Закон і Бізнес


Іронія дебошу, або З легким пивом!

Чіпляючись за примару коаліції, Прем’єр не хоче, але, можливо, буде змушена звільнити главу МВС, котрий провинився


Власть и закон, №20 (904) 16.05—22.05.2009
2241

Розблокований у п’ятницю парламент своєю постановою з рідкісною одностайністю — 423 голоси «за» — рекомендував Кабміну в тижневий строк провести розслідування влаштованого міністром бешкету, відсторонивши на цей час Ю.Луценка від роботи. Остаточне рішення ВР залишила за собою. «Справу Луценка» комусь явно хочеться спустити на гальмах. Не виключено, що все закінчиться нічого не значущим рішенням чергової депутатської слідчої комісії.


Розблокований у п’ятницю парламент своєю постановою з рідкісною одностайністю — 423 голоси «за» — рекомендував Кабміну в тижневий строк провести розслідування влаштованого міністром бешкету, відсторонивши на цей час Ю.Луценка від роботи. Остаточне рішення ВР залишила за собою. «Справу Луценка» комусь явно хочеться спустити на гальмах. Не виключено, що все закінчиться нічого не значущим рішенням чергової депутатської слідчої комісії. Але не слід відкидати й інший варіант: якщо на екрани потрапить скандальне відео, існування якого побічно підтверджує багато учасників інциденту, то це може вирішити долю міністра…

 

Бідний Юрик

 

Важко переказувати те, чого не бачив своїми очима. Ось тільки тим, хто знає менталітет жителів сучасної Німеччини, важко не повірити співробітникам німецької «Люфтганзи» і по­ліцейським найбільшого європейського аеропорту Франкфурта-на-Майні, де розміщується центральний офіс цієї авіакомпанії. Глава Міністерства внутрішніх справ України Ю.Луценко опинився в епіцентрі гучного скандалу, який ось уже тиждень (!) обговорює вся європейська преса (як жовта, так і інших барв райдуги). Разом із сином і деякими співробітниками МВС п.Луценко прямував з офіційним візитом у Республіку Корея. За словами самого міністра (як було заявлено на прес-конференції 12 травня), він пообідав в аеропорту Франкфурта і «випив кухоль пива». Подальші події в пересадковій зоні нагадували голлівудський бойовик у стилі «Міцного горішка»...

Важлива деталь: на прес-конференції Ю.Луценко стверджував, що після події «вислухав офіційні вибачення начальника поліції землі Гессен і запевнення, що інцидент вичерпано». Буквально через годину в Міністерстві внутрішніх справ федеральної землі Гессен цю інформацію назвали такою, що не відпо­відає дійсності. «Віце-президент земельного управ­ління поліції Гюнтер Гефнер не вибачався перед Луценком», — сказав представник МВС землі Гессен Міхаель Буссер. За його словами, для вибачень не було ніяких підстав... Значить, були підстави для іншого...

Звичайно, немає підстав переказувати статтю в німецькій газеті, з якою через деякі деталі описаного конфлікту тепер готові судитися адвокати головного українського міліціонера. Ми й не будемо. А спиратимемося на документи.

На момент, коли цей матеріал готувався до друку, було три документи: по­ліцейський протокол про заподіяння чотирьом співробітникам поліції (серед яких була жінка) аеропорту Франкфурта-на-Майні тілесних ушкоджень з боку Ю.Луценка і його сина (опубліковано в німецькій пресі), які, за свідченнями стражів порядку, були в нетверезому стані; офіційний запит-нота МЗС України про інцидент у посольство ФРН у Києві; заява Ю.Луценка про відставку з посади глави МВС.

На два останні документи поки немає відповіді. МЗС України просить німецьку сторону якнай­швидше дати відповідь на ноту. Проте народні депутати, котрі сподівалися під кінець першого робочого дня парламенту отримати офіційний документ із ФРН, нічого не дочекалися... Ю.Луценко просить Прем’єра і парламент звільнити його із займаної посади. Проте Ю.Тимошенко ось уже добу ніхто не може знайти в Кабміні (спікер Володимир Литвин за­явив, що не може додзвонитись їй і застати на робочому місці), а Верховна Рада в перший же день засідань після тривалої травневої перерви (майже у дві декади!) заблокована представниками Партії регіонів, які прикрасили сесійний зал уїдливими плакатами...

