«Озимое» требование.
Предметом уступки могут быть любые гражданские права, в частности и право на возмещение ущерба, нанесенного невозвращением имущества в натуре
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
23 березня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України у складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Балюка М.І., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Головного управління Державного казначейства в Чернігівській області, Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про спонукання до вчинення дій або відшкодування шкоди, за касаційною скаргою Особи 6 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 27.09.2010,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2005 року Особа 6 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державного казначейства в Чернігівській області й Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про спонукання до вчинення дій чи відшкодування шкоди. Позивач зазначав, що, на виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2001, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби 7.09.2001 описано 307340 кг озимої пшениці ІІІ класу і 57300 кг озимого жита групи А, а 19.09.2001 — 180030 кгозимого жита групи А і 108410 кг озимого жита групи Б, які належали Чернігівській державній сільськогосподарській машинно-технологічній станції. Оскільки вказане майно не було реалізоване, 8.11.2004 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Однак описане майно Чернігівській державній сільськогосподарській машинно-технологічній станції повернуте не було. 20 листопада 2005 року ним, позивачем, було укладено з Чернігівською державною сільськогосподарською машинно-технологічною станцією договір, за яким остання передала йому право вимоги повернення згаданого вище майна чи сплати його вартості. У зв’язку із цим позивач просив зобов’язати відділ державної виконавчої служби повернути йому описане майно в натурі, а в разі неможливості повернення стягнути на його користь 683653 грн. 99 коп. вартості зерна.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 14.09.2007 позов задоволено.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 27.09.2010 рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі Особа 6, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду, пояснення представника Особи 6 і Чернігівської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції, Особи 7, на підтримку касаційної скарги, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що укладений позивачем з Чернігівською державною сільськогосподарською машинно-технологічною станцією договір відступлення права вимоги жодних юридичних наслідків для його сторін не створює, оскільки між Чернігівською державною сільськогосподарською машинно-технологічною станцією і відділом державної виконавчої служби зобов’язань, які виникли з правочину, не існувало, отже, право вимоги було відсутнє і не могло бути передане позивачеві.
Однак із таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК зобов’язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього кодексу. Зокрема, з огляду на ч.1 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав і обов’язків є договір та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора не допускається в зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних із особою кредитора зокрема в зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я чи смертю (ст.515 ЦК).
Отже, предметом уступки можуть бути будь-які цивільні права, у тому числі й право відшкодування шкоди, завданої неповерненням майна в натурі, крім прав, нерозривно пов’язаних із певною особою.
Судом установлено, що у зв’язку з поверненням державним виконавцем виконавчого документа стягувачу в Чернігівської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції виникло право вимагати повернення описаного майна або відшкодування його вартості.
Установивши такі обставини, суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув і помилково вважав, що предметом уступки можуть бути лише права, які виникають із правочину.
Крім того, відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо його не визнано судом недійсним.
Указуючи, що укладений позивачем із Чернігівською державною сільськогосподарською машинно-технологічною станцією договір уступки права вимоги не викликав появи будь-якого права для його сторін, суд разом з тим, на порушення вимог стст.212, 214 ЦПК, не вказав, на підставі яких норм права і зібраних у справі доказів він дійшов висновку про недійсність цього правочину.
Таким чином, апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, котрі мають значення для правильного вирішення справи, і відповідно до ч.2 ст.338 ЦПК є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.
Керуючись п.2 ч.1 ст.336, ч.2 ст.338, п.2 ч.1 ст.344 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Особи 6 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 27.09.2010 скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.