За землей — в советы!

Приняв решение о признании за истцом права собственности на спорный участок, суды присвоили полномочия органов местного самоуправления.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Іменем України

ПОСТАНОВА

21 травня 2013 року м.Київ №21-87а13

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 10 до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, управління земельних ресурсів при Державному агентстві земельних ресурсів у м.Одесі, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах», треті особи — Особа 11, Особа 12, про визнання дій і бездіяльності неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року Особа 10 звернулася до суду з позовом до управління міськради, управління земельних ресурсів, ДП, треті особи — Особа 11, Особа 12, в якому просила визнати протиправними дії та бездіяльність управління міськради щодо відмови їй у виділенні вільної земельної ділянки загальною площею 798 кв. метрів за Адресою 1 під індивідуальне дачне будівництво; визнати за нею право власності на зазначену земельну ділянку; зобов’язати управління земельних ресурсів та ДП видати їй державний акт на право власності на земельну ділянку та провести його реєстрацію на зазначену земельну ділянку під індивідуальне дачне будівництво відповідно до розробленого ліцензованою підрядною організацією — товариством з обмеженою відповідальність «Геоконсалтинг» — технічного звіту про топографо-геодезичні вишукування земельної ділянки, в якому визначено цю земельну ділянку.

На обгрунтування позову Особа 10 послалася на те, що 2.08.2007 вона звернулася з письмовою заявою на ім’я Одеського міського голови з проханням виділити їй вільну земельну ділянку за зазначеною адресою для індивідуального дачного будівництва, але отримала відмову управління Міськради.

Приморський районний суд м.Одеси постановою від 5.10.2007 позов задовольнив: визнав протиправними дії та бездіяльність управління міськради щодо відмови Особі 10 у виділенні вільної земельної ділянки, розташованої за Адресою 1, загальною площею 798 м2 під індивідуальне дачне будівництво; визнав за Особою 10 право власності на зазначену земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва відповідно до розробленого ліцензованою підрядною організацією — ТОВ «Геоконсалтинг» — технічного звіту по топографо-геодезичних вишукуваннях земельної ділянки, в якому визначена ця земельна ділянка; зобов’язав управління земельних ресурсів та ДП видати позивачу належним чином оформлений державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.04.2010 рішення районного суду скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач у справі мав оскаржувати залишення його заяви без розгляду міськрадою, а не відмову управління Міськради у переданні (наданні) їй земельної ділянки, оскільки зазначеному управлінню повноваження щодо розпорядження земельними ділянками не належить. Крім того, суд зазначив про порушення прав та охоронюваних інтересів міськради як власника земельної ділянки та необхідність залучення при розгляді справи у суді першої інстанції саме міськради як відповідача у справі.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 23.08.2012 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 скасував, а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 5.10.2007 залишив без змін.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанцій погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відмова управління міськради у наданні позивачу земельної ділянки є необгрунтованою та неправомірною, оскільки відповідно до п.1 ч.5 Положення про Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради, затвердженого рішенням міськради від 23.12.2005 №5069-IV, на управління міськради покладаються функції щодо виконання повноважень із вилучення (викупу) земельних ділянок, надання під забудову та для інших потреб, у користування, передання земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.

Не погоджуючись із рішенням касаційного суду, міськрада звернулась із заявою про його перегляд до ВС із підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, просить рішення касаційного суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. При цьому зазначає, що суди не наділені повноваженнями щодо передання у власність земельних ділянок громадянам та юридичним особам. На обгрунтування заяви додано копії постанов ВАС від 23.11.2011 та 6.12.2011 (справи №№К-29787/10, К/9991/32386/11 відповідно).

У справі, що розглядається, касаційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який у порядку адміністративного судочинства рішення управління міськради щодо відмови Особі 10 у виділенні вільної земельної ділянки за вказаною вище адресою під індивідуальне дачне будівництво визнав незаконним та визнав право власності останньої на зазначену земельну ділянку.

У постанові ВАС від 6.12.2011 (справа К/9991/32386/11), наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд провадження у справі в частині позову про визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку закрив, оскільки рішення стосовно передання чи відмови у переданні спірної земельної ділянки у власність позивачу міською радою не приймалося, проект відведення земельної ділянки, відповідно, не розроблявся та не погоджувався, а тому будь-яких підстав для визнання за позивачем права власності на вказану земельну ділянку не було. Проте суди, прийнявши рішення про визнання права власності на спірну земельну ділянку, перебрали на себе повноваження органів місцевого самоврядування та вийшли за межі своїх повноважень. Крім того, суди помилково виходили з того, що вимоги в частині визнання права власності на земельну ділянку належать до адміністративної юрисдикції.

Постанова ВАС від 23.11.2011 (справа №К-29787/10) не може бути взята до уваги, оскільки обставини справи відмінні від обставин справи у рішенні, що розглядається.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС не погоджується з висновком суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, з таких підстав.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 12 Земельного кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належить: розпорядження землями територіальних громад; передання земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ст.81 зазначеного кодексу однією з підстав набуття права власності на земельні ділянки є приватизація земельних ділянок, які раніше надано в користування.

Відповідно до вимог ч.2 ст.116 ЗК набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передання земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст.125 цього кодексу визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до п.5.1 ч.5 положення на управління міськради покладаються функції щодо виконання повноважень із вилучення (викупу) земельних ділянок, надання під забудову та для інших потреб земельних ділянок у користування, передання земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.

Крім того, порядок оформлення та видання правовстановлюючих документів на земельні ділянки, об’єктивні вимоги якого стосуються всіх учасників земельних відносин, регулюється Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 4.05.99 №43 (зареєстровано в Мін’юсті 4.06.1999 за №354/3647).

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що право власності на земельну ділянку в особи може виникнути лише після прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, якому має передувати розробка та погодження проекту відведення земельної ділянки.

Як випливає з матеріалів справи, рішення щодо передання чи відмови у передання спірної земельної ділянки у власність Особі 10 міськрада не приймала, проект відведення земельної ділянки, відповідно, не було розроблено та не погоджено.

За таких обставин з огляду на відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування суди вправі були розглядати по суті лише вимогу щодо бездіяльності відповідача та за наявності доказів надходження до міськради заяви позивача про надання у власність земельної ділянки та залишення її без розгляду — зобов’язати міськраду розглянути цю заяву та прийняти відповідне рішення.

Натомість суди, прийнявши рішення про визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, перебрали на себе повноваження органів місцевого самоврядування та вийшли за межі своїх повноважень.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, з якими погодився Вищий адміністративний суд, про визнання за Особою 10 права власності на зазначену земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва не відповідають вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, заява міськради підлягає частковому задоволенню, а ухвала ВАС від 23.08.2012 — скасуванню.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Одеської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу ВАС від 23.08.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.