Крісел і видовищ!

Перша хвиля скандалів нового року буде спровокована спробами «перетрясти» кадри

2008 рік виявився для України непростим. Спочатку вже звична політична криза продемонструвала стійку тенденцію до поглиблення. Потім цунамі проблем накрило економіку. А попереду — невизначене майбутнє з «оптимістичним» прогнозом: може бути й гірше.

2008 рік виявився для України непростим. Спочатку вже звична політична криза продемонструвала стійку тенденцію до поглиблення. Потім цунамі проблем накрило економіку. А попереду — невизначене майбутнє з «оптимістичним» прогнозом: може бути й гірше.

Спокій їм тільки сниться

При оцінці найближчих перспектив політичні прогнози звичайно займають почесне перше місце: кому, як не владоможцям, визначати шляхи розвитку. Але 2009 рік, швидше за все, стане винятком — дуже вже серйозно впливає на світ економічна криза, що розвернулася в усій красі. Правда, з будь-яких правил можуть бути винятки. І політика окремо взятої України якраз із останньої категорії.

При всій «повазі», яку можновладці нашої країни надали економічній біді, що насувається, важко повірити, що правити бал буде доцільність. Адже навіть масштабна криза в економіці не відміняє аналогічного (вже майже рід­ного) стану справ в українській політиці. Сам факт економічних складнощів — чудовий об’єкт для політичних спекуляцій. Тому значна частина особистого часу «бать­ків» нації буде присвячена з’ясуванню того, хто ж насправді винуватець усіх бід.

Цю «обов’язкову програму» легко розширити і «довільними елементами». Перша хвиля скандалів 2009 року з великою часткою ймовірності буде спровокована спробами «перетрясти» (користуючись виразом президента Білорусі Олександра Лукашенка) кадри. «Свіжо­звільнена» Валентина Семенюк-Самсоненко готова до бою, над головою НБУ Володимиром Стельмахом згущуються хмари, а парламентська опозиція настирливо вимагає від­ставки міністрів-«українізаторів» — Івана Вакарчука і Василя Вовкуна.

Іншим спірним моментом може стати більш серйозний масштаб «перетряхування». Як-не-як, з грудня в українському парламенті «мешкає» нова коаліція. І з урахуванням розширення більшості (додався Блок Володимира Литвина і демонстративного відходу від справ пропрезидентського «пулу» в «НУНС» не варто вдкидати ймовірність помітного перегляду складу Кабінету Міністрів. Враховуючи, з яким ентузіазмом українські політики вдаються до торгу — видовище буде захоплююче.

При цьому слід ураховувати те, що для Юлії Тимошенко перспектива «пакетного» перегляду складу Уряду виглядає не дуже привабливою — надто вже нестійка більшість вийшла в прихильників національного розвитку, ста­біль­ності та порядку. До слова, продовжує залишатися предметом суперечок життєздатність коаліції. Але навіть якщо вона переживе складний період початку року, не варто забувати і про опозицію. Партія регіонів обіцяла «підняти країну», якщо Уряд не справлятиметься з кризою.

Поглиблення політичних «веселощів» — тенденція, яка не викликає сум­нівів. І навряд чи не головна причина серед сприяючих подальшим «любові та розумінню» між можновладцями — це вибори, що насуваються. Без президентської кампанії не обійтися, навіть з урахуванням невизначеності дати їх проведення (не виключений і зсув «судного дня» на 2010 рік). У будь-якому випадку 2009-ий пройде під знаком протистояння основних претендентів на посаду. Причому з урахуванням того, що через кризовий антураж усім кандидатам зручніше стартувати зі стану опозиції, боротьба за право виступати в такій «май­ці» розгорнеться неабияка.

Поки «найлогічнішим» опозиціонером виглядає Віктор Янукович — з обов’язку парламентського статусу. Але про свої претензії вже встигла заявити Ю.Тимошенко — мабуть, на противагу Президенту. У свою чергу для гаранта виходом могла б стати бурхлива діяльність проти Прем’єра. Тому не виключено, що Ю.Тимошенко затримається на своїй посаді, втрачаючи при цьому відсотки рейтингу.

Прогнозоване погір­шення життя українців і наростання напруженості в суспільстві позначиться на рейтингу всіх претендентів на посаду глави держави. Порятунком міг би видатися варіант «для гурманів» — дострокові вибори і Президента, і парламенту. У контексті перших останнім часом настирливо згадують слово «ім­пічмент». А над запасним варіантом других працюють у Партії регіонів, маючи на увазі оптове здавання мандатів. Правда, можна ще піднапружитись і встигнути провести окрему парламентську кампанію. Тільки часу для реалізації цієї ідеї вже не залишилося.

