Рекомендації з палацу

ВККС схвалила кандидатури більш як півсотні суддів

11 і 12 червня відбулося чергове зібрання Вищої кваліфікаційної комісії суддів, за результатами якого понад 50 мантієносців отримали рекомендації для обрання безстроково. Для декого це стало чи не найважливішим іспитом у житті, адже, крім знань, слід було доводити ще й неправдивість негативних характеристик. Самі ж члени кваліфікаційної комісії були змушені розбиратися в деталях скасованих рішень кандидатів, визначаючи, наскільки ті вердикти помилкові.

11 і 12 червня відбулося чергове зібрання Вищої кваліфікаційної комісії суддів, за результатами якого понад 50 мантієносців отримали рекомендації для обрання безстроково. Для декого це стало чи не найважливішим іспитом у житті, адже, крім знань, слід було доводити ще й неправдивість негативних характеристик. Самі ж члени кваліфікаційної комісії були змушені розбиратися в деталях скасованих рішень кандидатів, визначаючи, наскільки ті вердикти помилкові.

 

Щасливчики «двору»

 

Для проведення атестації кандидатів на довічне обрання суддею та вирішення інших справ було обрано Кловський палац, або Палац правосуддя, як його зараз прийнято називати. Дійсно, прекрасна споруда не може не милувати ока, та й зала засідань кваліфікаційної комісії вражала. Паркет, на якому з різних порід дерева викладено візерунки, стіни та стеля, прикрашені ліпниною, колони в стилі античних часів — усе це додавало події певної вишуканості. Одне слово, будівельники постаралися прикрасити шлях до Феміди.

Проте прекрасне зовні не завжди означає зручне в користуванні. Ось і тут виявилося, що акустика зали не надто допомагає плідній роботі. Іноді кандидати на довічне обрання змушені були перепитувати членів кваліфікаційної комісії. Не кажучи вже про те, що диктофони журналістів фіксували звук із різних боків, а тому розі­брати слова на запису було вкрай важко.

Та хоч би там що, для багатьох суддів цей день став одним із найважливіших у житті. Звісно, до затвердження їхніх кандидатур Верховною Радою ще далеко, але, пройшовши ВККС, вони зробили до цього перший і водночас важливий крок. Загалом більше ніж 50 суддів отримали рекомендації для безстрокового обрання. Для більшості з них це було лише формальністю. Якщо суддя мав гарну характеристику з місця роботи, не ніс дисциплінарної відпові­дальності та скасовано незначний відсоток його рішень, то йому залишалося лише правильно відпо­вісти на кілька запитань.

Проте для окремих суд­дів рекомендація стала справді омріяною, а шлях до неї довгим. Зокрема, цього разу пощастило Юлії Ведяшкіній. Як розповів член кваліфкомісії Руслан Кирилюк, вона має IV квалі­фікаційний клас та працює в Новокаховському міському суді Херсонської області, до дисциплінарної відповідальності не притягалася. Щоправда, на одному з минулих засідань ВККС не продемонструвала належного рівня знань. Цього ж разу жінка правильно відповіла на поставлені запитання й отримала довгоочікувану рекомендацію.

Значно складнішою виявилася ситуація із суддею Суворовського районного суду м.Одеси Інною Сувертак. Коли її запрошували на засідання кваліфкомісії минулого разу, вона чесно зізналася, що не готова до «рандеву». Річ у тому, що її новонароджена дитина довго хворіла, і судді довелося взяти відпустку та приділяти весь вільний час догляду за немовлям. Минулий склад ВККС із розумінням поставився до цієї ситуації та дозволив перенести розгляд її справи. Звісно, за відведений час можна було підготуватись і без проблем відповісти на поставлені питання. Проте ситуація ускладнювалася через негативну характеристику, дану І.Сувертак головою суду, в якому вона працює. З-поміж іншого її звинувачували в нетактовному поводженні з громадянами та поганому володінні державною мовою. Якщо питання зі знанням української можна було вирішити вже за кілька хвилин спілкування, то розібратися в інших закидах досить складно.

