В силу юридической сущности
Обучение на заочном факультете в высшем учебном заведении не засчитывается в стаж работы, который дает право на пенсию по выслуге лет.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
5 листопада 2013 року м.Київ №21-289а13
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., —
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 6 до управління Пенсійного фонду в м.Яремче Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2011 р. Особа 6 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати неправомірним та скасувати рішення комісії управління ПФУ від 23.12.2010 №4 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років; зобов’язати управління ПФУ зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, а саме 2 роки 8 місяців 19 днів, та час роботи на посаді інспектора митного поста з 11 лютого до 28.03.94 і, враховуючи 20 років 10 місяців 27 днів стажу роботи, призначити пенсію за вислугу років із 8.12.2010.
На обгрунтування своїх вимог Особа 6 послався на положення ст.50-1 закону «Про прокуратуру» від 5.11.91 №1789-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якими встановлено правила пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих, згідно з якими до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, крім іншого, час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області постановою від 28.01.2011, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд постановою від 26.07.2012 рішення судів попередніх інстанцій у частині визнання неправомірним та скасування рішення управління ПФУ від 23.12.2010 №4 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років та зобов’язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на цей вид пенсії, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (2 роки 8 місяців 19 днів) та час роботи на посаді інспектора митного поста з 11.02 по 28.03.94 і призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 закону №1789-XII з 8.12.2010 скасував та в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовив. У решті судові рішення залишив без змін.
Частково скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд виходив із того, що час навчання на заочній формі у вищому юридичному навчальному закладі — з 1.09.88 до 10.02.94 — та період роботи на посаді інспектора митного поста, яку позивач обіймав, не маючи вищої юридичної освіти, — з 1.09.93 по 10.02.94, не підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі ст.50-1 закону №1789-XII.
Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції в частині невключення половини строку навчання на заочній формі у вищому юридичному навчальному закладі до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, Особа 6 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом із підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ст.50-1 закону №1789-XII. Просить постанову ВАС від 26.07.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
На обгрунтування заяви додав копію ухвали ВАС від 28.03.2013 (№К/9991/88573/11), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове правозастосування.
Ухвалою від 10.07.2013 Вищий адміністративний суд допустив цю справу до провадження Верховного Суду для перегляду постанови ВАС від 26.07.2012.
Допускаючи до провадження Верховного Суду зазначену справу, касаційний суд виходив із того, що до заяви додано ухвалу, в якій ВАС, застосовуючи до спірних відносин ст.50-1 закону №1789-XII, дійшов висновку, що до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, необхідно зараховувати половину строку навчання на заочному факультеті вищого юридичного навчального закладу.
Натомість у справі, що розглядається, ВАС, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов протилежного висновку, зазначивши, що при призначенні пенсії відповідно до ст.50-1 закону №1789-XII половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, якщо особа навчалася заочно, не підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.
Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що Особа 6 дійсно з 1.09.88 до 10.02.94 навчався в Українській державній юридичній академії (нині — Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого).
У трудовій книжці такий запис відсутній, оскільки згідно з довідкою Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого від 3.09.2010 №Б-509-(987) позивач навчався на заочному факультеті.
Відповідно до ч.3 ст.42 закону «Про освіту» від 23.05.91 №1060-XII підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей — екстерном.
Підпунктом 6.3 п.6 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти від 2.06.93 №161 (зареєстровано у Міністерстві юстиції 23.11.93 за №173), передбачено, що вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.
Відповідно до ст.50-1 закону №1789-XII прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення певної вислуги років.
До вислуги років, яка дає право на пенсію, згідно з цією статтею зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст.56 зазначеного закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури працівниками, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років (ч.6 ст.50-1 закону №1789-XII).
Для того щоб установити, чи зараховується до вислуги років позивача половина строку навчання на заочному факультеті в Українській державній юридичній академії, необхідно з’ясувати зміст таких понять, як «трудовий стаж», «спеціальний стаж» та «вислуга років».
Відповідно до ч.1 ст.24 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 №1058-IV страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Однак ч.4 цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1.01.2004), зокрема у законі «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91 №1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов’язковому соціальному страхуванню.
Так, згідно зі ст.56 закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Крім того, відповідно до ч.3 цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад у зв’язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.
Спеціальний стаж — це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов’язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.
Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред’являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.
Так, ст.51 закону №1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі закону №1789-XII.
Відповідно до ст.62 закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів.
Постановою КМ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.93 №637 також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з п.2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 №58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції 17.08.93 за №110), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо), у вищих навчальних закладах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (п.2.16 Інструкції).
Вищезазначене свідчить, що питання ведення, контролю за веденням запису в трудовій книжці відомостей щодо трудового (в тому числі спеціального) стажу віднесено до компетенції роботодавця або, у виняткових випадках, юридичної особи, в якій власник трудової книжки провадить не трудову, але іншу основну свою діяльність. У випадку, коли така діяльність не є трудовою, а іншою, але не основною, зокрема коли йдеться про навчання на заочному факультеті, відомості про неї не можуть стосуватися трудового стажу, а відповідно до п.2.18 Інструкції можуть вноситись до трудової книжки інформаційно. Такі дані не можуть заміщувати (поглинати) собою даних, що становлять безпосередньо трудовий стаж.
Судами встановлено, що Особа 6 протягом періоду навчання на заочному факультеті в Українській державній юридичній академії працював з березня 1990 р. до березня 1994 р. на різних підприємствах. Тобто за цей час він має стаж роботи, але не спеціальний, а загальний.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку, що навчання на заочному факультеті у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки, крім вищезазначеного, закон пов’язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливістю продовжувати роботу чи службу на певних посадах або в певних умовах праці у зв’язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку.
Оскільки при вирішенні спору суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то у задоволенні заяви Особи 6 слід відмовити.
Керуючись стст.241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні заяви Особи 6 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.