Закон і Бізнес


Останнє слово Президента

Готовий проект нової Конституції застав депутатів зненацька, а тому не знайшов особливого розуміння


Власть и закон, №14 (898) 04.04—10.04.2009
1046

Уранці 31 березня Президент виконав свій обов’язок: звернувся до парламенту зі щорічним посланням — останнім за цю каденцію. Віктор Ющенко оцінив свої досягнення, дав установку на подолання кризи і розказав, якою повинна стати Консти­туція.


Уранці 31 березня Президент виконав свій обов’язок: звернувся до парламенту зі щорічним посланням — останнім за цю каденцію. Віктор Ющенко оцінив свої досягнення, дав установку на подолання кризи і розказав, якою повинна стати Консти­туція.

 

Правильною «магістраллю» йдемо, товариші

 

Довгождане планове звернення глави держави до законодавчого органу обіцяло стати стрижнем програми тижня пленарних засідань. Особливо цьому сприяла дата виступу, запропонована парламентарями, — 1 квітня. І хоча 30 березня в Секретаріаті Президента підтвердили готовність глави держави виступити в середу, через кілька годин стало відомо: В.Ющенко розкаже що до чого все-таки 31 березня (можливо, аби уникнути непотрібних інсинуацій).

Гарант був пунктуальним і порівняно небагато­слівним. Виступ тривав близько години і подарував уважним слухачам немало цікавих хвилин. Хоча спочатку могло скластися враження, що справа обмежиться стандартною фіксацією досягнень і промахів.

Через особливості по­літико-економічної ситуації в країні можна було припустити, що Президент не забуде розказати парламентарям, що саме потрібно зробити для якнайшвидшого виведення України з кризи. Але всупереч очікуванням В.Ющенко почав з позитивного. Уточнивши, що «за останні п’ять років Україна, безумовно, змінилася. Зрушили з місця фундаментальні процеси. Наші головні магістралі — перед нами», глава держави зробив серйозний екскурс в історію свого правління — немов підбивав його підсумки...

Теоретично слід було б чекати, що останнє послання до парламенту в першій (а можливо, і єдиній) каденції В.Ющенка перетвориться на «бенефіс» глави держави. Так і відбулося, — незважаючи на те, що до початку президентської кампанії ще чотири місяці (як пізніше відзначив сам «винуватець торжества»), він поспішив нагадати співгромадянам про те, як багато за останні неповні п’ять років було зроблено для Батьківщини.

Складовими прориву були надані як реальні діяння вищої влади країни, так і тільки заплановані: як явища, прямо залежні від волі владоможців, так і «автономні» процеси суспільного життя. Свобода слова, свобода вибору, розширення співпраці з Європейським Союзом, болонський процес, незалежне тестування абітурієнтів, уступ до СОТ, Євро-2012, ледь-ледь помітна співпраця з європейськими інвесторами, спрямована на модернізацію вітчизняної газотранспортної системи, — серед спільних досягнень української нації та її керівництва були перераховані практично всі значущі події п’ятирічки (включаючи і збільшення на 84000 кіль­кості новонароджених у 2008 році порівняно з 2004-м).

Навряд чи абсолютно всі позитивні зміни пояснюються виключно персональними зусиллями Президента. Наприклад, В.Ющенко заявив: «Ми припинили масовий відплив людей за кордон. Якщо у 2001—2002 роках на кожного прибулого в Україну дві людини покидали країну, сьогодні тенденція зворотна — люди повертаються додому». Така оптимістична тенденція може бути на ділі пов’язана зі світовою фінансово-економічною кризою, яка зменшила потребу за­хідних країн в українській робочій силі. Проте помітна кількість позитивних змін дійсно дозволяє В.Ющенку із задоволенням констатувати зміни на краще. Правда, попри правиль­ність вибраного шляху (або магістралі, як сказав сам гарант), є ще над чим працювати. Як варіант — над подоланням усе тієї ж кризи.

 

Повторення — мати навчання

 

Після досить докладного переліку «радощів» останніх років глава держави плавно перевів мову на потенційну роботу з нинішніми «негараздами». «Я прошу націю, я прошу всіх нас об’єднатися заради нашого суспільного прогресу», — звернувся В.Ющенко до народу і розказав, для чого саме необхідно терміново це зробити.

