Замислитися і… розпуститися

У парламенті заговорили про самоліквідацію, аби «не розвалити все, що можна»

Як і будь-яка велика робота, п’ята сесія стартувала невеличким «перекуром». Тож після повернення з відпусток нардепи з новими силами взялися за старе — блокування трибуни. А політичний бомонд у свою чергу знову заговорив про необхідність дострокових парламентських виборів. Уже у вступному слові з нагоди відкриття п’ятої сесії Верховної Ради VI скликання спікер Володимир Литвин запропонував парламентарям замислитися і… саморозпуститися.

Як і будь-яка велика робота, п’ята сесія стартувала невеличким «перекуром». Тож після повернення з відпусток нардепи з новими силами взялися за старе — блокування трибуни. А політичний бомонд у свою чергу знову заговорив про необхідність дострокових парламентських виборів.

Мінімум спотикання

Уже у вступному слові з нагоди відкриття п’ятої сесії Верховної Ради VI скликання спікер Володимир Литвин запропонував парламентарям замислитися і… саморозпуститися. «Вибори — це ще не все життя, і ними життя не закінчується», — переконував він колег у необхідності взятися до роботи.

Однак перше ж голосування — щодо затвердження календарного плану роботи — з тріском провалилося: коаліція недобрала голосів пропрезидентської частини «НУНС». Партія регіонів і КПУ показово не брали в цьому участі.

Лише через годину, після чергових узгоджень, парламентарі визначили собі дороговкази з півтора тисячами проміжних віх. Проте це виявилося першим і остан­нім результативним голосуванням. Щойно ді­йшла черга до підвищення міні­мумів, як табло висвітило невтішні для «біло-голубих» 200 голосів. Цього разу  виявили одно­­стай­ність коа­ліціонери і теж проігнорували голосування.

Обурені «регіонали» від­разу зазбиралися до трибуни, а їхній представник Олександр Єфремов — до журналістів. Він пояснив, що деякі фракції порушили обіцянку проголосувати за підвищення соцстандартів, і пообіцяв надалі відстоювати свою позицію «доступними методами», тобто облогою президії. А в можливі домовленості про від­новлення роботи він не вірить, оскільки, мовляв, опоненти не готові до переговорів.

Тим більше що, за словами О.Єфремова, проект, який щойно провалили, буде скориговано. І тепер «регіонали» вимагатимуть, зокрема, збільшити з 1 жовтня мінімальну зар­плату до 1500 грн., а пен-сію — до 1200 грн. «Це той міні­мум, який Уряд має віддати громадянам», — пояснив він.

Ще трохи посперечавшись один з одним, посумувавши біля трибуни та поспілкувавшись із журналістами, нардепи поквапилися розійтися. Принаймні таку розминку вони заздалегідь запланували собі на цей тиждень. А спікер за­крив засідання на песимістичній ноті: «Ми розвалимо все, що можна розвалити, а тоді прийдуть нові люди. Думаю, вони будуть відповідальніші».

Хоча з огляду на такі прогнози логічно було б одразу закрити й сесію. Щось би й уціліло.

Позачергова безкомпромісність

Однак цей розклад не влаштував БЮТ, представники якого напередодні повідомили про наміри склиткати депутатів у п’ятницю, 4 вересня. Тому вони відразу ж зібрали 150 підписів для позачергової зустрічі в сесійній залі та визначили для традиційно короткого робочого дня «стахановський план» із 41 пункту.

Хоча, як стало зрозуміло зранку, єдиний спосіб розблокування роботи парламенту — це позитивне голосування за ініціативу «регіоналів». Адже і без забарикадування коаліції не вистачало голосів для результативного голосування. Навіть після того, як із Криму терміново повернувся віце-спікер Микола Томенко, аби відкрити за­сідання, бо його ініціатори не врахували, що у В.Литвина на цей день було за­плановане відрядження, а Олександр Лавринович захворів.

