Закон і Бізнес


Статус требует порядочности


№34-35 (1021-1022) 24.08—02.09.2011
3164

Адвокат может быть субъектом опровержения недостоверной информации, даже если представлял интересы доверителей


Верховний Суд України

Іменем України
Ухвала

2 лютого 2011 р. м.Київ

Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Патрюка М.В.,
суддів: Григор'євої Л.І., Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6, Особи 7 до Особи 8, Особи 9, Особи 10 про спростування недостовірної інформації за касаційною скаргою Особи 6, Особи 7 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 28.05.2009 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18.08.2009,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2008 року Особа 6, Особа 7 звернулися до суду з позовом до Особи 8 про спростування недостовірної інформації.

Зазначали, що відповідач, який є адвокатом і представляв інтереси Особи 9 і Особи 10 під час розгляду Суворовським районним судом м.Одеси цивільних справ №2-8-3/08 року та №2-37/08 року поширив недостовірну інформацію щодо їхнього покійного батька й діда — інваліда Великої Вітчизняної війни Особи 11, зокрема:

«Батько Особа 12 (тобто Особа 11) на момент народження нашого візаві (тобто Особи 6) знаходився в місцях позбавлення волі»;

«...а точніше: Особа 11 знаходився в Одеському слідчому ізоляторі»;

«...вірніше: після війни він (Особа 11) за якийсь незначний злочин був притягнутий до кримінальної відповідальності»;

«...і якийсь час він скривався від суду та слідства»;

«...потім потрапив до слідчого ізолятора»;

«...у слідчому ізоляторі він (тобто Особа 11) знаходився у 1949 році»;

«Особа 6 не є сином Особи 11».

Посилаючись на викладене, Особа 6 та Особа 7 просили позов задовольнити й зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 3.03.2009 до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Особу 9 та Особу 10.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 28.05.2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.08.2009, позов задоволено частково: зобов'язано Особу 9, Особу 10 спростувати в письмовій формі відомості, які не відповідають дійсності і порочать честь, гідність інваліда Великої Вітчизняної війни Особи 11; у задоволенні позову в частині вимог до Особи 8 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Особа 6, Особа 7 просять ухвалені у справі судові рішення змінити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і зобов'язати Особу 8 разом із іншими відповідачами спростувати недостовірну інформацію, розповсюджену ним відносно Особи 11.

Відповідно до п.2 розд.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом у порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК від 18.03.2004 у редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Ухвалюючи рішення й задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надана Особі 9 та Особі 10 інформація відносно Особи 11 є неправдивою, порочить честь і гідність останнього, а тому підлягає спростуванню. Разом з тим Особа 8 не може вважатись особою, яка поширила таку інформацію, оскільки він виконував свої професійні обов'язки з представництва інтересів довірителів та діяв від їхнього імені.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна.

Судом установлено, що Особа 8, який діяв у якості представника Особи 9 та Особи 10, під час розгляду Суворовським районним судом м.Одеси цивільних справ №2-8-3/08 та №2-37/08 розповсюдив недостовірну інформацію відносно інваліда Великої Вітчизняної війни Особи 11, яку йому надали його довірителі.

Статтею 32 Конституції передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

Відповідно до вимог ст.277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Як убачається з матеріалів справи, Особа 6, Особа 7 звернулися до суду з позовом до адвоката Особи 8, який під час судового розгляду цивільних справ поширив недостовірну інформацію відносно Особи 11.

За правилами ст.7 закону «Про адвокатуру» при здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Також закон «Про адвокатуру» передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних зобов'язань адвоката, згідно з якими у своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися чинного законодавства, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, застосовувати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав та законних інтере­сів громадян і юридичних осіб.

Адвокат мусить як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватись до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання скрутних матеріальних чи особистісних обставин інших осіб або інших протизаконних заходів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах.

Вирішуючи спір, суд на порушення вимог стст.212—215 ЦПК вимог зазначених матеріальних законів не врахував; належної оцінки доводам позивачів щодо поширення недостовірної інформації відносно Особи 11 саме адвокатом Особою 8 не надав і дійшов безпідставного висновку про те, що останній не може бути особою, суб'єктом спростування недостовірної інформації, оскільки виконував свої професійні обов'язки з представництва інтересів довірителів.

Крім того, відповідно до вимог ч.7 ст.277 ЦК спростування недостовірної інформації здійснюється в такий же спосіб, у який вона була поширена.

У пп.24, 25 постанови Пленуму Верховного Суду від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватись шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подіб­ний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Спростування має здійснюватись у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли поперед­ньо поширену інформацію.

Проте суд у порушення вимог стст.213, 214 ЦПК на зазначене уваги не звернув; вирішуючи питання щодо способу спростування недостовірної інформації, не конкретизував такого способу захисту порушених особистих немайнових прав позивачів; у резолютивній частині рішення не виклав текст спростування інформації та не зазначив строк, у межах якого повинно бути оприлюднено спростування.

Апеляційний суд на порушення вимог стст.303, 315 ЦПК належно не перевірив доводів апеляційної скарги позивачів; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Особи 6 та Особи 7 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 28.05.2009 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18.08.2009 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.