Закон і Бізнес


Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ: «Кожний українець має право жити краще»


Власть и закон, №18 (902) 02.05—08.05.2009
861

Пройшло вже три роки, як Леоніда Черновецького вперше ви­брали мером Києва. Звичайно, підбивати підсумки ще рано, адже зупинятися на досягнутому столична влада не збирається. Леонід Михайлович розказав нашому кореспонденту про результати діяльності на посаді столичного градоначальника, бачення подальшого розвитку української столиці, а також про свої політичні плани.


Пройшло вже три роки, як Леоніда Черновецького вперше ви­брали мером Києва. Звичайно, підбивати підсумки ще рано, адже зупинятися на досягнутому столична влада не збирається. Леонід Михайлович розказав нашому кореспонденту про результати діяльності на посаді столичного градоначальника, бачення подальшого розвитку української столиці, а також про свої політичні плани.

 

«Несумлінні чиновники бояться не влади, а простих киян»

 

— Леоніде Михайловичу, ви вважаєте, що вже зробили для столиці все, що могли?

— Я став мером, бажаючи навести порядок у Києві. І сьогодні наша столиця стала набагато ближчою до європейських стандартів, ніж три роки тому. Моя команда дала Києву сучасний громадський транспорт, цивілізовані «парковки», сучасні медичні центри, європейську систему закладів соціального захисту.

Коли три роки тому я вперше отримав підтримку киян на виборах, Київ був зовсім іншим. На вулицях панувало безладдя, на дорогах — хаос, комунальне господарство було на межі колапсу. І все це — через всепроникну корупцію в міській владі. Спочатку було дуже важко. Намагаючись змінити систему, я зустрів жорсткий опір, особливо з боку районних чиновників. Ці люди всіляко опиралися новим прозорим правилам управління. І сьогодні я щодня продовжую наполегливо боротися, щоб зробити життя киян кращим.

— Багато ваших ініціатив критикують...

— Програми, звичайні для Заходу, в нас не приживаються. Ми розробили багато програм оновлення Києва. Але, щоб упровадити їх, необхідні законодавчі зміни. Скажімо, не можна розвивати соціальні програми, освіту і медицину, якщо держава забирає в міста левову частку доходів. І я вважаю, що для перетворення Києва в найкрасивіше місто на Землі по­трібні зміни законів на найвищому рівні. Україні необхідні нові моральні закони, основані на любові до людей. І тому моя мета — працювати з вірою в Бога, з вірою в українців, багато яких ви­явилися знедоленими через аморальність влади.

— Про те, що треба змінити владу, говорять багато. А що зробили ви, щоб наблизити її до людей?

— Владу треба наблизити до людей і зробити її більш зрозумілою та прозорою. Виборці мають право бачити, що відбувається в коридорах влади, як виконуються дані обіцянки, як розглядаються скарги.

Тому вважаю, що головний успіх моєї команди — це вдала реалізація моделі управління, при якій су­спільство саме виявляє проблеми і сприяє їх усуненню. Завдяки цьому для нечесного чиновника тепер немає нічого страшнішого за будь-яку київську бабусю, якій достатньо набрати зі свого телефону 15-51 і поскаржитися на погане поводження або свавілля.

Таким чином, по-перше, я своєчасно дізнаюся про претензії громадян, а по-друге, одержую ефективний важіль впливу на несумлінних чиновників.

— Які ж підсумки роботи call-центру?

— За два роки ми отримали майже 2 млн дзвінків і близько 400 тис. звернень. Щодня оператори call-центру реєструють близько 5 тис. дзвінків і півтори тисячі звернень. Тепер я можу сказати, що чиновники бояться не мене, а простих киян, адже якщо який-небудь керівник управління або директор комунального підприємства образить бабусю-пенсіонерку, я про це обов’язково дізнаюсь. А винного буде покарано: оштрафовано або звільнено.

Я вважаю, що call-центр дав більше результатів у боротьбі з корупцією, ніж неповноцінні закони. Цей досвід час застосовувати в усій Україні.

«Поновилося будівництво нових шкіл і садків»

— А що з вашим приходом змінилось у житті простих городян?

— Наша команда змогла значно збільшити доходи бюджету. Це дозволяє дотепер утримувати ціни на комунальні послуги на найнижчому рівні в Україні. Крім того, ми визначили конкретні пріоритети, з яких і почалося відродження столиці. Особливо це стосується дошкільної та середньої освіти, охорони здоров’я і соціальної сфери.

За останні три роки в столиці поновилося будівництво нових шкіл, дитячих садків, ми провели реконструкцію багатьох установ. Крім того, відкрито найсучаснішу дитячу поліклініку, унікальний Київський місь­кий центр серця, Київський міський центр репродуктології і перинатальної медицини, Київський ендокринологічний центр. А в найближчому майбутньому завершимо будівництво найсучаснішого в Європі Центру позитронно-емісійної томографії для раннього виявлення онкологічних захворювань.

