Закон і Бізнес


Законодавчий «нон-скоп»

Комітет розширив коло пропозицій щодо процедури обрання суддів на адмінпосади до п’яти


Правосудие, №42 (926) 17.10—23.10.2009
2068

Де 3, там і 5, вирішили члени Комітету ВР з питань правосуддя і схвалили ще 2 алгоритми призначення мантієносців на керівні посади. Як повідомляв «ЗіБ» у №40, 23 вересня на засіданні парламент­ського підрозділу депутати з трьох варіантів законодавчого вирішення цієї проблеми обрали всі й переклали тягар вибору на плечі колег у будівлі під куполом.


Де 3, там і 5, вирішили члени Комітету ВР з питань правосуддя і схвалили ще 2 алгоритми призначення мантієносців на керівні посади. Як повідомляв «ЗіБ» у №40, 23 вересня на засіданні парламент­ського підрозділу депутати з трьох варіантів законодавчого вирішення цієї проблеми обрали всі й переклали тягар вибору на плечі колег у будівлі під куполом. І ось за два тижні, на черговому зібранні володарів мандатів, ситуація повторилась. Як наслідок, асортимент законодавчих інструментів поповнився ще двома.

 

Перманентні альтернативи

 

У першому законопроекті, автором якого є голова підкомітету з питань цивільного, господарського та адміністративного судочинства Юлія Новікова, пропонується внести зміни до закону «Про судоустрій України» і визначити перелік адміністративних посад у суді: голова, заступник (перший заступник) голови, голови судових палат у Верховному Суді — та встановити, що мантієносці обираються на адміністративні посади строком на 3 роки та звільняються з цих посад зборами суддів від­повідної установи шляхом таємного голосування. У разі неможливості обрання на адміністративну посаду зборами суддів передбачений механізм такого обрання Пленумом ВС (щодо спеціалізованих су­дів — пленумом відповідного вищого спеціалізованого суду). Проект закону ви­значає і процедуру оформлення обрання.

При вирішенні питання про обрання суддів на ад­міністративну посаду пропонується взяти до уваги досягнення в роботі, рівень професійних знань, чес­ність, результативність роботи, організаторські здіб­ності. Водночас у вказаному документі визначаються і підстави припинення адміністративних повноважень. Право ініціювання звільнення судді з адмініс­тративної посади нада­єть­ся Вищій раді юстиції або половині складу відповідного суду.

А стосовної іншої законодавчої ініціативи, співавтором якої є керманич ко­мі­­тету Сергій Ківалов, Ю.Но­вікова, котра представляла обидва творіння, зауважила: було підтримано ідею того, що важелі кадрового призначення потрібно залишити органам суддівського самоврядування. Зокрема, суб’єкти законодавчої ініціативи пропонують таке: голова, заступник (заступники) голови суду обираються на посади строком на 5 років з-поміж суддів даної установи та звільняються з посади зборами суддів відповідного храму Феміди шляхом таємного голосування біль­шістю голосів від загальної кількості мантієносців даного суду. Водночас у проекті детально прописана і процедура проведення самого голосування.

За словами Ю.Новікової, в запропонованій новації прописано й порядок звільнення служителів Феміди з керівних посад. Як наголосив С.Ківалов, у його творінні передбачається автоматичне припинення адміністративних повноважень. Відповідно до законопроекту повноваження судді на адміністративній посаді припиняються без рішення органу, який його призначив, у разі закінчення строку пов­новажень на цій посаді, досягнення суддею 65 ро­ків, припинення повноважень на посаді судді, переведення на роботу на посаді судді до іншої установи, відмови займати адміністративну посаду наступного дня після виникнення таких підстав. «У такому випадку, голова суду (заступник голови суду) або, в разі їх відсутності, найстарший за віком суддя видає відповідний наказ про припинення адміністративних повноважень судді», — зазначається в проекті.

