Закон і Бізнес


Сын за мать не отвечает


№49 (1139) 07.12—13.12.2013
1664

Собственник имеет право передать в ипотеку свою долю в общем имуществе без согласия других собственников при условии выделения ее в натуре и регистрации права собственности на нее как на отдельный объект. Об этом идет речь в Постановлении Верховного Суда Украины от 30.10.2013 № 6-96цс13, текст которого печатает газета "Закон и Бизнес".


Верховний Суд України

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30 жовтня 2013 року м.Київ №6-96цс13

Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Онопенка В.В., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Лященко Н.П., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., —

розглянувши в судовому засіданні заяву Особи 10 про перегляд Верховним Судом ухвали судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.04.2013 у справі за позовом Особи 10 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», Особа 7, третя особа — приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Особа 8, про визнання договору іпотеки недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року Особа 10 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк», Особа 7, третя особа — приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Особа 8, про визнання договору іпотеки недійсним.

Позивач зазначав, що його батькам, Особі 7 та Особі 9, на праві спільної сумісної власності належав будинок за Адресою 1, який був оформлений на ім’я матері — Особи 7. Інформація 1 його батько помер. Після смерті батька відкрилася спадщина, яку Особа 10 прийняв.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.03.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 23.10.2012, визнано за Особою 10 право власності на 1/4 частини будинку за Адресою 1 в порядку спадкування за померлим батьком.

У серпні 2009 року Особі 10 стало відомо, що його мати без його згоди 15.05.2008 для забезпечення виконання умов кредитного договору уклала із Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк», договір іпотеки нерухомого майна за реєстр.№469, відповідно до умов якого Особа 7 передала в іпотеку ПАТ «КБ «ПриватБанк» будинок за Адресою 1

Позивач указував, що договір іпотеки укладено сторонами з порушенням чинного законодавства, оскільки не була отримана його згода як співвласника будинку на передачу майна в іпотеку. Посилаючись на викладене, Особа 10 просив у суду визнати вказаний договір недійсним і зобов’язати приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Особу 8 зняти заборону щодо відчуження будинку за Адресою 1, а також виключити з Державного реєстру іпотек запис за реєстр.№469 та з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна реєстрацію зняття заборони відчуження за реєстр.№470-86 .

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.12.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 19.03.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою судді ВСС від 17.04.2013 у відкритті касаційного провадження в указаній справі відмовлено.

У заяві про перегляд ухвали судді суду касаційної інстанції Особа 10 просить скасувати ухвалу судді ВСС від 17.04.2013 та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: стст.529, 548, 549 Цивільного кодексу УРСР, ч.1 ст.317, стст.358, 361 Цивільного кодексу і ч.3 ст.5, ч.2 ст.6 закону «Про іпотеку».

На обгрунтування заяви заявником додано копії ухвал колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 24.12.2010, від 29.06.2012 та від 8.10.2012.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи та перевіривши викладені в заяві Особи 10 доводи, Судова палата в цивільних справах ВС вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з указаних нижче підстав.

Відповідно до вимог ст.360-4 Цивільного процесуального кодексу Верховний Суд скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо встановить, що воно є незаконним.

Судами встановлено, що 15.05.2008 між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та Особа 7 укладено договір іпотеки, предметом якого є будинок за Адресою 1.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.03.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 23.10.2012, визнано за Особою 10 право власності на 1/4 частки будинку за Адресою 1 в порядку спадкування після смерті батька.

З інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №35898741, виданої КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», вбачається, що 9.08.2012 за Особою 10 зареєстровано право власності на 1/4 частки будинку за Адресою 1, а за Особою 7 зареєстровано право власності на 1/2 частки будинку за Адресою 1.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Особи 10 про визнання недійсним договору іпотеки, суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився суд касаційної інстанції, виходили з того, що Особа 10 став власником 1/4 частини будинку за Адресою 1 на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.03.2012, тобто більш як через 3 роки після укладення його матір’ю договору іпотеки нерухомого майна від 15.05.2008 за реєстр.№469. На час укладення оспорюваного правочину єдиним власником спірного будинку (предмету іпотеки) була Особа 7, тому відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки.

Для прикладу наявності неоднакового застосування положень стст.529, 548, 549 ЦК УРСР, стст.317, 358, 361 ЦК та стст.5, 6 ЗУ «Про іпотеку» заявник посилається на:

ухвали ВСС від 24.12.2010 та від 8.10.2012 щодо подібних спорів, за якими суди касаційних інстанцій дійшли висновків, що спільне майно, яке належить двом співвласникам, не може без згоди іншого передаватися в іпотеку;

ухвалу ВСС від 29.06.2012, в якій суд касаційної інстанції виходив із того, що майно, набуте одним із подружжя за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Інформація 1 помер Особа 9. Після смерті батька відкрилася спадщина на належну частку його майна, яку прийняли його неповнолітні діти. Тому їх мати Особа 7 при укладенні договору іпотеки не мала права без дозволу органів опіки та піклування передавати ПАТ «КБ «ПриватБанку» в іпотеку увесь будинок, оскільки вона не є власником усього предмету іпотеки, а належна їй частка на момент укладання договору іпотеки не була їй виділена в натурі та зареєстрована як окремий об’єкт нерухомості.

Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну й ту саму норму матеріального права, а саме: стст.548, 549 ЦК УРСР, стст.358, 361 ЦК і ч.3 ст.5, ч.2 ст.6 ЗУ «Про іпотеку».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні однієї й тієї самої норми права, Судова палата в цивільних справах Верховного Суду виходить із такого.

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Виходячи із вищезазначених норм законодавства, Особа 10 як спадкоємець прийняв спадщину з моменту її відкриття та відповідно до рішення суду першої інстанції від 22.03.2012 є власником 1/4 частки будинку.

Згідно із ч.1 ст.358 ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст.361 ЦК співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

За нормами ч.3 ст.5 закону «Про іпотеку» частина об’єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі й реєстрації права власності на неї як окремий об’єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим законом.

Згідно з ст.578 ЦК та ч.2 ст.6 закону «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості.

Отже, у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції залишив поза увагою той факт, що будинок за Адресою 1 є спільною власністю Особи 10 та Особи 7, а тому не міг передаватися в іпотеку без згоди іншого співвласника.

За таких обставин заява Особи 10 про перегляд Верховним Судом ухвали судді ВСС від 17.04.2013 підлягає частковому задоволенню за наявності підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК.

Керуючись стст.355, 360-3, 360-4 ЦПК, Судова палата в цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 10 про перегляд Верховним Судом ухвали судді ВСС від 17.04.2013 задовольнити частково.

Ухвалу судді ВСС від 17.04.2013 скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.