Утім, краще не хворіти, ніж потім лікуватися. Тому в нас є і програми з розвитку здорового способу життя. Місто інвестує в су­спільне здоров’я, тобто в майбутнє. Не менш важлива добра екологічна обстановка. У столиці відновлюється паркова зона. Минулого року було реконструйовано вісім парків, припинено безконтрольну вирубку дерев. За зруб одного дерева тепер доведеться платити штраф у розмірі 50 тис. грн.

— Кажуть, соціальна сфера — ваш абсолютний пріоритет. Чи так це?

— Вважаю, що в справедливому суспільстві кожному треба мати можли­вість заробити відповідно до своїх здібностей. Проте суспільство повинне допомагати тим, хто цього потребує. У Києві діють масштабні проекти в соціальній сфері, такі як Київський міський центр соціально-психологічної допомоги сім’ям, що опинилися в складних ситуаціях, або особам, потерпілим від насильства. З моменту від­криття наприкінці 2007 року він допоміг більше ніж 16 тис. чоловік.

Майже всі наші проек­ти — спільна заслуга громадських організацій, біз­несу, донорських організацій, влади. У Києві реально працює соціальне партнерство. Це важливіше, ніж сама допомога. Поодинці ні місто, ні навіть країна не можуть вирішувати всі проблеми. Об’єднання зусиль набагато ефективніше. Наприклад, сьогодні в Києві працюють 5 центрів допомоги нарко- і алкозалежним. За три роки туди звернулося майже 50 тис. осіб! На це мерія виділила 800 тис. грн., а завдяки спів­праці з громадськими орга­нізаціями залучено понад 5 млн грн. донорської допомоги.

Дуже успішним був 2008 рік. Ми відкрили два центри для ВІЛ-інфікованих дітей і молоді, на них було виділено 3 млн грн. з місь­кого бюджету і 1,5 млн донорських коштів. А у 2009 році при підтримці ЮНІСЕФ створили Центр екстреної допомоги дітям вулиці.

До речі, скорочується і кількість бездомних дітей. У 2007 році в міському притулку було понад 800 дітей, а у 2008-му — менше ніж 500. Не в останню чергу тому, що їм є чим зайнятися. Нам удалося зберегти мережу клубів за інтересами і спортивних, в яких займаються 20 тис. дітей і під­літків, ми набираємо і тренуємо спеціальних волонтерів для соціальної допомоги неблагополучній молоді.

 

«Ми хочемо, щоб у Києві не було неякісної продукції»

 

— Як співпрацює київ­ська влада з бізнесом?

— Хочу, щоб Київ став найкрасивішим містом. Але я вважаю, що потрібно дбайливо використовувати гроші городян, і тому до багатьох проектів прагну залучити бізнес. Я сам був бізнесменом і розумію, що підприємці хочуть нести відповідальність перед су­спільством, в якому живуть і роблять гроші.

Наприклад, у Києві працює унікальна програма впорядкування територій біля закладів громадського харчування і торгівлі. Підприємці з величезним розумінням поставилися до цієї ініціативи.

Є взаєморозуміння з бізнесом і з приводу нев­датних кіосків, які планувалося замінити на красиві вже в нинішньому році. Проте політики і районні чиновники всіляко блокують цей процес. Однак сподіваюся, що з наближенням Євро-2012 у них прокинеться совість, і вони посоромляться демонструвати іноземним туристам нинішнє неподобство.

— Світовим стандартам повинні відповідати і дороги, а цього якраз немає...

— Дороги і громадський транспорт — мій пріоритет. Ми вкладаємо великі гроші не тільки в поточні ремонти, але й у масштабні інфраструктурні проекти: мости, розв’язки, метро. Продовжуємо вирішувати проблему заторів за допомогою світового досвіду, зокрема переводячи частину вулиць на односторонній рух, упро­ваджуючи сучасні паркінгові системи, будуючи сучасні підземні й багаторівневі паркінги.

Ми значно оновили парк комунального транспорту, відкрили нові станції метро. Попри кризу, будівництво нових станцій та ліній метро триває. Наші подальші кроки — це введення єдиної карткової системи оплати за проїзд, автоматизація транспортного руху з єдиного центру, сповіщення водіїв про транспортні пробки за допомогою електронних табло, введення системи «розумних» світлофорів.

— Якість коштує грошей. Наскільки доступними можуть бути послуги і товари?

— На жаль, багато під­приємців женуться за надприбутками, забуваючи про менш забезпечених городян — пенсіонерів, молоді сім’ї, безробітних. Я бачу єдиний вихід — створення мережі спеціальних магазинів, у яких продаватимуться товари за помірними цінами. А паралельно ми маємо намір почати програму «Київська якість». Хочемо, щоб у столиці не було неякісної продукції. Тому пропонуємо застосовувати добровільну сертифікацію товарів, ро­біт і послуг. Найкращі товари отримають спеціальний знак — «Київська якість», вони будуть упізнанні на ринку не тільки нашого регіону.

 

Наталія КОВАЛЕНКО,

 «Комсомольская правда в Украине»