Правове беззаконня

Коли для будівництва комунізму не вистачало рук, у бій ішли норми КК

Чим сталінський режим зміцнював беззаконня? Адже співро­бітники НКВС зовсім не були якимись там опричниками, які вдиралися до будинків, штовхали чобітьми і хапали за комір першого-ліпшого, а заходили у квартиру, маючи на руках ордер на обшук і затримання.

Чим сталінський режим зміцнював беззаконня? Адже співро­бітники НКВС зовсім не були якимись там опричниками, які вдиралися до будинків, штовхали чобітьми і хапали за комір першого-ліпшого, а заходили у квартиру, маючи на руках ордер на обшук і затримання. На чому ж саме грунтувалася сталінська «правова держава» робітників і селян? Зокрема, і на прийнятому 77 років тому законі «сім дріб вісім» —«Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (со­ціалістичної) власності».

 

Кодекс чтити, а не читати

 

Для творця комуністичного суспільства був спе­ціально створений Кримінальний кодекс 1926 року, який кожна людина мала чтити, але не читати — в бібліотеці дістати його було неможливо, книжка була на особливому зберіганні, а тих, хто нею цікавився, бібліотекар одразу вносив в окремий список і повідомляв куди слід.

Аналіз репресій 1930-х років засвідчив, що Йосип Сталін опинився в досить скрутному становищі. Творчий процес у країні припинився, на будівництво ніхто не йшов, тільки й говорили про світле майбутнє (пригадайте Володимира Маяковського і фільм «Час, уперед!»), село почало занепадати. Революція знищила цвіт Росії, викинувши на поверхню «плісняву».

Перші радянські концтабори, як відомо, придумав Володимир Ленін. Й.Сталін пішов тим самим шляхом. Але вийшло погано. Вимираюче село, голодомор у 1920—1930-х і масова загибель засуджених у таборах. Пікове становище.

Й.Сталін зрозумів: якщо на будівництво комунізму комсомольців і партійців навіть батогом не загнати, можна використати сили в’язнів. Ось тільки самих арештантів треба «зробити». За допомогою законів Країни рад.

 

Не вбий худоби своєї

 

Перший період трагедії СРСР — з 1928 до 1933 р., коли «викосили» куркулів, а разом з ними середняків, а потім узялися за бідних селян. Уже в 1930 р. чекістам стало відомо про випадки людоїдства в селах Поволжя і в Україні. Саме тоді й з’явилися закони, які нам видаються дивними.

Наприклад такі, як постанова «Про заборону забою худоби». Не колгоспної, а своєї. І люди помирали. Мало того, вже в 1931 р. селянину заборонили обпалювати, обсмалювати, переробляти свинячі туші для особистого споживання. Загляньмо в документи 1932 р. Читаємо: «З метою подолання куркульського опору знищення власного коня одноосібником підлягає покаранню до 10 років з конфіскацією майна».

Наші історики майже сторіччя твердили: замінивши продрозкладку (грабіж селян) продподатком (офіційною нормою), держава врятувала селян.

Звернімося до історичних джерел. Активістів розставили на всіх дорогах, вони відловлювали селян, які намагалися провезти сільгосппродукти в місто на базар. Передусім відбирали м’ясо. Селянин був зобов’язаний здавати його за безцінь, і лише в колгосп. А якщо він продавав свого коня, то згідно із законом йому призначали строк з конфіскацією майна. Першими «загриміли» козаки.

Держава сама налаштувала селянина проти влади. Більш того — знову на­діла на нього ярмо. Адже аж до хрущовської «відлиги» радянські свинарки і пастухи не мали паспортів. Єдиною можливістю для хлопців утекти з проклятого села було або залишитися в армії, або піти працювати в міліцію. Або ж, якщо пощастить, завербуватися на флот.

 

Соціальний захист — розстріл

 

25 червня 1932 р., святкуючи 10-річчя органів радянської прокуратури, ЦВК і РНК СРСР у постанові «Про революційну законність» відзначали, що посилюється боротьба з політичним бандитизмом і диверсіями, тому необхідно підвищити активність усіх ланок правоохоронної системи. Ще немає масових репресій, але вже були розгром Промпартії та «шахтинська справа». Звичайні технічні порушення перетворилися в диверсії. Одних — до стінки, інших — в табори. А в 1932 р. Михайло Калінін і Авель Єнукідзе запропонували юристам посилити закон, щоб проклятого змія імперіалізму задавити міцним радянським законом.

Ідея є, і з нею погодилися. Підписано постанову «Про охорону майна під­приємств, колгоспів, кооперацію та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності». Правильна постанова — скаже наш сучасник. Але читаємо далі. Від імені робітників і селян ЦВК і РНК встановили міру соціального захисту — розстріл із конфіскацією майна.

1932 р. — час цікавих законів: про боротьбу зі спекуляцією і зміцнення дисципліни на виробництві, про відповідальність за випуск якісної продукції, за зраду батьків­щини, за обкрадання й обважування споживача.

Нез’явлення на роботу каралося звільненням і позбавленням житла. Порушення шофером або машиністом графіка руху автобуса або потяга — до 10 років ВТТ, а раптом аварія — то міг піти під розстріл. Випуск браку на виробництві — до 5 років ВТТ. Крадіжка пош­тових бандеролей — 10.

