Портфельний марш-кидок

В урядові кабінети повертаються старі господарі. Господинь вирішили не звати

Відмова Арсенія Яценюка від посади в новому Кабміні та згода Сергія Тігіпка звалити на себе тягар еконо­мічних реформ «звузили» кількість претендентів на найвищу посаду у виконавчій владі. Практично без варіантів портфель глави Кабміну мав отримати Микола Азаров. Несподіванок при голосуванні не відбулося. Хіба що окремі прізвища міністрів здивували журналістів і політологів.

Відмова Арсенія Яценюка від посади в новому Кабміні та згода Сергія Тігіпка звалити на себе тягар еконо­мічних реформ «звузили» кількість претендентів на найвищу посаду у виконавчій владі. Практично без варіантів портфель глави Кабміну мав отримати Микола Азаров. Несподіванок при голосуванні не відбулося. Хіба що окремі прізвища міністрів здивували журналістів і політологів.

Прем’єр без варіантів

Коаліційний «полк» швидко поповнюється новими «багнетами». Як оголосив на початку ранкового засідання 11 березня спі­кер Володимир Литвин, нова більшість має у своєму розпорядженні 235 голосів: 219 забезпечили фракції ПР, КПУ і БЛ, а решту — 4 позафракційні, 6 бютівців і 6 «нунсівців».

Перервавши роботу Ра­ди на 45-хвилинні збори, коаліція «Стабільність і реформи» постаралася виконати ще одну вимогу Конституції та формально проголосувати за внесення Президентові пропозиції про кандидатуру М.Азарова на посаду Прем’єра. Про те, що саме йому довірять виводити країну з кризи, сумнівів не було.

Загалом не минуло й години, як М.Азаров приймав поздоровлення з призначенням, причому зміг поповнити лави своїх прибічників ще 7 депутатами — 2 з табору БЮТ і 5 — з «НУНС». І прямо з урядової ложі запропонував для затвердження прізвища нових міністрів. Персональний склад Уряду набрав на два голоси менше, ніж його глава: чи то двоє депутатів просто не встигли проголосувати, чи то залишилися незадоволені кимось із кандидатів. В опозиціонерів різкий протест викликала особа Дмитра Табачника як претендента на посаду міністра освіти і науки, а в інших випадках вони особливо не заважали заповненню вакансій.

Так менш ніж за 3 год. «регіонали» взяли під контроль і виконавчу, і законодавчу гілки влади в країні.

Економіка з аграрним ухилом

За день до голосування лідер парламентських «регіоналів» Олександр Єфремов розкрив таємницю переговорів, пояснивши, що майбутні коаліціонери від­мовилися від квотного принципу роздавання портфелів. Зрештою суто «бі­ло-голубим» Уряд не став. Достатньо того, що на посаді віце-прем’єра був затверджений С.Тігіпко. Він і буде тією рушійною силою реформ в економіці, яка дещо врівноважить консервативного М.Азарова.

Міг розбавити палітру й А.Яценюк, якому запропонували ще більш значущий портфель — першого зама. Але лідер «Фронту змін», мабуть, вирішив, що в новому Кабміні ста­більність буде на першому місці й пішов у опозицію, аби боротися за свій електорат.

Головним у фінансах був затверджений уродженець Донбасу і, кажуть, особиста креатура М.Азарова Федір Ярошенко. Прикметно, що рік тому його ж просувала на цю посаду Юлія Тимошенко.

Дещо несподівано мі­ніст­ром економіки був призначений екс-глава МВС, соціаліст Василь Цушко. Можливо, В.Янукович уважає цінним для економічних реформ у сільському господарстві досвід потомственого аграрія та його досягнення на посаді глави Одеської облдержадміністрації.

Передвиборні обіцянки Президента про відро­дження села В.Цушко реалі­зовуватиме в тандемі з єдиним, хто залишився на своєму робочому місці, — міністром сільського господарства Юрієм Мельником, який зайняв цю посаду ще у 2006 році за квотою КПУ, хоч і був членом Української народної партії. На аграрній ниві оратиме і новачок Микола Присяжнюк. Керівником усіх міністрів «від землі» знову став віце-прем’єр з питань АПК Вік­тор Слаута.

Прикметно, що захищати навколишнє середовище доручили Вікторові Бойку — також колишньому «аграрієві» та заступнику профільного міністра в попередньому Уряді, а раніше — голові Держкомрезерву, котрий не потрапив у ВР V скликання разом з Блоком В.Литвина.

