Долги на продажу

Передача кредитором своих прав другому лицу по договору уступки права требования является правопреемством, которое допускает замену стороны исполнительного производства. К такому заключению пришел Верховный Суд Украины в постановлении от 20.11.2013 № 6-122цс13, текст которого печатает газета "Закон и Бизнес".

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

20 листопада 2013 року м.Київ №6-122цс13

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І., Патрюка М.В., Лященко Н.П., Романюка Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Особи 9, Особи 11 про стягнення заборгованості за заявою Особи 9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2013,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 28.04.2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 7.09.2011, було задоволено позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» до Особи 9 та Особи 11 про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, та стягнуто з Особи 9 і Особи 11 на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно заборгованість за кредитом у сумі 1791374 грн. 29 коп. та судові витрати — по 910 грн. із кожного.

18.10.2011 Автозаводським районним судом м.Кременчука Полтавської області було видано виконавчий лист про стягнення з Особи 9 і Особи 11 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1791374 грн. 29 коп. заборгованості і 910 грн. судових витрат з кожного. Постановою державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції від 23.11.2011 відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

У січні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача за виконавчим листом №2-105 від 18.10.2011 — ПАТ «УкрСиббанк» — замінити на ПАТ «Дельта Банк».

Представник банку посилався на те, що у зв’язку з укладенням 8.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами ПАТ «Дельта Банк» отримало право грошової вимоги відносно осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», у тому числі Особа 9.

Згідно із договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8.12.2011, укладеним між продавцем — ПАТ «УкрСиббанк» — і покупцем — ПАТ «Дельта Банк», актом приймання-передачі документації від 2.04.2012 відбулась передача права вимоги кредитора за вказаними борговими зобов’язаннями Особи 9 від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 30.01.2013, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15.05.2013, постановлено замінити сторону виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Особи 9, Особи 11 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, а саме стягувача за виконавчим листом №2-105 від 18.10.2011 — ПАТ «УкрСиббанк» — замінено на ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2013 відмовлено Особі 9 у відкритті касаційного провадження на підставі п.5 ч.4 ст.328 Цивільного процесуального кодексу.

У серпні 2013 року Особа 9 подав до ВС через ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2013.

У заяві Особи 9 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування ухвали ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2013 з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, — неоднакового застосування судом (судами) касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: стст.512, 514, 515 Цивільного кодексу, ч.1 ст.378 ЦПК та ч.5 ст.8 закону «Про виконавче провадження» від 21.04.99 №606-ХIV.

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень Особа 9 посилається на: ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВС від 18.02.2009; ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2012, від 30.01.2013, від 17.06.2013 та від 3.07.2013; ухвали суддів судової палати у цивільних справах ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.12.2011, від 21.05.2013 та від 27.05.2013.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Особи 9 — Особу 10, дослідивши матеріали справи та доводи заяви, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку про те, що заява про перегляд судового рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до змісту ст.360-4 ЦПК суд задовольняє заяву про перегляд справи ВС і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що правонаступництвом у виконавчому проваджені є заміна кредитора з переходом до нього права вимоги до боржника, у тому числі й за договором цесії, і що такий кредитор у силу ч.5 ст.8 закону «Про виконавче провадження» має право звернутися про заміну сторони виконавчого провадження.

Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду аналогічних справ і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків із питань можливості правонаступництва в зобов’язанні на стадії виконання судового рішення та права нового кредитора на звернення про заміну сторони виконавчого провадження, надавши ряд судових рішень з цих питань.

Аналіз наданих для порівняння неоднакового застосування норм матеріального права судових рішень свідчить про те, що ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВС від 18.02.2009 та ухвала судді ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.05.2013 не можуть бути підставою такого порівняння, оскільки першою з них касаційний суд скасував судові рішення й передав справу на новий розгляд із підстав неповноти з’ясування обставин справи та визначення юрисдикції, а другою — лише відкрито касаційне провадження.

21.05.2013 ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (цесії) не є правонаступництвом.

Такі самі висновки зроблено й у судових рішеннях касаційного суду від 20.12.2011, від 19.12.2012, від 30.01.2013 та від 17.06.2013.

В ухвалах від 20.12.2011 та від 3.07.2013 ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ вважав, що заявником про заміну сторони у виконавчому проваджені може бути тільки державний виконавець і сторона виконавчого провадження, а не особа, до якої перейшло від кредитора право вимоги.

Отже, доводи заяви та надані на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права рішення судів касаційної інстанції свідчать про наявність неоднакового застосування судами стст.512, 514, 515 ЦК, ч.1 ст.378 ЦПК та ч.5 ст.8 закону «Про виконавче провадження».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.

Підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК кредитор у зобов’язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов’язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст.512 ЦК, ст.378 ЦПК та ст.8 закону «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов’язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пп.1, 2 ч.1 ст.512 ЦК, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв’язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв’язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.8 закону «Про виконавче провадження», ст.378 ЦПК за заявою заінтересованої сторони зобов’язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов’язки в зобов’язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту стст.512, 514 ЦК та ст.8 закону «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду вважає, що суд касаційної інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі, яка переглядається, правильно застосував норми матеріального права: ст.512, 514 ЦК та ч.5 ст.8 закону «Про виконавче провадження», тому передбачені п.1 ч.1 ст.355 ЦПК підстави для перегляду судового рішення відсутні.

Відповідно до ст.360-5 ЦПК ВС відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись стст.355, 360-3, 360-5 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Особи 9 про перегляд ВС ухвали ВСС від 10.06.2013 відмовити.

Постанова ВС є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.