Як і у випадку з «бене­фісною» частиною, зміст умовного другого блоку президентського послання був абсолютно передбачуваний. Гарант, як і очікувалося, поділився своїми поглядами на зовнішню по­літику і розказав, якою він бачить єдину антикризову програму.

Уразити публіку новаторським підходом В.Ющен­ку не вдалося. Президент констатував «уразливе зовнішньополітичне становище України: «Основні за­грози йдуть від «корозії» міжнародно-правових стандартів, від загального погіршення атмосфери світових відносин, від енергетичної залежності України і від небезпечних, руйнівних, недалекоглядних спроб використовувати право сили при вирішенні спорів або конфліктів». Але основна думка все одно виявилася давно відомою: потрібно жити в мирі з усіма й особливо — з північно-східним сусідом. Що стосується аналізу стану справ у країні, тут теж обійшлося без відкриттів.

На думку Президента, криза так сильно вдарила по Україні через нездатність Уряду провести базові структурні реформи. Далі глава держави описав усі труднощі (включаючи й напівсенсаційне повідомлення про падіння ВВП на 25—30% за два перші місяці року, що, за словами В.Ющенка, Кабмін ретельно приховує від народу) і перейшов до конкретики.

Усупереч очікуванням, ні винаходу велосипеда, ні відкриття Америки в стінах Верховної Ради 31 березня не відбулося. Президент дійсно окреслив коло найнеобхідніших, на його думку, заходів для порятунку української економіки. Проте серед «економічних пунктів» послання не було ні нових пропозицій, ні максимально підготовлених до реалізації проектів. У принципі глава держави оприлюднив весь комплекс дій, які Секретаріат рекламує вже не один місяць, а у випадку, наприклад, з відміною мораторію на продаж сіль­ськогосподарських зе­мель — не один рік. Нагальний перегляд бюджету, скорочення державних витрат, реформа Пенсійного фонду, зміна податкової системи та підвищення акцизних зборів, рекапіталізація банків при безпосередній участі держави, перегляд пільг і звернення до громадян з проханням не розхитувати банківську систему і не забирати депозити, підтримка національного виробника і відродження потужностей АПК — велика частина заходів, швидше не запропонованих, а окреслених В.Ющенком, укладається в межі концепції «економіка повинна бути економною».

І хоча протистояння з Кабінетом Міністрів було винесено «за дужки» послання, несхвальні натяки на адресу Прем’єра вгадувалися досить легко. «Нарешті почати жити відповід­но до своїх коштів», «бенкет під час чуми», за рахунок Стабілізаційного фонду «фінансувати найважливіші державні проекти, а не погашати заборгованість із заробітної плати», «так званий збалансований бюджет «Нафтогазу України» — спрямовані на адресу Уряду шпильки були щедро розсипані в тексті звернення. Що й не дивно: дуже принципово відрізняються економічні переконання двох флагманів виконавчої влади.

У цілому, як уже згадувалося, для втілення в життя президентських «конкретних кроків» Уряду й законодавцям доведеться ще ударно попрацювати: давно знайомий начерк «у наявності», а ось до детального плану ще далеко. Втім, іноді й президентський табір горить бажанням по­ділитися готовим рецептом, наприклад розв’язання політичної кризи шляхом конституційної реформи.

 

Дежа-вю

 

Якщо перелік досягнень і антикризові заходи були очікуваними пунктами програми, то пропозиції Президента, які стосуються конституційної реформи, судячи з бурхливої реакції залу, заскочили парламентарів зненацька. В.Ющенко не обмежився передбаченими «мантрами» про безвідпо­відальність політиків і скомпрометовану систему, він запропонував готову редакцію Основного Закону. Повною несподіванкою гіпотетичні зміни стати не могли: окремі вже давно «фігурують» у переліку інтересів Банкової, базова ж концепція напередодні була «обкатана» під час позачергових усеукраїнських муніципальних слухань. Однак зібрані разом потенційні зміни заслуговують пильної уваги.

