову життя законників, зауваживши, що нині зарплата особисто її влаштовує. Однак ситуація з оплатою роботи працівників апарату, зокрема секретарів судових засідань і помічників суддів — доволі плачевна, що, звісно, не може не позначатися на їхній мотивації до виконання службових обов’язків.

Водночас Г.Бондаренко запевнила: судді зацікавлені в системних змінах. На її думку, треба спрямовувати зусилля на те, аби зробити діяльність керівного складу судів більш відкритою та публічною, викоренити практику, за якої головами призначаються судді, які прийшли до установи за місяць до призначення, а також позбавити можливості керівництво судів впливати на розподіл справ.

Чи зберігати спеціалізацію?

На круглому столі обговорювались і питання щодо доцільності перерозподілу повноважень між судами різних видів юрисдикції. Зокрема, дискусія точилася навколо необхідності збереження системи судів адміністративної юрисдикції.

У цьому контексті І.Фомін відзначив, що систему спеціалізації судів слід ліквідувати. Натомість мають залишитися суди тільки двох видів юрисдикції — цивільної та кримінальної. Мовляв, як у господарському, так і в адміністративному та цивільному процесах особи звертаються по захист своїх порушених прав та інтересів, тому всі ці справи можуть розглядатися загальними судами. Крім того, на думку адвоката, слід спрямовувати зусилля на забезпечення реального, а не декларативного суду присяжних за участі представників народу, а також на розширення прав потерпілих у кримінальному процесі.

До речі, концепція, запропонована АПУ, передбачає збереження адмінсудів. Водночас Д.Бугай повідомив, що питання стосовно збереження господарських судів наразі залишається відкритим, адже потребує більш детального вивчення.

Прикметно: у системі українських судів В.Валанчюс помітив інституційну конкуренцію між адміністративним і господарським видами юрисдикції. Такої ситуації, на його думку, виникати не повинно. «Коли я вперше стикнувся з українською судовою системою, мені вона видалася дуже громіздкою, — зазначив литовський гість і додав: — Складність системи породжує багато колізій та різного роду протиріч».

Не оминули увагою й повноваження Верховного Суду. Так, суддя ВС у відставці Іван Домбровський запропонував повернути «верховникам» попередні повноваження, оскільки ситуація, за якої вищий спеціалізований суд, вердикт якого оскаржується, вирішує питання про допуск справи до провадження у ВС, є неприпустимою. Своєю чергою В.Валанчюс відзначив, що в цьому питанні є простір для вдосконалення, але порадив не приймати поспішних рішень.