За словами І.Сувертак, характеристика — наслідок особистого конфлікту з головою суду. Ось тільки чому в них натягнуті стосунки, як заявила законниця, вона, мовляв, не знає. До слова, приблизно те ж саме говорять усі судді, про кого негативно відгукується їхнє керівництво. Оскільки повірити в те, що людина не знає, чому в неї виник довготривалий конфлікт із начальством, досить складно. «Взаємини між людьми бувають дуже складними», — констатував новообраний голова ВККС Віталій Бойко, а тому в конфліктах немає нічого дивного. Однак, на мою думку, краще про них чесно розповідати, це принаймні дозволить кваліфкомісії об’єктивно поглянути на ситуацію.

Питання щодо рекомендації І.Сувертак розглядали без сторонніх очей. Врешті члени ВККС стали на бік матері-одиначки, дозволивши піднятися на наступну сходинку шляху до сесійної зали ВР.

Кваліфікаційна комісія порадувала і кількох суддів, яких раніше не рекомендувала на безстрокове обрання. Юрій Кулішенко та Алла Демидовська зізнались, що намагалися скласти кваліфікацію хворіючи. Члени ВККС проявили до них поблажливість та дозволили спробувати свої сили на наступному засіданні. Що­правда, зрозуміло: вимоги до них будуть жорсткішими, ніж до інших кандидатів.

 

Питання акцій

 

Однак далеко не всім пощастило повертатися з Палацу правосуддя «зі щитом». Частині кандидатів на довічну мантію просто зіпсували настрій. Стосовно майже десятка кандидатів на безстрокове обран­ня не прийшли документи з Вищої ради юстиції. Членам ВККС нічого не залишалось, як вибачитись перед ними за витрачені на дорогу до Києва час і кошти.

Однак для декого засідання кваліфікаційної комісії мало надзвичайне значення, і нічого хорошого рішення ВККС їм не принесло. Після нього повернутися до лав служителів Феміди їм буде практично неможливо. Одним з тих, кого не рекомендували, став діяч Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області Володимир Петков. Річ у тім, що за п’ять років роботи він отримав одразу кілька доган.

Як повідомив присутнім Ярослав Романюк, в одній зі справ суддя безпідставно заборонив акціонерному товариству додатковий випуск акцій. Іншого разу, після позову громадянки до одного з київських підприємств стосовно захисту трудових прав, уже на наступний день В.Петков виніс ухвалу, якою було накладено арешт на нерухоме майно, розташоване в столиці та Бориспільському районі. Тоді було заборонено вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передання в користування, заставу цих об’єктів. А бюро технічної інвентаризації було заборонено здійснювати перереєстрацію цієї нерухомості. Розбираючись у тому, чому суддя наклав арешт на нерухомість, голова ВККС В.Бойко поцікавився, про яку власне суму йшлось у зверненні громадянки, що треба було йти на такий крок. Однак В.Петков не зміг цього пригадати.

Ще одну догану кандидат на безстрокове обрання отримав після розгляду кримінальної справи про грабіж. Я.Романюк розповів, що справа надійшла до розгляду 6 жовтня 2005 року, 21 числа того ж місяця В.Петков провів попередній розгляд, після чого слухання було призначене на 16 листопада, однак далі неодноразово переносилось. Як наслідок, через півтора року справу повернули на додаткове розслідування. Проте незабаром ухвала про додаткове розслідування була скасована, і справу знову направили до суду першої інстанції. Крім того, була заява підсудного про те, що він бажає, аби провадження здійснювалося державною мовою. Проте суд постановив розглядати справу російською. І в подальшому саме нею вівся процес.

Члени ВККС звернули увагу на багату трудову біо­графію судді, котрий претендував на довічне обрання. Він за своє життя встиг попрацювати на різних посадах у різних галузях економіки, тому виникло логічне запитання: чому В.Петков урешті-решт вирішив носити мантію? «Ви відчуваєте, що на своєму місці?» — це питання, зважаючи на «подвиги» судді, прозвучало досить іронічно. Проте кандидат ствердно відповів на нього. У кваліфікаційній комісії поцікавилися, чому, якщо він на своєму місці, на нього скаржаться громадяни. На переконання В.Петкова, справа не в тому, як він виконує обов’язки. Прос­то є деякі люди, що надзвичайно полюбляють скаржитися на служителів Феміди. І їм, мовляв, байдуже, на кого писати скаргу.