Президентський табір узяв курс на стабілізацію політичної системи. Ни­нішній варіант — спадок бурхливого 2004-го — главу держави категорично не влаштовує. Особливо внаслідок появи на світ «дуалістичного гібрида», через який «вплив Президента був обмежений, а повноваження Уряду не були врівноважені відповідальністю перед парламентською коаліцією, і їх обох — перед народом». Почати протидіяти цьому глава держави пропонує просто й ефективно — трансформацією виборчої системи, що зумовить куди більш глобальні зміни.

Отже, згідно з найсві­жішим конституційним проектом вибори до парламенту проходитимуть за пропорційною системою з відкритими списками, а всі місцеві — на мажоритарній основі. Далі — цікавіше. Передбачається, що українці найближчим часом отримають двопалатні Національні Збори (як обгрунтовування необхідності цього кроку Президент послався на передовий європейський досвід).

300 вже менш недоторканних депутатів утворюють нижню палату — Палату Депутатів, яка 4 роки діятиме за образом і подобою нинішньої Верховної Ради, а заразом повністю візьме на себе відповідальність за формування Уряду та його діяльність. Якщо нижня палата не зможе сформувати Уряд, — вона буде розпущена.

Верхня палата — Сенат — складатиметься з 81 сенатора (по 3 від кожної ад­міністративно-територіальної одиниці), обраних на 6 років з-поміж по­літиків, котрідосягли 35-річ­ного віку. Причому за образом і подобою, наприклад, США, кожні два роки відбуватиметься ротація третини складу. Завдання верхньої палати — призначати кадри, непід­звітні Уряду та схвалювати концептуальні рішення глави держави «у сфері оборони і безпеки».

Президента, до слова, як і раніше передбачається обирати «на основі загального, рівного і прямого виборчого права», а повноваження його згідно з обтічним формулюванням переважно стосуватимуться «гарантування інституційної стабільності держави». Й обов’язково необхід­но зробити так, щоб Уряд, сформований тими, хто переміг на виборах до нижньої палати, був сам по собі, а Президент — сам по собі.

Юристи Банкової не обійшли увагою і місцеві органи влади. Так, нинішні адміністрації передбачається переорієнтувати на виконання контрольних функцій, а вся влада на місцях повинна перейти виконкомам органів місцевого самоврядування. Заразом необхідно, вважає Президент, провести давно обіцяну адміністративну реформу. А потім уже можна буде взятися і за суди, і за правоохоронні органи...

Короткий перелік ініціатив призвів до виникнення стійкого відчуття дежа-вю. Нинішній гарант, як і його попередник, вирішив під кінець строку дії повноважень виправити Основний Закон. І, що цікаво, багато ініціатив Віктора Андрійовича нагадують мікс побажань Леоніда Даниловича 2000 і 2003 років: і дві палати, і зменшення кількості депутатів, і зняття депутатської недоторканності, а водночас — і принципове бажання вкотре перерозподілити відповідальність між гілками влади.

На користь нинішнього Президента, з одного боку, говорить те, що багато змін Банкова планує вже не один рік, тож його пропозиції ініціативою знічев’я, мабуть, усе-таки не є. З другої — розуміння може ви­кликати і бажання глави держави якщо не подарувати самому собі чіткі правила поведінки на другий термін (а заразом і по-братськи розділити з Прем’єр-міністром парламент — по палаті кожному), то хоча б забезпечити на­дійний тил (В.Ющенко скромно вмовчав про те, що екс-президенти можуть розраховувати на довічні сенаторські повноваження).

Проте, як і очікувалось, особливого розуміння в парламентарів ініціатива не знайшла. Юлії Тимошенко не сподобалися дві палати через мажоритарний підхід до формування верхньої, «регіонали» в особі Віктора Януковича і Бориса Колесникова пояснили, що в цілому не проти, але ще розбиратимуться. А Президент тим часом розраховує на найшвидше ухвалення змін. Ще б пак, адже відповідно до прикінцевих положень послання, дата наступних парламентських виборів (а значить, і формування обох палат) прямо залежить від депутатської оперативності.

У принципі законопроект, переданий главою держави до парламенту, вже заре­єстрований, але на досягнутому В.Ющенко не зупинився: він уже попросив у народних обранців 450 млн грн. на референдум зі схвалення реформи. Криза кризою, а переписати під за­вісу повноважень Конституцію — свята справа.

 

Ксенія СОКУЛЬСЬКА,

«Подробиці»