Промисловість — «на підвищення»

Серед «промислов­ців» — також без особливих змін. Юрій Бойко знову стане міністром палива та енергетики, а його куратором, як і раніше, залишиться Андрій Клюєв, підвищений у статусі до першого зама М.Азарова.

Крісло віце-прем’єра, яке звільнилося, займе Борис Колесніков. Йому разом з міністром сім’ї, молоді та спорту Равілем Сафіулліним належить надолужити упущене в підготовці до Євро-2012.

Мінпромполітики очолив інший Колєсников — Дмитро, хоча на цей портфель претендували досвідченіші Василь Гуреєв і Анатолій Кінах. У 2006 році Д.Колєсников був першим заступником Анатолія Головка в Уряді В.Януковича.

На підвищення пішов і Юрій Ященко. Починаючи з 1999 року він тричі приходив у Міністерство вугільної промисловості на посади замів. Востаннє — з Урядом В.Януковича, причому був звільнений тільки на початку 2009 року.

Свого роду підвищенням можна вважати призначення литвинівця Василя Надраги міністром праці та соцполітіки. Тепер уже за столом переговорів екс-голова Федерації працедавців повинен буде захищати права та інтереси простих робітників, виступаючи проти своїх колишніх колег.

Порожнє крісло глави Мінтрансу зайняв керівник «Укртрансгазу» Костянтин Єфіменко. Цікаво, що у 2008 році він отримав мандат депутата Київради за списками БЮТ, хоча молодого фінансиста вважають протеже В.Литвина.

Регіони — «регіоналам»

Природно, що проблемами регіональної політики займуться ті, кого до цього зобов’язує сама назва партії. Щоправда, за­мість «очікуваного» Володимира Рибака цей блок очолив віце-прем’єр Віктор Тихонов. За його словами, цю посаду йому запропонував особисто Президент. І це попри обмін «люб’язностями» минулого року між почесним громадянином і екс-головою Луганщини та не менш шанованим на Донбасі та в партії Рінатом Ахметовим.

У міністерства ЖКГ і регіонального розвитку, створені у 2007 році, також повернулися їхні перші керівники — «регіонали» Олександр Попов і Володимир Яцуба, відповідно.

«Силові» сюрпризи

Найбільше змін і сюрпризів — у силовому блоці. Віце-прем’єром за цим профілем призначений Володимир Сівкович. (В Уряді Ю.Тимошенко аналогічними питаннями займався Олександр Турчинов.) Кадровий офіцер часів КДБ СРСР, В.Сівкович прийшов у парламент у 2002 році й раніше не був помічений у бажанні отримати мініс­терський портфель, як і в особливих успіхах на ниві підприємництва.

Аналітики схилялися до думки, що на цю посаду повернуть Олександра Кузь­мука. Проте він узагалі залишився «за бортом» нового Кабміну. Замість нього Міноборони очолив маловідомий колишній головнокомандувач Військово-Морських сил Михайло Єжель, який пішов зі служби ще у 2003 році за станом здоров’я. Щоправда, в лютому 2008-го адмірал запасу з’явився в Міноборони як головний інспектор. Чи то за бажанням Юрія Єханурова, чи то всупереч йому.

Ще туманнішим з погляду причинно-наслідкових зв’язків стало відновлення в рядах міліції колишнього кримського правоохоронця Анатолія Могильова. Навряд чи досить бути вихідцем з Донбасу або керувати штабом кандидата в президенти в одному з регіонів, щоб очолити всю мі­ліцію. Злі язики подейкують, що міністерський порт­фель А.Могильов отримав у обмін на матеріали «справи депутатів-збоченців», обнародувані в розпал президентської кампанії.

А ось хто був прогнозованим, то це Нестор Шуфрич. Без нього Міністерство з питань надзвичайних ситуацій втратило свій шарм і привабливість для журналістів.

Також мало хто сумнівався, що СБУ врешті-решт прибере до рук Валерій Хорошковський. Як жартували в кулуарах, за особливі заслуги в протистоянні з Ю.Тимошенко на «газовому фронті». Проте водночас його не можна зарахувати і до ярих прихильників нового Президента, оскільки колишній бізнесмен і екс-глава Держмитслужби рік тому був переведений в СБУ за ініціативою Віктора Ющенка.

