Выбор — за банком
Наличие судебного решения о взыскании задолженности не лишает кредитора права на получение сумм путем обращения взыскания на переданное в ипотеку недвижимое имущество.
Верховний Суд України
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
4 вересня 2013 року м.Київ №6-73цс13
Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Онопенка В.В., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2012 у справі за позовом ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» до Особи 6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — Особа 7, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на нерухоме майно,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2010 року Закрите акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом до Особи 6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — Особа 7, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.
Зазначало, що 22.08.2007 між сторонами в справі був укладений кредитний договір №*, за умовами якого Особа 6 отримав кредит у розмірі 1132516 грн. 42 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 22.08.2010.
22 серпня 2007 року для забезпечення виконання основного зобов’язання позичальника за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку нежиле приміщення за Адресою 1.
ПАТ «КБ «ПриватБанк» указувало на те, що відповідач своїх зобов’язань щодо повернення кредиту не виконав, у зв’язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 1536718 грн. 21 коп. За таких обставин позивач просив суд звернути стягнення заборгованості на предмет іпотеки.
Рішенням Солом’янського районного суду м.Києва від 30.09.2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 6.03.2012, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою ВСС від 21.09.2012 судові рішення першої й апеляційної інстанцій залишено без змін.
У заяві ПАТ «КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалу ВСС від 21.09.2012 та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції стст.16, 599—601, 604—609 Цивільного кодексу і стст.33, 35 закону «Про іпотеку», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
З метою підтвердження наявності підстав для перегляду зазначеної ухвали суду касаційної інстанції заявник посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 12.09.2012 у справі №6-17000св12 та від 18.04.2013 у справі №6-6221св13, в яких, на його думку, при застосуванні одних і тих самих правових норм зроблено інші правові висновки, ніж у судовій ухвалі, яка переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «КБ «ПриватБанк», дослідивши матеріали справи та перевіривши викладені в заяві ПАТ «КБ «ПриватБанк» доводи, Судова палата в цивільних справах ВС вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.360-4 Цивільного процесуального кодексу Верховний Суд скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо встановить, що воно є незаконним.
Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд погодився з висновками судів про те, що на сьогодні набрало законної сили рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 19.11.2010, згідно з яким із Особи 6 стягнуто на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №* від 22.08.2007 в розмірі 1597428 грн. 71 коп., тому звернення стягнення основної заборгованості на предмет іпотеки неможливе.
У наданій для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 12.09.2012 у справі №6-17000св12 про стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки зроблено висновок, що рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13.01.2010, яке є чинним, з відповідачів у зв’язку з невиконанням договірних зобов’язань на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 282472 грн. 10 коп. Судове рішення не виконано. Сума заборгованості, яка утворилася після ухвалення цього судового рішення, підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки, порушивши умови договору, відповідачі кредит у встановленому порядку не погасили, відсотки за кредитними коштами не виплатили.
В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 18.04.2013 у справі №6-6221св13 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виключає права банку на обрання такого способу судового захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну й ту саму норму матеріального права, а саме ст.33 закону «Про іпотеку», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні однієї й тієї самої норми права, Судова палата в цивільних справах ВС виходить із такого.
Згідно із ч.1 ст.598, ст.599 ЦК зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.629 ЦК договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтею 33 закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.
Отже, наявність судового рішення про стягнення із Особи 6 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане Особі 6 в іпотеку нерухоме майно.
У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції залишив поза увагою положення ст.33 закону «Про іпотеку».
За вказаних обставин заява ПАТ «КБ «ПриватБанк» про перегляд Верховним Судом ухвали ВСС від 21.09.2012 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду касаційної інстанції — скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись стст.355, 360-3, 360-4 ЦПК, Судова палата в цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд Верховним Судом ухвали ВСС від 21.09.2012 задовольнити частково.
Ухвалу ВСС від 21.09.2012 скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.