Закон і Бізнес


Предприниматель тоже работник


№52 (1142) 28.12—03.01.2014
2954

Норму относительно налоговой социальной льготы нужно учитывать с точки зрения наличия другого дохода, а не специального статуса плательщика. Такой вывод сделал Верховный Суд Украины в своем постановлении от 19.11.2013 №21-280а13, текст которого печатает газета "Закон и Бизнес".


Верховний Суд України

Іменем України

ПОСТАНОВА

19 листопада 2013 року м.Київ №21-280а13

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., —

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи — підприємця Особи 10 до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2009 року ФОП Особа 10 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 14.08.2008:

№*, яким їй нараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 3677 грн. 70 коп.;

№**, яким нараховано податок на додану вартість у сумі 20032 грн. 50 коп., у тому числі 13355 грн. — основного платежу та 6677 грн. 50 коп. — штрафних санкцій;

№***, яким визначено податкове зобов’язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 1118 грн. 70 коп., у тому числі 392 грн. 90 коп. — основного платежу — та 745 грн. 80 коп. — штрафних санкцій.

ФОП Особа 10 свої вимоги мотивувала тим, що ДПІ провела планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 1.04.2006 до 31.03.2008. За результатами перевірки складено акт від 5.08.2008 та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені до ДПІ, Державної податкової адміністрації в Рівненській області та Державної податкової адміністрації, проте скарги були залишені без задоволення. Позивач вважає спірні рішення незаконними, оскільки, на її думку, вони винесені з порушенням вимог податкового законодавства.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 23.04.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011, позов задовольнив частково: визнав нечинними податкові повідомлення-рішення від 14.08.2008 №* та №** — в цілому, а №*** — в частині визначення податкового зобов’язання з доходів найманих працівників у сумі 870 грн. 45 коп., у тому числі 290 грн. 15 коп. — основного платежу — та 580 грн. 30 коп. — штрафних санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд постановою від 13.03.2013 зазначені судові рішення в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.08.2008 №*** в частині визначення податкового зобов’язання з доходів найманих працівників у сумі 870 грн. 45 коп., у тому числі 290 грн. 15 коп. — основного платежу та 580 грн. 30 коп. — штрафних санкцій, скасував та відмовив у цій частині позову. В решті зазначені судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом ФОП Особа 10, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом пп.»е» пп.6.3.3 п.6.3 ст.6 закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV (чинного на час виникнення спірних відносин), просить постанову ВАС від 13.03.2013 в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.08.2008 №*** в частині донарахування їй податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 870 грн. 45 коп., у тому числі 290 грн. 15 коп. — основного платежу та 580 грн. 30 коп. — штрафних санкцій, скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

На обгрунтування заяви додано ухвали ВАС від 2.03.2011, 21.03 та 30.10.2012, в яких касаційний суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосував зазначену норму права. Так, суд касаційної інстанції зазначив, що сам факт реєстрації особи суб’єктом підприємницької діяльності не може бути підставою для відмови в застосуванні податкової соціальної пільги, оскільки законом №889-IV встановлено вимогу щодо обов’язкового отримання доходу від такої діяльності як підставу для неможливості застосування податкової соціальної пільги.

Виконуючи вимоги п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

Відповідно до пп.«е» пп.6.3.3 п.6.3 ст.6 закону №889-IV податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Пунктом 1.2 ст.1 закону №889-IV встановлено, що дохід — це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, які мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених цим законом, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Тобто кваліфікуючою ознакою доходу є його вартісна ознака, а не факт реєстрації або навіть здійснення певного виду діяльності.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку, що податкова соціальна пільга стосується не спеціального статусу суб’єкта, а наявності об’єкта оподаткування, визначеного п.1.2 ст.1 закону №889-IV, у зв’язку з чим у спірних відносинах зазначену норму щодо податкової соціальної пільги потрібно враховувати з точки зору наявності іншого доходу, а за відсутності такого і має застосовуватися податкова соціальна пільга.

З огляду на викладене висновок Вищого адміністративного суду у справі, що розглядається, не грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Отже, постанова ВАС від 13.03.2013 підлягає частковому скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву фізичної особи — підприємця Особи 10 задовольнити частково.

Постанову ВАС від 13.03.2013 в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.08.2008 №0002511742/0 в частині донарахування фізичній особі — підприємцю Особі 10 податкового зобов’язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 870 грн. 45 коп., у тому числі 290 грн. 15 коп. — основного платежу та 580 грн. 30 коп. — штрафних санкцій, скасувати і направити в цій частині на новий касаційний розгляд. В іншій частині залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.