Обійшлися без жінок

Десь в Європі склад азаровського Кабміну піддали б жорсткій критиці, оскільки в ньому не знайшлося місця жодній жінці. Причому навіть у гуманітарному блоці, з яким цілком упоралися б і представниці прекрасної половини людства. Та, на жаль…

З «тіньового» в реального міністра перекваліфікувався професійний скрипаль Михайло Кулиняка. З одного боку, колишній заступник замінив свого колишнього шефа, з друго-го — В.Януковичу не дорікатимуть в тому, що в Кабміні нікому буде підні­мати українську культуру. А так львів’янин М.Кулиняка врівно­важуватиме проро­сійську (стосовно мови) орієн­тацію Дмитра Табачника.

Ще один львів’янин також «підсидів» свого шефа. Хоча в цьому випадку аналі­тики не відкидають того, що Зиновія Митника залишили охороняти не тільки здоров’я українців, а й господарську діяльність Василя Князевича, до якої виникли претензії під час боротьби з епідемією свинячого грипу. А можливо, за 5 років роботи головлікарем «Феофанії» він просто обза-вівся друзями-пацієнтами зі всіх парламентських фракцій.

А ось у головного гуманітарія, яким знову став Володимир Семиноженко, «скелетів у шафі» не спостерігається. Все, за що можуть дорікнути тепер уже тричі віце-прем’єрові, академіку й одному із засновників Партії регіонів, то це за не закінчені (чи не розпочаті?) Кабміном А.Кінаха медичну й пенсійну реформи.

У кабінет міністра Кабміну повернеться Анатолій Толстоухов. А Олександр Лавринович проміняє кріс­ло Першого заступника Голови ВР на улюблене Мі­ністерство юстиції. З погляду політика, чесно кажучи, це навряд чи рівноцінний обмін, але він цілком виправданий, якщо врахувати можливість впливати на всі навколоправові процеси у виконавчій владі.

Після відставки п’яти­річної давності та півтора року роботи послом у Моск­ві в зовнішньополітичне відомство повернувся Костянтин Грищенко. Прикметно, що рівно рік тому на Банковій нібито подумували повернути міністра в Київ замість відправленого у відставку Володимира Огризка. Схоже, що ця кандидатура влаштувала і частину «нунсівців», незважаючи на те, що без міністерства і мандата залишився «їхній» Петро Порошенко.

Доживемо до Євро?

Теоретично цей, сімнадцятий за рахунком, Кабмін може проіснувати довше, ніж його попередники. Причому — без ротацій. Якщо вдасться уникнути дострокових виборів, то нові господарі урядових кабінетів можуть з’явитися не раніше листопада 2012 року.

Для коаліційних «торгів» у Президента ще залишилися вельми привабливі вакансії голів Нацбанку, Фонду держмайна й Антимонопольного комітету. За словами заступника глави Адміністрації Президента, є ще вакансія віце-прем’єра з питань євроінтеграції, яку можуть запропонувати П.Порошенку.

Комуністові Адаму Мартинюку, можливо, повернуть місце в парламент­ській президії, яке в нього відібрав О.Лавринович. А ще ж є і місця голів обл- і райдержадміністрацій, інших відомств — митниці та податкової.

Є Генпрокуратура, очолити яку заради відновлення справедливості, можливо, захоче Святослав Піскун. Хоча у В.Януковича поки немає претензій і до Олександра Медведька. Звичайно, якщо він належним чином виконає доручення про перевірку законності витрачання екс-прем’єром Ю.Тимошенко державних коштів.

Було б логічно відновити справедливість у ще одному випадку — стосовно судді КС Сюзанни Станік, яка 5 років не припиняла боротьби з незаконними указами про своє звільнення. Одначе тут — складніше, оскільки, щоб уникнути нових конфліктів, потрібно вмовити когось із суддів поступитися місцем жінці. Втім, і в цьому випадку багато чого залежатиме від майбутнього вердикту Конституційного Суду стосовно легітимності нової коаліції. А значить, і 2010 рік ще порадує бурхливими подіями.

Роман ЧИМНИЙ

Знайомтесь: нові обличчя.

Міністр оборони України Михайло Броніславович ЄЖЕЛЬ

Народив­ся 19 жовтня 1952 р. в с.Слободі-Ялтуш­ківській Барського району Вінницької області.

У 1975-му закінчив Чорноморське вище військово-морське училище ім. П.Нахімова. Далі здобув ос­віту у Військово-морсь­кій академії ім. А.Гречка в 1987 р.

Після закінчення в 1996 р. Академії Збройних сил України призначений на посаду інспектора ВМС головної інспекції Міністерства оборони. У 1996—2001 рр. — заступник мі­ністра оборони — командувач ВМС України.