Річ у тому, що в «похмільний» німецький марш Ю.Луценка (фрагменти протоколу наводила в цитатах «Німецька хвиля», стверджуючи, що син головного міліціонера нібито кидав у охоронців порядку мобільний телефон, а в протоколі поліції міститься опис того моменту, коли український міністр нібито кричав на своїх німецьких колег, використовуючи при цьому такі вирази, які можна визнати расистськими) втрутилася велика політика.

 

«Золото» коаліції

 

Скандал з Ю.Луценком як не можна краще вписується в концепцію «ворогів коаліції», стверджують, що останньої просто не існує і що більшість у Верховній Раді (якщо така за голосами і набереться) просто зобов’язана здій­снити «перезавантаження» Уряду, яке почалося вже напівзабутою історією з екс-міністром економіки Віктором Пинзеником і його сумно відомою «доповідною». Нинішня ж відставка глави МВС означатиме початок розвалу коаліції; і якщо у випадку з екс-міністром економіки В.Пинзеником усе зійшло нанівець ніби саме собою, то у випадку із силовиком Ю.Луценком такого не буде. Адже останній не просто міністр в Уряді Ю.Тимошенко: за ним голоси «Народної самооборони» — аж 18 «багнетів» усередині коаліції. І це за ситуації, коли для команди Прем’єра кожний голос у коаліції буквально на вагу золота.

Не випадково ж у заблокованому залі ВР не з’явилися комуністи. Їх узагалі не було і в будівлі парламенту. Пізніше опубліковано досить неоднозначну заяву комуністів про те, що КПУ, мовляв, і не проти підтримати звільнення міністра, але «після ретельного вивчення офіційних документів»... Очевидно, для ретельного вивчення документів робочі місця у ВР комуністам не підходять: багато зайвих очей...

Ситуація заплуталася до крайності. Якщо люди Ю.Тимошенко (а у фракції БЮТ повним-повнісінько незадоволених політикою МВС і міністра!) «здадуть» Ю.Луценка, то розвал коаліції відбудеться автоматично: голосів «Самооборони» Ю.Тимошенко вже не побачить ніколи. Це підтвердив і «самооборонець» Олесь Доній, заявивши пресі: якщо «група Порт­нова» (так з деякого часу називають, за різними підрахунками, від 10 до 15 депутатів, котрі мають у БЮТ свій погляд на те, що відбувається) проголосує за відставку Ю.Луценка, то «Самооборона» вийде з коаліції, в якій «не вміють постояти за своїх»...

Якщо БЮТ «не здасть» міністра — весь негатив від інциденту падає на Уряд. Тут уже постараються і «регіонали», і «нашоукраїнці». Від такого скандалу відмитися буде надзвичайний нелегко.

Прем’єр, судячи з усього, в роздумах. Як завжди, «подалі від гамору міського». Її фракцію роздирають суперечності. Якщо навіть десять депутатів БЮТ віддадуть голоси за відставку міністра, то команда Ю.Тимошенко ви­явиться на дорозі з одностороннім рухом. І цей рух — на нову більшість із ПР. Звичайно, така перспектива заслуговує окремого аналізу, але відразу відзначимо лише одну обставину: ще нікому з політиків в Україні не вдалося виробити «протиотруту», яка гарантувала б виконання своїх зобов’язань тими, з ким начебто вже й домовилися... Боязнь «кидка» — ось головне і, схоже, непереборна перешкода на шляху зближення БЮТ і ПР...

Якщо ж БЮТ зосередить зусилля на захисті міністра, як мовиться, до останньої краплі крові, то... Втім, про негатив скандалу і неможливості відмитися було сказано вище.

 

30 блокадних днів

 

Ситуацією повною мірою скористалася Партія регіонів: вона заблокувала Верховну Раду під приводом необхідності негайно детально розглянути інцидент з Ю.Луценком. Але самим «регіоналам» при підтримці частини «нашоукраїнців» просто не ви­стачить голосів, щоб відправити міністра у відставку.

Це той рідкісний для офіційної опозиції випадок, коли гра як на відставку, так і на «невідставку» Ю.Луценка і приносить дивіденди.

Відпочилі, із загаром на лицях депутати-«регіонали» і справді відчували себе іменинниками, стоїчно захищаючи трибуну і президію, які й так ніхто не брав штурмом.