Сезон партійного будівництва

І через «укрупнення» кризових тенденцій в українській політиці, і з причини виборів, «чиїми» б вони не були, одним з головних трендів 2009 року стане робота над пар­тійною перебудовою. Транс­­формацією політичних проектів можуть зайнятися лідери трьох провідних сил.

Спершу Віктору Ющенку і Ю.Тимошенко належить поділити «осколки» «НУНС». І якщо в БЮТ особливих змін чекати не доводиться, то Президенту тільки належить створити нову версію орієнтованої на нього партії. З урахуванням обставин «колядування» голосів для підписання коаліційної угоди глава держави не може повною мірою розраховувати навіть на «нашоукраїнців». Цілком можливо, що буде оголошений конкурс на більш відданих соратників. І в кандидати на перемогу в ньому можна сміливо записувати «Єдиний центр».

Дотепер В.Ющенко не демонстрував особливого благовоління до проекту Віктора Балоги. Але пошук опори напередодні виборів може скоригувати точку зору Президента. І вже зараз загартовані «нашоукраїнці» побоюються злиття цих політичних сил під брендом глави держави і під контролем глави Секретаріату.

Не виключена і деяка корекція якщо не курсу, то хоча б складу «регіоналів»: після вересневих скандалів (насильний відхід Раїси Богатирьової та добровільний — Тараса Чорновіла, а також кампанія «Борис Колесников проти Дмитра Табачника») ПР виглядає як ніколи вразливою. І навіть якщо внутріпартійні антагоністи В.Яну­ковича не створять окремої партії під Раїсу Василівну, без нових політичних проектів 2009 рік точно не обійдеться — активності «молодої порослі» (того ж Арсенія Яценюка чи Анатолія Гриценка) ніхто не відміняв.

Рівняння на південь

Зовнішньополітичні успі­хи могли б хоч трохи скрасити наші внутрішньо­політичні труднощі. Проте і в цьому наступний рік для України ризикує виявитися не дуже вдалим. 2008-ий Київ зустрічав, мріючи про приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО і про асоційоване членство в ЄС. І з тим і з іншим не склалося. І, судячи з багато чого, не складеться і в 2009-му.

Північноатлантичний альянс не припиняє розширятись: у квітні наступного року він повинен «збагатити» двома новими членами — Хорватією та Албанією. Але якщо за рік до цього в Києва були підстави сподіватися на краще, то підсумки зустрічі глав зовнішньополітичних ві­домств країн — членів блоку на початку грудня вияви­лися не дуже обна­дійливими. І хоча глава МЗС Володимир Огризко запевняє, що річна національна програма — це майже ПДЧ, просто називається по-іншому, схоже, в найближчі роки України в НАТО не чекають. До президентських виборів — точно.

Так само «перспективно» виглядає і спілкування Києва з Євросоюзом. Оби­дві сторони декларують готовність до асоціації, але Брюссель — у своїх кращих традиціях — заявляє: «коли-небудь, і взагалі, ЄС не планує розширятися». Плани нерозширення, можливо, ще будуть скориговані: комісар ЄС із розширення Оллі Рен уважає 2009-ий — роком Балкан. І найімовірнішими кандидатами на членство числяться все ті ж Хорватія і Сербія. Україні ж Євросоюз пропонує поглиблювати співпрацю в межах програми східного партнерства.

Правда, велика частина «пряників» у рамках цієї угоди перед нашою країною маячить уже не один рік: від спрощення візового режиму (яке вже відбулося на папері, але не на ділі) до перспектив створення зони вільної торгівлі.

Все глибше і глибше

Страшне слово «рецесія», що так часто зустрічалося ще рік тому в усіх статтях про ситуацію в Штатах, тепер не порожній звук і для українців. Порівняно з липнем 2008-го обсяг промислового виробництва впав на 30%. У січні — серпні 2008 року зростання ВВП становило 7,3%, у січні — листопаді — 3,6, а за підсумками року — 2,6%. За найпесимістичнішими прогнозами, до кінця 2009-го падіння ВВП дорівнюватиме 10%.

Несолодко доведеться банкам: напевно, у 2009-му ми спостерігатимемо за ліквідацією або об’єднанням багатьох фінансових установ. Ознакою кінця для банку звичайно є призначення НБУ тимчасової адміністрації. Курс долара, за прогнозами, на кінець 2009-го сягне 13,5 грн., а в середньому за рік — 12 грн.

Стосовно курсу гривні в січні, ймовірно, великих стрибків не буде. Правда, якраз цього місяця, можливо, потрібно буде розрахуватися за газ із Росією, що може призвести до дефіциту валюти і зміни курсу до 8,5 грн./$. Проте позитивні зрушення спо­сте­рігатимуться в харчовій промисловості, сільському господарстві та металургійній галузі, яка з II кварталу 2009 року повинна почати нарощувати виробництво: до кінця 2009-го може бути відновлено 75% рівня першої половини 2008-го.