Спромігшись ухвалити лише два непринципові закони, нардепи взяли паузу для узгоджень. У цей час «регіонали» знову за­блокували президію, що змусило віце-спікера за­крити засідання. Позачергове зібрання і терміновий рейс із Криму виявилися марними.

Стало очевидно, що «біло-голубі» якщо й підуть назустріч, то хіба що погодившись на попередні цифри мінімумів — зарплата не нижче ніж 864 грн. (з 1 грудня — 900 грн.), пенсія — 674 грн. Але пристати на такий компромісний ультиматум бютівцям не дозволять інтереси їхнього лідера: поступка головному супротивнику на майбутніх перегонах сприйматиметься як особиста поразка Юлії Тимошенко.

Тож ВР як не працювала, так і не взялася до роботи. Проте ще раніше почали працювати переговорни­ки — на найвищому рівні.

Інтереси на двох

Наприкінці минулої сесії В.Литвин уже намагався зібрати в залі під куполом Президента, Прем’єра та лідера опозиції, аби поговорити про те, що так жити не можна. Повторив він це запрошення й 1 вересня, пригрозивши неслухняним депутатам, що викличе «до школи батьків» — лідерів основних фракцій.

Віктор Ющенко йти на килим не збирався і призначив спікеру рандеву на своїй території. Як згодом повідомила президентська прес-служба, високопосадовці обговорили риторичні питання на кшталт «чи є життя на Марсі». «Якщо більшість реальна, вона має нести відповідальність, якщо цієї більшості немає, парламент у рамках чинної Конституції має шукати відповідь у відповідному переформатуванні коалі­ції», — відзначив глава держави, і констатував, що «парламентська криза виникла в результаті ігнорування базових засад укра­їнської Конституції». Далі В.Ющенко погодився з В.Литвином, що один з можливих виходів зі скрути — саморозпуск Верховної Ради.

Ситуація, коли більшість одночасно є і нема, на думку Президента, вигідна двом політичним силам, якій очолюють чинний і попередній глави Уряду.

Проте не важко здогадатися, що на цьому їхні спільні інтереси закінчуються. Один з ідеологів ПР Микола Азаров — за саморозпуск і якнайшвидше проведення нових виборів. «На жаль, ці товариші, які зараз при владі, вхопилися за цю владу двома руками, ногами, чим завгодно. Влада веде країну до катастрофи», — підтримує апокаліптичні прогнози В.Литвина «регіонал».

Представники іншої зацікавленої сторони, які рідко висловлюють думку, відмінну від їх лідера, стверджують, що треба зачекати до обрання нового глави держави, а там, мовляв, парламентська криза (разом з усіма іншими) «саморозсмокчеться». Очевидно, маючи на увазі, що для такого «біло-рожевого» майбутнього потрібно лише зробити правильний вибір біля урн.

Усі надії — на вибори

Водночас політологи прогнозують, що нардепи не наважаться саморозпуститися через фізичну і матеріальну неспромож­ність поєднати дві агітаційні кампанії. Та й у кожній з двох найбільших фракцій знайдеться чимало депутатів, які побоюються, що можуть залишитися і поза ВР наступного скликання. Між іншим, В.Литвин згодом визнав, що погарячкував із закликами до самоліквідації і лише намагався підстебнути колег. А взагалі, мовляв, немає ні правових підстав, ні механізмів для складання мандатів.

Найпевніше в такому режимі парламентарі планують дотягти до 17 січня. У найгіршому варіанті, віддавши на поталу бю­джет-2010 рік, який проблематично ухвалити, ігноруючи «біло-голубі» соціальні стандарти. Проте після чергових президентських виборів нас, із невеличкою перервою, все одно чекають позачергові парламентські. Можливо, за зміненим законодавством. Принаймні сьогодні й по­літологи, й політики визнають такі перспективи най­імовірнішими.

В одному сходяться всі: після обрання нового Президента щось у країні обов’язково зміниться. Сподіватимемося, що на краще.

Роман ЧИМНИЙ