Після нас хоч КС

Або Психологічна розвідка боєм для суспільної свідомості

Останні новини з «передової» наштовхують на думку, що президентсько-парламентсько-урядове протистояння може й не припинитися після вердикту Конституційного Суду. Обидві сторони, що ворогують, розгорнули попереджувальну кампанію з дискредитації КС, метою якої є психологічна підготовка населення до ігнорування суб’єктами політичного процесу майбутнього рішення цього єдиного в країні органу конституційної юрисдикції.

Останні новини з «передової» наштовхують на думку, що президентсько-парламентсько-урядове протистояння може й не припинитися після вердикту Конституційного Суду. Обидві сторони, що ворогують, розгорнули попереджувальну кампанію з дискредитації КС, метою якої є психологічна підготовка населення до ігнорування суб’єктами політичного процесу майбутнього рішення цього єдиного в країні органу конституційної юрисдикції.

Операція «Дискредитація»

Ось уже два тижні країна обговорює, чи обгрунтовано Віктор Ющенко розпустив парламент і чи виправданою є непокора Олександра Мороза і Віктора Януковича президентському указу. Журналісти і політологи рахують, хто і скільки контролює суддів Конституційного Суду, дивуються сумам, які нібито «світять» суддям за «правильне» рішення, і намагаються передбачити, яким буде вердикт людей у малинових мантіях.
Сьогодні єдиний у країні орган конституційної юрисдикції мало хто сприймає як дійсно незалежний інститут «третьої влади». У цьому випадку йдеться про політизоване ставлення суспільства до КС, не без допомоги самих політиків. Взаємні звинувачення В.Ющенка, О.Мороза і В.Януковича в тиску на людей у малинових мантіях, демарші самих суддів, порушення таємниці нарадчої кімнати тільки ускладнюють ситуацію.
Крім того, в суспільній свідомості останнім часом чітко оформився причинно-наслідковий зв’язок між рішеннями, що приймає якийсь суддя, його родинними чи іншими зв’язками з тими, хто владу має, і його (судді) подальшою кар’єрою. За прикладами далеко ходити не потрібно. У тому ж КС долю країни вирішує, крім інших, колишній суддя Єнакієвського (привіт малій батьківщині Віктора Федоровича) міського суду. Ще приклад: на початку цього місяця Верховна Рада звільнила суддю Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Володимира Монича, який свого часу заборонив О.Морозу підписувати закон про Кабінет Міністрів.
Не виключено, що аналогічна доля спіткає також суддів Феодосійського міськсуду й Артемівського райсуду Луганська, які приймали рішення про заборону державним установам проводити підготовку до дострокових парламентських виборів. Здається, не врятує їх і те, що ці рішення було оперативно скасовано. До речі, подібна легкість, з одного боку, в прийнятті рішень, а з іншого — в їх скасуванні сама по собі не додає поваги до вітчизняних служителів Феміди і серйозно дискредитує українські храми правосуддя.
Сукупність чинників, наведених вище, і тих, що залишилися за кадром, загальний стан судової системи в Україні та крайнє політизування «третьої влади» дають серйозні підстави вважати, що й у Конституційному Суді судді виступлять як адвокати тієї чи іншої сторони і прийматимуть рішення виходячи з цього. А це значить, що сторона, яка програла, — будь то Президент чи Прем’єр — вважатиме, що вона має право апелювати до вищих інстанцій. Але проблема-то в тому, що вище КС нікого немає, крім хіба що народу. Небезпека криється в тому, що сторони не можуть і не хочуть звернутися до всього українського народу, обмежуючись лише його частиною, що може мати наслідком громадянську війну.

Початок кінця

У свою чергу експерти вибудовують свої прогнози розвитку ситуації на припущенні, що, яким би не був вердикт КС, Президент з одного боку і парламентсько-урядова коаліція з іншого — в обов’язковому порядку приймуть це рішення до виконання.
А якщо ні? Комусь така постановка питання видасться мало не святотатством, проте в країні, де відкрито саботуються укази глави держави, слід бути готовими до всього. До того ж випадки ігнорування політиками й чиновниками рішень українських судів різних інстанцій — зовсім не рідкість. Один з останніх прикладів, на який постійно посилається коаліція, — бездіяльність Президента в ситуації з екс-губернатором Київської області Євгеном Жовтяком, якого поновив на посаді Верховний Суд.
А якщо сторони нинішнього політичного конфлікту нехтуватимуть і рішенням Конституційного Суду? Що коли КС ухвалить доленосне рішення, все й так уже буде вирішено? На думку про те, що президентсько-парламентсько-урядове протистояння може і не припинитися з вердиктом КС, наштовхують останні повідомлення з «передової». Події, що відбуваються сьогодні, свідчать про те, що ворогуючі сторони розгорнули попереджувальну кампанію з дискредитації КС, метою якої є психологічна підготовка населення до ігнорування суб’єктами політичного процесу майбутнього рішення цього єдиного в країні органу конституційної юрисдикції.
Так, 10 квітня п’ять суддів КС, котрі, як прийнято вважати, симпатизують В.Ющенку, заявили про неможливість їхньої участі в розгляді Судом доленосних справ доти, доки він не забезпечить умов для ухвалення неупереджених і правосудних рішень. У заяві також підкреслюється, що «певні політичні сили через своїх представників публічно чинять грубий тиск як на окремих суддів, так і на весь склад КС».
Знаковими також є слова представника Президента в КС Володимира Шаповала, що рішення КC стосовно указу глави держави про розпуск Верховної Ради матиме винятково політичний характер — іншого й бути не може. «Судді вже на інше не здатні. І не тому, що вони погані або, скажімо, сумнівною є якість їхньої підготовки, а тому, що в такому середовищі, в якому вони перебувають, ухвалити юридичне рішення вони не зможуть», — підкреслив В.Шаповал. Складається враження, що таким чином президентська сторона стелить солому, наперед виправдовуючи свої дії на випадок, якщо вердикт КС буде не на її користь.
Не відстає в цій справі і парламентсько-урядова коаліція. Хоча, з одного боку, її представники при кожній слушній нагоді підкреслюють, що вони підкоряться будь-якому рішенню Суду, а з іншого — їх же слова і дії змушують сумніватися в цьому. Так, керівники уряду і Кабміну самі не гребуватимуть зустрічами з суддями КС, відмовляючись визнавати це тиском.
О.Мороз, коментуючи описані вище дії п’яти суддів, заявив, що «це наводить на роздуми про замовний характер їхньої поведінки». Хто ж перешкодить спікеру назвати «замовним» невигідне для нього рішення Суду? У свою чергу В.Янукович також може не пережити, якщо Суд знову відбере в нього владу, як це сталось у 2004 році.
На недавній зустрічі з послами іноземних держав Прем’єр прямо сказав, що те рішення «не відповідало дійсності». Мабуть, тоді тільки відсутність підтримки з боку адміністрації Леоніда Кучми не дозволила В.Януковичу зробити «дійсність» дійсністю; тепер же, коли вся потужність виконавчої влади в його руках, ця «дійсність» цілком може стати реальністю.
Якщо хто-небудь із нинішніх опонентів проігнорує рішення КС, це може стати початком кінця цієї країни як єдиного цілого.

Олексій САХНО,
«Подробиці»