У кулуарах говорять, що черговий невдалий етап переговорів ПР і БЮТ гойд­нув маятник в інший бік. «Регіонали» сьогодні готові підіграти сценарію розпуску недієздатного парламенту. Поки пошепки в рядах «біло-голубих» говорять про свіжі «заміри» соціологів: мов, ще не опубліковані дані яскраво ілюструють тенденцію: зростає кількість тих, хто проголосує проти всіх, і тих, які не визначилися, падають рейтингові показники популярності в колись незаперечних лідерів — БЮТ і ПР... У такій ситуації раціо «регіоналів» підказує: краще раніше — ще встигнеш набрати більше...

В усякому разі в протиборстві думок усередині Партії регіонів після франк­фуртського інциденту, схоже, перемагають ті, хто давно внутрішньо погодився з курсом на «звільнення» ВР...

Нині, здається, способом здійснення цього будуть 30 блокадних днів... Це, нагадаю, чи не єдина можливість і для Президента Віктора Ющенка все ж таки відправити нинішній склад Верховної Ради у відставку і реалізувати задумку про одночасні (або майже одночасні!) і парламентські, і президентські вибори...

 

Вадим ВЛАДИМИРОВ

 

Чи слід миритися з міністрами-бешкетниками заради коаліції?

 

Політична та застільна культура України завжди мали схожі риси. З легкістю переступаючи межу дозволеного, як політики, так і питущі громадяни влаштовують колотнечу з вартовими порядку, з обуренням кидають у кривдників телефонами, папками, документами. Першим це «дозволяє» державний статус, а другим — сміливість, підігріта алкоголем. А чи не краще замінити сп’янілих уседозволеністю політиків на більш ефективних «непитущих та хворих на виразку шлунку»? Хто не п’є — той шпигун чи достойна особа держави? Поведінка українських чиновників спровокувала в парламенті по­літичні баталії. Кореспондентка «ЗіБ» поцікавилася думкою депутатів із цього приводу.

 

Анатолій КІНАХ, фракція ПР:

— Міністр внутрішніх справ — це приклад, стандарт. Захист рівноправності всіх перед законом, етика поведін­ки тощо. Усе це дуже важливо і принципово. Коли йдеться про авторитет України та довіру до неї, всі фракції (незалежно від політичної кон’юнктури) мають об’єднатись і вирішити це питання. Коаліції як такої не існує, а те, що зараз відбувається, лише імітація діяльності.

 

Олесь ДОНІЙ, фракція блоку «НУНС»:

— Я думаю, що ця ситуація — не­однозначна. І те, що Юрій Луценко подав у відставку — це крок нормальний і з огляду на те, що відбувається, необ­хідний. Я особисто з ним ще не бачився і не розмовляв по телефону, тому поки не маю інформації.

 

Сергій МІЩЕНКО, фракція БЮТ:

— Хай докази говорять самі за себе: був бешкет чи ні. Якщо взяти будь-якого депутата, то про кожного в Інтернеті чи газетах написано щось провокаційне. Якщо вірити всьому, то нас би вже у Верховній Раді залишилося лише кілька чоловік, а інших би звільнили і позбавили депутатської недоторканності. Те, що пишуть, не завжди означає, що так воно є, але я не ви­ключаю, що так воно і буде. Можливо, Юрію Луценку слід було відразу подати у відставку, а потім довести свою невинність і прийти в норму.

 

Лілія ГРИГОРОВИЧ, фракція блоку «НУНС»:

— З таким не можна миритися. Навпаки, якщо ми хочемо, щоб коаліція була міцною, а держава — справжньою (а справжня держава грунтується на беззаперечному дотриманні законів), то про такі речі навіть не йдеться. Якщо ти міністр, то передусім представляєш країну, і тільки потім ти сват, батько, кум і все інше. Нам ще дуже далеко до європейських цінностей!

 

Михайло ЧЕЧЕТОВ, фракція ПР:

— Якщо Прем’єр — дійсно державний діяч, то вона повинна фдати принципову морально-етичну оцінку людині, яка зашкодила репутації країни. Коаліція, Уряд — це в даному випадку другорядне. Головне — імідж країни, а якщо в політика превалюють особисті або кар’єрні інтереси, то це дрібний чинуша, а не державний діяч.

 

Записала Олена КОНОРЕВА