У підсумку члени комітету проголосували за оби­два механізми врегулювання цього кадрового питання, розширивши тим самим вибір своїм колегам у сесій­ній залі, які тепер мають обрати з 5 алгоритмів один, найкращий. Щоправда, 5 — це не остаточна кількість законодавчих «інструмен­тів» добору очільників судів, оскільки на черзі ще де­кілька альтернативних проектів.

 

Зупинка з повідомленням

 

Також учасники засідання проаналізували законопроект про внесення змін до КАС (щодо обов’язку суду в разі зупинення дії нормативно-правового ак­та в порядку забезпечення позову направляти відомості про це для внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів). Згідно з цим документом уносяться змі­ни до стст.117, 118, 171 КАС. Так, передбачається встановлення обов’язку судів щодо направлення до органів Міністерства юсти­ції ухвал про зупинення дії нормативно-правових ак­тів, постановлених у порядку забезпечення адміністративного позову, а також судових рішень про скасування такого заходу. А ось ст.171, яка встановлює особливості провадження в справах про оскарження нормативно-правових ак­тів, установлюється обов’язок судів невідкладно направляти до органів Мін’юсту копії ухвал про відкриття проваджень, а також постанов, винесених за результатами судового розгляду.

Як наголошувалося, ця новація сприятиме більшій поінформованості громадян, підприємств, установ, організацій, органів влади про обсяги їхніх прав та обов’язків, процедури реалізації відповідних уповноважень та приписів. Враховуючи вищевикладене, депутати вирішили рекомендувати парламенту прий­няти цей проект за основу.

 

Зайвий клопіт

 

Протилежна доля чекала на іншу законодавчу ініціативу, до якої члени комітету висловили низку зауважень. Так, проект про внесення змін та доповнень до закону «Про доступ до судових рішень» не зна­йшов підтримки у депутатів.

Слід зазначити, що цим документом пропонується нова редакція чинного закону, яка передбачає за­провадження обов’язковості внесення до ЄДРСР інформації про позовні заяви, з якими позивачі звертаються до судів загальної юрисдикції. Це, на думку автора, має стати додатковою перепоною захопленням підприємств.

На переконання народних обранців, чинний закон і так передбачає доступ до всіх судових рішень, унесених до реєстру. Це стосується й ухвал щодо прийняття до провадження позовних заяв за відповідний період. Водночас депутати звертали увагу і на те, що ст.9 цього закону визначений порядок доступу особи, яка не бере участі в справі, що безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків, до матеріалів такої справи (зокрема й позовної заяви). Крім цього, процесуальним законодавством установлено обов’язковий механізм повідомлення сторін, які беруть участь у справі.

Водночас депутати наголошували, що запропонована в проекті заборона змінювати зміст позовної заяви, внесеної до реєстру, суперечить приписам процесуальних кодексів, згідно з якими позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити підставу або предмет позову, а також відмовитися від останнього.

Проект у частині положень повністю дублює положення чинного закону «Про доступ до судових рішень», переконані члени комітету. Тому, на їхню думку, приймати нову редакцію цього акта немає жодних підстав.

Не погоджуються творці законів і з тим, що впровадження проекту не потребуватиме додаткових ви­трат з державного бюджету. На їхнє переконання, мова йде про здійснення масштабних робіт, виконання яких вимагатиме значних додаткових бю­джетних коштів для збіль­шення штатної чисельності працівників апарату судів, запровадження відповідного програмного забезпечення, виділення додаткових приміщень, техніки. Крім того, не враховані ви­трати, що виникнуть при занесенні до реєстру текс­тів позовних заяв (друкованих та рукописних) та виготовленні їх копій, а також не передбачено джерел покриття таких видатків.

Як повідомлялося, не схвалює запропоновані зміни ні головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради, ні профільні міністерства, ні судові та наукові інстанції. Тож не дивно, що народні депутати вирішили рекомендувати Верховній Раді відхилити цей проект.

 

Ольга КИРИЄНКО