Криза антикризових заходів

Негативне зовнішньоторговельне сальдо часто називають серед кризо­твірних чинників по-україн­ськи. Боротися з переважанням імпорту над експортом, яке особливо критично виглядає у зв’язку зі скороченням попиту на продукцію металургійних і хімічних підприємств, українські законодавці вирішили старим перевіреним методом.

24 грудня Верховна Рада ввела додаткове 13%-е мито на імпортні товари. Передбачається, що новий вид податку буде свого роду страховкою і «вищою мірою покарання» експортно-імпортного дисбалансу в критичній ситуації, яка, якщо судити з негативного сальдо, вже давно настала. Новим митом не обкладатиметься ряд товарів, що є так званим критичним імпортом: енергоносії, лікарські засоби, сировина для харчової промисловості, устаткування, яке не виробляється в Україні. Все інше подорожчає: зростання цін на автомобілі прогнозують у межах 25%, на продукти харчування — близько 20%.

Але, крім того, що цей антикризовий захід помітно вдарить по кишені споживача, він може спровокувати наслідки і світового масштабу. Експерти вже зараз попереджають про те, що подібна депутатська самодіяльність погано вписується в рамки недавнього вступу України до Світової торгової організації. Вважається, що за часів кризи СОТ може подивитися на витів­ки з порушенням її норм крізь пальці. А може і не подивитися, що призведе до запровадження зустріч­них санкцій проти вітчизняних імпортерів.

До того ж перешко­джання імпорту суперечить і умовам угоди України з Міжнародним валютним фондом (щоправда, меморандум з МВФ депутати встигли порушити ще до його підписання, коли вирішили не відмовлятися від підвищення рівня міні­мальної зарплати до прожиткового мінімуму). У будь-якому випадку перелік причин для співчуття національному виробнику може розширитися.

Жити стане веселіше...

Криза, з одного боку, не таке вже й погане явище. Вона дає можливість суспільству позбулися «шкідливих елементів», а для когось стає поштовхом до початку нового життя. Проте масово змінювати професії чи відкривати власну справу українці навряд чи кинуться. Правда, пасочок затягнути все ж таки доведеться.

За прогнозами Мініс­терства праці та соціальної політики, у 2009 році рівень безробіття зросте до 9%. До служби зайнятості звернеться близько 3 млн чоловік. Але на рівень життя більше впливатиме навіть не безробіття, а зниження реальних зар­плат, адже їх індексації з урахуванням інфляції ще не проводили.

За прогнозами Світового банку, інфляція у 2009 році становитиме близько 14%. Є й ті, хто передбачає більш високий її рівень, а ось більш низького якось чекати не доводиться. Падіння кредитної імперії, коли всі жили в борг, підвищенню рівня життя, звичайно, сприяти не буде, але з’являється шанс почати жити по кишені і сумірно своїм доходам. Для цього щось має змінитись у способі мислення наших громадян, і криза — ідеальний до того поштовх.

Поза сумнівом, депресія та пригнічений стан будуть у наявності, але успіш­но з ними впораються найбільш пристосовані: все просто — теорія виживання, про це писав ще Чарльз Дарвін.

А у вас?..

2009-ий у всьому світі пройде під знаком кризи. У Штатах усі в очікуванні, як демократи під керівництвом Барака Обами вестимуть країну до світлого майбутнього. Європа намагається намацати шлях до стабілізації. Росія, як здається на перший погляд, не хвилюється через падаючу ціну на нафту, але певних заходів усе ж таки вживе.

Наступного року продовжиться спостереження громадських організацій усього світу за Грузією, там усе ще перебувають місії ОБСЄ. Непогано, якби одним з ключових моментів світової політики стало рішення про боротьбу з піратством. Якщо ліцензійні диски тепер купують усе частіше, то пірати морські завдають не менших збитків, забираючи й людські життя.

Нікуди не зникнуть вибухи на Сході: до миро­творчих ініціатив могла привести тільки криза. Навіть світовій біді не вдається примирити непримиренних ворогів на Близькому Сході, адже криза ще не змусила американські війська покинути Ірак, а економічний спад в і без того відсталих регі­онах на зразок Пакистану чи Південної Америки не може змусити людство жити в мирі.

2009-ий обіцяє бути складним, про легкість не говорить ніхто. Правда, саме в труднощах загартовується характер — як людини, так і країни.

Ірина ЧЕРНУХА,

Ксенія СОКУЛЬСЬКА,

«Подробиці»