А зараз затамуйте подих бібліотекарі: якщо виявляли недбалість у бібліотеці, працівникам загрожувало 3 роки. За куріння, пияцтво або сон у цеху, де були вибухонебезпечні речовини, — теж 3 роки. А за виготовлення порнографії — 5.

Держава дуже уважно стежила за тим, щоб громадяни не водилися з проклятими імперіалістами, а тому в законі з’явилася така норма, як порушення правил користування радіо­установками. За останнє передбачалося 2 роки.

Перепало й бюрократам. Так-так, не смійтеся! Бюрократизм карався 3 роками. Товариш Сталін знав, як жартувати зі своєю країною.

Ще в 1931 р. розділ «Військові злочини» було значно розширено: під його дію потрапили не тільки воїни РСЧА і моряки РСЧФ, а й міліціонери, бійці НКВС, прикордонники, пожежні, льотчики ци­вільного повітряного флоту і працівники експедицій підводних робіт, залізничники, служби тилового забезпечення.

А в таборах відчутно не вистачало робочих рук. У суспільстві назрівала незадоволеність Й.Сталіним. Опозиція намагалася підняти голову. І з продуктами в селі погано. І з обороною було не все добре, як вимагав час.

 

Судочинство з прискоренням

 

Нині в історичній літературі з’явилися твердження: Й.Сталін не вбивав Сергія Кірова. Йому це не було потрібно, тому що Сергій Миронович не конкурент, а соратник. Навіть якщо це так, то вождь дорогою з Москви до Пітера і назад продумав усі ходи і зумів отримати вигоду із загибелі товариша — знищив ворогів і наповнив ГУЛАГ.

У день убивства С.Кірова М.Калінін і А.Єнукідзе поспіхом «зліпили» дві постанови ЦВК СРСР — «Про порядок ведення справ про підготовку або здійснення терористичних актів» і «Про внесення змін до чинних кримінально-процесуальних кодексів союзних республік». 4 грудня 1934 р. перший документ було опубліковано в пресі. Ось його текст: «1. Следственным властям — вести дела обвиняемых в подготовке или совершении террорис­тических актов ускоренным порядком.

2. Судебным органам — не задерживать исполнение приговоров о высшей мере наказания из-за ходатайств преступников данной категории о помиловании, так как Президиум ЦИК Союза ССР не считает возможным принимать подобные ходатайства к рассмотрению.

3. Органам Наркомвнудел — приводить в исполнение приговор о высшей мере наказания в отношении преступников вышена­званных категорий немедленно по вынесении решений судебными органами».

Сталінський «експрес» помчав з неймовірною швидкістю. На слідство відводилося 10 діб. Обвинувальний висновок вручався за добу до суду, справа розглядалася без участі сторін, касація не допускалася. Вирок виконувався впродовж найближчих годин.

Ось дані про втрати Червоної армії. Через 9 днів після знищення головних фігур РСЧА почалися арешти кадрів армії, які нібито були учасниками змови. В першій «партії» — 980 червоних командирів, серед них: 37 комдивів, 21 комкор, 16 полкових, 17 бригадних і 7 дивізійних комісарів.

У листопаді 1937 р. Й.Сталін підписав список із 292 командирів РСЧА — їх убили в липні 1938 р. Потім ще 138. У Наркоматі оборони і Генштабі знищено 52 командири вищої ланки, ще 10 — з округів, 88 командувачів військовими з’єднаннями, 26 професорів академій та училищ. З 85 членів військової ради при наркомі оборони розстріляли 68.

Дехто в наш час твердить: Й.Сталін нічого не знав. Не знав, куди поділися ті, з ким він напередодні обговорював проблеми оборони?

Утім, глава держави напередодні війни зробив унікальний жест доброти. Чи знаєте ви, звідки пішло слово «зек»? Ув’язнений каналармієць — породження епохи Й.Сталіна. Так от вождь на честь 20-річчя РСЧА 24 січня 1938 р. відпус­тив на волю всіх колишніх військових, які отримали строк не більший, ніж 3 ро­ки. Простіше кажучи, базік, хуліганів, п’яниць і «самоволів». Іншим таким жестом стало звільнення 600 най­кращих будівельників каналу Москва — Волга, про що трубила радянська преса. Із цих осіб було знято судимість указом ПВС СРСР від 18.04.38.

Юридичне забезпечення закону напередодні війни — це додаткове за­к­ріплення радянської людини за робочим місцем. А в ряді випадків — припинення всіх можливостей її пересування по країні. Так, у 1939 р. відмінили умовно-дострокове звільнення з ВТТ. Близько 20 років проіснувало покарання за проїзд без квитка на вантажному потязі, а інших поїздів у багатьох місцях узагалі не було.

Ми підійшли до трагічної дати — 22 червня 1941 року. Після неї настало, мабуть, найстрашніше. Закордонзагони, розстріли тих, хто вийшов до своїх із оточення, табори для осіб, які побували в полоні...

 

Сергій КОРКІН,

«Новая газета»