Ще до того, як кваліфікаційна комісія залишилася вирішувати долю судді за зачиненими дверима, було неважко здогадатись, яке вона прийме рішення. Відповідь на нього випливала вже зі змісту запитань, на які доводилося відповідати В.Петкову. Наприклад, Р.Кирилюк поставив питання в стилі софістів: коли суддя забороняв випуск акцій, то керувався злим умислом чи йому прос­то не вистачило знань? Кандидат на довічне обрання спробував переконати кваліфікаційну комісію у відсутності «злого умислу». Проте це йому не допомогло: члени ВККС вирішили не рекомендувати суддю на довічне обрання.

 

Військове протистояння

 

Позиція кваліфікаційної комісії стала рівноцінною вироку і для Святослава Рябчука, який намагався оскаржити рішення ВККС від 5 лютого 2009 року. Тоді члени кваліфкомісії повірили негативній характеристиці, яку на свого підлеглого написав голова суду, і не рекомендували С.Рябчука на обрання безстроково до Військового суду Дніпропетровського гарнізону.

С.Рябчук намагався довести, що ВККС минулого скликання даремно повірила тій характеристиці. Мовляв, вона спричинена поганими стосунками з головою суду і нічим більше. Чоловік переконував, що інші судді ставляться до нього добре. Щоправда, письмово поручитися за колегу ніхто з них не наважився. Нібито через небажання псувати взаємини з керівництвом.

На підтвердження своїх слів С.Рябчук зазначив, що голова суду не представив його до чергового звання. Та й узагалі керівник нібито не пропускає нагоди, щоб привселюдно не вказати на помилки. Хтозна, як поставилися б у кваліфікаційній комісії до цих аргументів, але на засідання з Дніпропетровська прибув і сам голова суду, аби відстояти свою позицію.

За його словами, до Києва він приїхав не лише з власної ініціативи, а й на прохання колективу. Він сказав, що слова С.Рябчука не відповідають дійсності. Наприклад, лише віднедавна військові судді можуть отримувати звання підполковника, а до того часу «стелею» для них був «майор», саме таке звання має підлеглий.

За словами голови суду, С.Рябчук порушував дисципліну, запізнювався на роботу, а найбільшим його недоліком є нечесність. Зокрема, носій погонів під мантією приховував факт притягнення до кримінальної відповідальності за те, що користувався посвідченням інваліда війни, хоча таким не є. Після наради члени кваліфікаційної комісії вирішили стати на бік голови суду і залишили в силі рішення минулого скликання ВККС.

 

Михалкову присвячується

 

Коли розпочинався другий день роботи кваліфікаційної комісії, її членам роздали, крім порядку денного, ще й додаток до нього. Документ містив дев’ять прізвищ суддів, яким пропонувалося дати рекомендації на обрання безстроково. Серед них значились і шестеро претендентів на місця у Верховному Суді.

Р.Кирилюк звернув увагу колег на те, що порядок денний кваліфікаційної комісії визначається наперед, а голосування за «додаток» є порушенням регламенту. Після цього голова ВККС запропонував проголосувати за «пропозицію». Майже всі присутні підтримали її. Проти був лише Р.Кирилюк. Його обличчя в цей момент виказувало повне нерозуміння результатів голосування. Адже надання рекомендацій суддям поза регламентом може створити для них проб­леми в майбутньому.

Для цієї ситуації най­краще підійшла б фраза зі знаменитого фільму Микити Михалкова «Дванадцять»: «А за що ми зараз голосували?» Найпершим здивувався В.Бойко, який, ставлячи на голосування «пропозицію», мав на увазі саме слова Р.Кирилюка про необхідність відмови від додатка. Зрештою ситуація прояснилась, і всі присутні віддали голоси за роботу відповідно до попередньо схваленого порядку.

Власне в ці два дні квалі­фікаційна комісія вирішила серйозно боротися за до­тримання всіх правил роботи. Передусім це стосувалося народних депутатів (або ж їхніх радників), які зверталися до ВККС щодо призначення перевірки суддів. Річ у тім, що народні обранці полюбляють порушувати форму і зміст подання. Саме з цих підстав члени кваліфікаційної комісії й вирішили їм відмовляти. Виник навіть конфлікт із представником Юрія Кармазіна. Проте ВККС вирішила стояти на своєму.

Щоправда, окремим суддям «не пощастило» з депутатами, звернення яких відповідали всім вимогам. І тепер їм доведеться з тремтінням очікувати перевірки кваліфікаційної комісії.

 

Олексій ПИСАРЕВ