З 1998 до 2000 р. — член Комісії з питань морської політики при Президентові України.

З 2001 до 2003 р. — головнокомандувач ВМС Збройних сил України.

У 2003 р. звільнений у запас.

З 2008 до 11 березня 2010 р. — головний інспектор головної інспекції Міністерства оборони.

Міністр охорони здоров’я Зиновій Миколайович МИТНИК

Народив­ся 2 вересня 1954 р. в м.Сколому Львів­ської облас­ті в родині служ­бов­-ців.

У 1971 р. вступив на лікувальний факультет Львів­ського медичного інституту. Після його закінчення працював за фахом на Коломийщині.

У 1994—1996 рр. — начальник управління охорони здоров’я Івано-Фран­ківської облдержадміністрації, з лютого 1996-го — головний лікар обласної клінічної лікарні.

У квітні 1998 р. був обра­ний головою Івано-Фран­ків­ської обласної ради. З трав­ня 2002 р. призначений першим заступником голови Івано-Франківської ОДА.

У січні 2002 р. призначений головним лікарем лі­карні «Феофанія» (м.Київ) та заступником міністра охорони здоров’я.

Міністр культури і туризму Михайло Андрійович КУЛИНЯКА

Народив­ся 4 березня 1969 р. в м.Дрогобичі Львів­ської облас­ті. Освіту здобув у Ки­їв­ській державній консерваторії імені П.І.Чайковського за спеціальністю «скрипка, артист камерного ансамблю, артист ор­кестру».

З 1987 до 1988 р. — артист-скрипаль Львів­сь­кого об’єднання музичних ансамблів. З 1994 до 2001 р. — заступник директора з питань культури приватної фірми.

З 2004 до 2005 р. — помічник заступника міністра Кабінету Міністрів.

У 2006—2008 рр. — заступник міністра культури і туризму у зв’язках з ВР та іншими органами державної влади.

Міністр внутрішніх справ Анатолій Володимирович МОГИЛЬОВ

Народив­ся в 1955 р. в м.Петропавловську-Камчатському.

У 1977 р. закінчив Слов’янський педагогічний інститут, у 1993-му — Українську академію внутрішніх справ.

У різні роки працював у відділі кримінального розшуку Слов’янського рай­відділу УМВС Донецької області, начальником відділу карного розшуку цього ж УМВС, старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки УВС Донецької області, начальником Артемівського міського відділу управління МВС у Донецькій області, начальником Макіївського міського відділу управління МВС у Донецькій області.

З 2007 р. перебував на посадах начальника ГУ МВС у Криму, заступником мі­ністра внутрішніх справ — начальником ГУ МВС у Криму.

Міністр транспорту і зв’язку Костянтин Олексійович ЄФІМЕНКО

Народив­ся 26 червня 1975 р. в м.Білій Церкві Київ­ської облас­ті.

У 1997 р. закінчив Київський на­ціональний університет ім. Т.Шевченка за фахом «бухгалтерський облік і аудит».

З лютого 1997 до липня 1998 р. працював головним бухгалтером, начальником відділу страхових і фінансових операцій, заступником голови правління ВАТ СК «Укргазпромполіс» (м.Київ), а в 1998 р. зайняв посаду голови правління цього підприємства.

З червня 2002 р. працював у ГК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (м.Київ) на посаді заступника генерального директора з питань економіки.

З липня 2008 до березня 2009 р. — голова наглядової ради ВАТ «КФК» (м.Київ).

З 2009 р. займав посаду голови наглядової ради ВАТ «Біофарма» (м.Київ).

Міністр аграрної політики Микола Володимирович ПРИСЯЖНЮК

Народив­ся 13 січня 1960 р. в с.Ксаверові Житомирської області. Закінчивши Київське технологічне училище №8, дістав професію гранувальника алмазів.

Пізніше закінчив гір­сь­кий технікум, здобув інженерну й економічну освіту у Воронезькому університеті та Донбаському гірничо-металургійному інституті в Алчевську.

У Єнакієві працював монтажником у тресті «Єнакієвеметалургбуд», потім — на шахті «Ольховатська».

У 1986—1988 рр. — головний технолог «Орджо­нікідзевугілля».

У жовтні 2002 р. при­значений першим заступником голови Житомирської облдержадміністрації. У 2005 р. очолив Національну асоціацію виробників м’яса і м’ясопродуктів.

У 2006 р. обраний народним депутатом, а у ВР VI скликання отримав посаду голови Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин.