Закон і Бізнес


Нестор Шуфрич: «Після підписання угоди Ю.Тимошенко виграла все, що могла, отримавши в підпорядкування депутатів «Нашої України»


Власть и закон, №11 (791) 17.03—23.03.2007
1638

Коли рік тому блок Віктора Медведчука програв парламентські вибори, здавалося, що під уламками глиняного соціал-демократичного колоса українська політика назавжди втратила й Нестора Шуфрича.


Коли рік тому блок Віктора Медведчука програв парламентські вибори, здавалося, що під уламками глиняного соціал-демократичного колоса українська політика назавжди втратила й Нестора Шуфрича.

Мандат депутата ВР АРК виглядав як путівка на пенсію для 39-річного політика. Але принцип «своїх не здавати» та бажання оточення Віктора Януковича помститися Віктору Балозі повернуло Н.Шуфрича у велику гру — на посаду міністра надзвичайних ситуацій.

Міністр освоюється на новій посаді, мириться з Євгеном Червоненко і оголошує війну Володимиру Литвину. З огляду на активну діяльність глави МНС у декого може навіть скластися враження, що він готується змінити й В.Медведчука на посаді глави СДПУ(о).
Інтерв’юер став свідком спілкування Н.Шуфрича з В.Медведчуком. Тональність співрозмовників не залишає сумнівів: Н.Шуфрич ніколи не ризикне піти проти В.Медведчука, а якщо й очолить партію, то тільки з благословення останнього.

У Шуфрича крадуть цитати

— Коли ваш попередник, В.Балога, прийшов у Міністерство надзвичайних ситуацій, він передусім зробив ремонт у туалетах. У якому стані ви побачили міністерство, і яке у вас враження від цієї роботи? Не секрет, що дехто сприйняв вашу появу в цьому кріслі як курйоз.
— Я не розумію, чому моє призначення було несподіваним? Це питання розглядалося ще 4 серпня 2006 року (коли формувався уряд В.Януковича), і я навіть близько сорока хвилин був умовним міністром з питань надзвичайних ситуацій, а В.Балога мав стати міністром з питань охорони навколишнього середовища.
Утім, потім квота на МНС повернулася до «Нашої України», а я привітав своїх товаришів. Ми перемогли! Тому що головної мети, яку ми ставили — усунути «помаранчевих» від влади — було досягнуто. А потім ситуація змінилася, і мені було приємно отримати пропозицію стати міністром від коаліції та Віктора Федоровича.
До речі, я свою роботу в міністерстві розпочав з Новобогданівки...
— Знаєте, навіть з’явився крилатий вислів: «Призначення Шуфрича міністром надзвичайних ситуацій саме по собі є надзвичайною ситуацією».
— Це, до речі, плагіат! Саме цими словами я прокоментував призначення Давида Жванії міністром з питань надзвичайних ситуацій в уряді Ю.Тимошенко. І коли «нашоукраїнці» спробували коментувати мене, я їм відповів: «Ви хоча б вигадайте щось своє! Навіщо цитувати мене?» І тоді вони пригадали: «Дійсно-дійсно, це Н.Шуфрич говорив про Д.Жванію».
— Але все одно Н.Шуфрич, який має певний образ, скандальну репутацію, несподівано стає міністром...
— До 1998 року я був доволі успішним менеджером. Мені відома специфіка МНС, бо я як депутат від Закарпаття тісно співпрацював з Міністерством надзвичайних ситуацій у питанні подолання наслідків повеней. І ще у 2004 році ми розробляли програму подолання наслідків у Новобогданівці.

Пліч-о-пліч з колишніми ворогами

— До речі, в питанні утилізації боєприпасів у Новобогданівці ви змушені працювати зі своїм давнім опонентом, губернатором Запорізької області Є.Червоненком. Він неодноразово яскраво описував історію ваших стосунків, як багато років тому ви побились у львівському ресторані, він кинув вас на барабан місцевих музикантів... А тепер ви співпрацюєте в Новобогданівці. Як ви спілкуєтеся?
— Ми вітаємося, тиснемо один одному руки, згадуємо, як усе було... Без люті. Я не буду говорити, хто які помилки визнав, це буде некоректно. Але висновки зробили всі, й ніхто з учасників тих подій не хотів би повторення цього.
Моє політичне протистояння з Є.Червоненком не позначилося на нашій співпраці у вирішенні проблеми Новобогданівки. Ми скоординували наші можливості й отримали позитивний результат. Зараз усі визнали, що проблема вирішується. І я співпрацюю не тільки з Є.Червоненком, а й з Анатолієм Гриценком.
До речі, «помаранчевий» А.Гриценко і «помаранчевий» В.Балога ледь не повбивали один одного під час вирішення питання щодо Новобогданівки. Але ви не чули жодної критичної фрази з боку Н.Шуфрича на адресу А.Гриценка або навпаки!

«Ю.Луценко — бідолаха, а В.Балога — невдаха»

— Проте ви висловлюєтеся на адресу начальника А.Гриценка — Віктора Ющенка. Нещодавно ви заявили, що Президенту треба урізати ще більше повноважень. А Прем’єр сказав, що матиме з вами серйозну розмову про те, щоб ви не ображали Президента. Чи проводилася така роз’яснювальна робота з боку В.Януковича?
— Це запитання треба поставити представникам секретаріату Прем’єр-міністра. Не личить мені давати інформацію про мої стосунки з Прем’єр-міністром, бо це пов’язано не тільки зі мною, а й Прем’єр-міністром.
Завжди треба бути чесним. Н.Шуфрич як член уряду В.Януковича не говорив, що треба ініціювати відбирання повноважень у В.Ющенка.
Я сказав, що свого часу був одним з авторів унесення змін до Конституції. Зараз можу тільки шкодувати, що 8 грудня 2004 року парламенту та уряду не було передано ще більше повноважень. Зокрема, це стосується призначення міністра закордонних справ і губернаторів.
До речі, в одному з варіантів змін до Конституції призначення губернаторів було закріплено саме за урядом. І тільки за кілька годин до голосування 8 грудня 2004 року вирішили залишити чинну редакцію.
Тому не треба говорити, що Н.Шуфрич щось там ініціює. Н.Шуфрич має свою позицію як автор змін до Конституції. І я не виключив, що в разі внесення подальших змін до Конституції можуть відбутися такі зміни — залежно від домовленостей, які будуть досягнуті.
— Про які домовленості ви говорите?
— Ну, давайте спробуємо дати оцінку заявам, які пролунали останнім часом. По-перше, є позиція фракції Компартії, згідно з якою в майбутньому парламент може отримати право обирати президента. До речі, свого часу я був автором і таких змін до Конституції. По-друге, є заява Секретаріату Президента, по-третє, — низка протилежних заяв представників «Нашої України». З одного боку Д.Жванія — за майже скасування інституту президентства, з іншого — Юрій Ключковський за відновлення повноважень періоду Леоніда Кучми. По-четверте, є заява Юрія Луценка про те, що треба вносити зміни до Конституції. До речі, не зрозуміло, в який саме бік він пропонує змінювати — Ю.Луценко лише заявляє, що «інтелектуальне крило «Народної самооборони» готує зміни до Конституції». До кого відносить він себе — до інтелектуального чи ні — ще треба з’ясувати. Але залишимо у спокої бідолаху Ю.Луценка...
— Чому ж бідолаху? Він цілком може очолити «Нашу Україну»!
— Міг би очолити «Нашу Україну», якби останнім часом ми не почули заяви партійних організацій із закликом, щоб їх очолив В.Ющенко.
Але ми всі розуміємо, що призначення В.Балоги на посаду голови ради партії — це крок, який демонструє серйозну кризу в «Нашій Україні». Тому що в «Нашій Україні» є свої загальновідомі засновники. Їх відсторонення не прикрасило «Нашу Україну» в цілому та її реального лідера В.Ющенка зокрема.
З іншого боку, діяльність В.Балоги на посаді глави Секретаріату повністю провалилася за всіма напрямами. Є реальні цифри: до його призначення рейтинг В.Ющенка становив близько 14%, зараз же — близько 6%.
Остання заява В.Балоги як глави Секретаріату Президента, що «зараз ми стаємо свідками державного перевороту», взагалі викликає подив. Як може Кабмін організувати державний переворот? Кого перевертати? Самих себе? Як можна позбавити влади міністерства, органи центральної влади?

«Універсал — це протокол про наміри, і не більше!»

— Ви знаєте, про що йдеться. Від Президента до уряду перебираються повноваження всупереч домовленостям, які існували між В.Ющенком і В.Януковичем під час підписання Універсалу національної єдності.
— Не може бути жодних домовленостей, крім зафіксованих у Конституції. Універсал — це протокол про наміри, і не більше! Але треба віддати належне уряду — всіх зобов’язань, узятих на себе, він дотримується.
— На Банковій ваші слова зустріли б дружним сміхом!
— Ну, вони можуть сміятися хіба що самі з себе. Не провокуйте мене на різку оцінку.
— Але один з головних сценаріїв Банкової — проведення нових виборів!
— Виборів не буде...
— ...але переформатування Конституції цілком реальне.
— Чому?
— Тому що цього хоче Юлія Тимошенко. А ви знаєте, якщо вона чогось хоче, то буде йти до цього, незважаючи на перешкоди.
— Ніхто чомусь не звернув уваги на одну цікаву заяву Ю.Тимошенко, де вона сказала, що дострокові парламентські вибори можливі з одночасним внесенням змін до Конституції. От у мене до вас питання: як ви думаєте, за неймовірних умов проведення дострокових виборів у який бік зміниться Конституція — в бік парламенту чи Президента?

В.Балога мріє про прем’єрство з 1999 року

— Ю.Тимошенко пообіцяла не зменшувати повноважень В.Ющенка, а працювати тільки на збільшення. Ви ж не думаєте, що вона нещира у своїй заяві?
— Я переконаний, що вона була максимально щирою, тим більше в момент підписання угоди з В.Балогою.
А от про нього я розкажу одну цікаву історію. Був 1999 рік, приблизно жовтень місяць. Президентська передвиборна кампанія Л.Кучми. В.Балога — губернатор Закарпаття. В.Медведчук, я і В.Балога щойно відвідали Іршавський район Закарпаття та їдемо в аеропорт. Ми з Віктором Володимировичем мали повертатися в Київ.
У нас була така звичка: щоб можна було спокійно поговорити, ми залишалися втрьох у машині, а за кермом був або я, або В.Балога. Зазвичай ми їздили або на моїх автомобілях, а того разу, якщо не помиляюся, В.Балога продемонстрував свій броньований «мерседес». На що ми відразу жартома запитали, від кого він переховується на Закарпатті?
І от ми їдемо назад, я, напівзасинаючи, сиджу на задньому сидінні, В.Балога за кермом, Віктор Володимирович — спереду справа. І тут В.Балога порушує питання, на яке я спочатку не звернув уваги. А саме — про проблемність прем’єрства Валерія Пустовойтенка. Мовляв «він — ніякий Прем’єр-міністр, важко при ньому працювати губернаторам». Я краєм ока глянув на Віктора Володимировича, і у нього була приблизно така ж реакція, як і в мене. Просто В.Балога не до кінця врахував, мабуть, особисті стосунки Віктора Володимировича і Валерія Павловича, щоб обговорювати це питання.
Але Віктор Володимирович з тактичних міркувань змовчав і удав, що слухає В.Балогу. І тут пролунали слова, через які, мабуть, якби я був за кермом, ця поїздка закінчилась би трагічно. Навряд чи я зміг би втримати кермо, почувши такі слова. В.Балога просто попросив Віктора Володимировича звернутись до Л.Кучми з пропозицією призначити В.Балогу Прем’єр-міністром.
— Ви жартуєте!
— Ні, можете запитати Віктора Володимировича! Після такої пропозиції Віктор Володимирович, маючи значно більший політичний досвід, ніж був тоді в мене, стримався. І добре, що я нічого не встиг сказати з цього приводу, а Віктор Володимирович спокійним таким тоном звернувся до В.Балоги: «Так, безумовно, це дуже цікава пропозиція».
Він також попросив В.Балогу підготувати програму своїх дій як майбутнього Прем’єр-міністра. Я вловив певну насмішку, це вже була навіть не іронія, а сарказм у словах В.Медведчука. Однак В.Балога сприйняв все за чисту монету і носився з цими документами ще дуже довго, поки В.Ющенко не став Прем’єром замість В.Пустовойтенка.
Тобто сьогодні В.Ющенко мав би задуматися, що В.Балога вже тоді претендував на його місце. І В.Ющенко збив свого часу час дуже видатну постать потенційного Прем’єра в особі В.Балоги!
І зараз уявіть собі нинішню ситуацію. Один документ підписують Ю.Тимошенко, яка публічно заявляє, що хоче бути Прем’єр-міністром, і В.Балога, який з 1999 року тільки й думає, як ним стати... Думаєте, чому В.Балога очолив «Нашу Україну»? Щоб стати першим номером списку та претендувати на цю посаду! Інша справа, куди той список докотиться...
— Чи правда, що В.Балога, будучи міністром МНС, надавав літак міністерства, щоб родичі тодішніх чиновників минулого літа злітали на відпочинок до Ніцци.
— Зараз це з’ясовується. Питання перебуває в компетенції не міністра, а перевіряючих: працює Головне контрольно-ревізійне управління, працює Генеральна прокуратура, будемо чекати їхніх висновків. Але є інформація, що літаки МНС справді вилітали за межі України...

«Я не боюся поморанчевого кольору»

— Тобто ви нарешті визнаєте В.Ющенка президентським переможцем виборів?
— Я не можу не визнати рішення Верховного Суду. Інше питання, як я сприймаю це серцем. Я пам’ятаю й відповідне засідання ЦВК, коли мене повністю обгорнули помаранчевим прапором...
— І як помаранчевий колір на вас подіяв?
— Набагато спокійніше, ніж на багатьох інших. Принаймні, істерії він у мене не викликав. Я не буду зараз зневажливо говорити про символи своїх політичних опонентів. Я не сумніваюся в тому, що після підписання угоди з «Нашою Україною» Ю.Тимошенко виграла все, що могла. Тому що вона отримала в підпорядкування депутатів «Нашої України» і фактично отримала в підпорядкування своїй стратегії певні функціональні можливості Секретаріату Президента.
Тому якщо зараз вони не будуть діяти так, як хоче Ю.Тимошенко, вона матиме право звинуватити їх у черговій зраді та знову піти своїм шляхом і зробити їх рейтинг ще нижчим.
Тобто якщо у 2004 році Ю.Тимошенко пішла у фарватері більш впливового рейтингу В.Ющенка, то зараз вона нав’язала свою гру В.Балозі, а через нього й В.Ющенку.
— Але і В.Ющенко після домовленостей з Ю.Тимошенко отримав гарантії, що його вето парламент долати не зможе, як у випадку із законом про Кабінет Міністрів.
— Ні, це безумовно! Але я не знаю таких надзвичайно принципових законів, ухвалення яких зараз би турбувало коаліцію. І ветувати заради ветування — це вже буде незрозуміло. Я хочу нагадати, що В.Ющенко накладає вето виключно щодо відповідності законів Конституції. І рано чи пізно до нього може виникнути питання...
— До речі, в політичних колах існує думка, що ви були «комунікатором» між антикризовою коаліцією та Ю.Тимошенко в питанні ухвалення закону про Кабінет Міністрів. Більше того, ваше призначення міністром було прийнято в пакеті...
— Це все одно, що сказати про мене, що я — «комунікатор» із В.Балогою, тому що ми — земляки! Це ж нонсенс!
— Ну, В.Балога зараз головний об’єкт вашої критики, тоді як про Ю.Тимошенко ви завжди відгукуєтеся виключно схвально.
— Я завжди давав реальні оцінки політикам. І те, що сьогодні Ю.Тимошенко має близько 20% підтримки в суспільстві, подобається біло-блакитному Шуфричу чи ні, — це реальність. І можна любити Ю.Тимошенко, можна не любити, але не поважати її хоча б як суперника неможливо.
— А ви, до речі, любите Ю.Тимошенко чи ні?
— Важко її любити за те, що вона створила на майдані. Я впевнений, що майдан — це на 99% наслідок її діяльності.
— Питання було поставлено інакше — ви любите Тимошенко, так чи ні?
— Я сказав: як я можу любити те, що пов’язано з майданом?
А стосовно ліній комунікацій, пов’язаних зі мною, я вам раджу пошукати інші. Думаю, що протягом найближчих тижнів ви відчуєте наслідки цих комунікацій.
— Ви натякаєте на зв’язки з Росією?
— Починає теплішати. Але ще зовсім не тепло. Слідкуйте за подіями, які будуть відбуватися в Україні, і ви багато чого зможете з’ясувати, зокрема й із приводу мого призначення. Хоча ще раз підкреслюю: я вдячний антикризовій коаліції й особисто Віктору Федоровичу за довіру.

«Конкуренція змушує шукати гроші»

— Ви не шкодуєте, що на минулих виборах не балотувалися в складі Партії регіонів? Як відомо, В.Янукович погодився взяти вас до свого списку, але не захотів брати В.Медведчука і створювати блок з СДПУ(о).
— Не зовсім так. Мені дійсно було запрошення, за що я дуже вдячний і Віктору Федоровичу, і своїм друзям-«регіоналам». Але ми в СДПУ(о) дійсно сподівалися, що між нами та Партією регіонів буде опозиційний блок. Але Партія регіонів сказала, що вона йде самостійно, і блоку, куди могли взяти СДПУ(о), просто не було створено.
— Вам узагалі комфортно працювати в уряді В.Януковича? Те, що бачать журналісти — це зверхнє ставлення Прем’єра до команди міністрів…
— Я не бачу зверхнього ставлення. А дисципліна має бути, це обов’язкова умова успіху.
— Коли збирався уряд Ю.Тимошенко, це був постійний діалог.
— Ні, це був базар! Засідання уряду по 10—12 годин, а вам будь-який фахівець скаже, що після четвертої години плідної дискусії вже ніхто нічого не сприймає. Має бути дисципліна. І я можу з вами не погодитися, тому що Віктор Федорович завжди вислуховує аргументи міністра.
Найбільш проблемне питання, в якому звинувачують уряд, — тарифи, але й вони почали знижуватися. Я зараз не хочу применшити участь опозиції, хоча вони знижують тарифи в тих містах, де отримали владу.
До речі, питання тарифного протистояння ще раз підкреслило, наскільки вдалою є система влади після впровадження політреформи! Адже конкуренція політичних сил змушує політиків, як від влади, так і від опозиції, конкурувати один з одним заради отримання підтримки народу.
Зараз це стосується і тарифів, хоча вина уряду В.Януковича в тому, що уряд Ю.Єханурова заклав тенденцію підвищення цін на газ і своїми постановами розпочав підвищення тарифів, найменша. Уряд В.Януковича змушений тихо все це ліквідовувати і вводити в розумні рамки.
Це стосується і зарплати, коли політична конкуренція заради підтримки в народі змушує як владу, так і опозицію, шукати гроші.
Але мене зараз вже дивує позиція Секретаріату Президента — спочатку вони вимагали підняття зарплат, а коли уряд запропонував підняти більше, ніж передбачав сам Секретаріат, відразу почались звинувачення: «Звідки взялись гроші?»
Тобто й у цьому питанні бажано було б визначитись: або ви щось пропонуєте для людей, або задля власного піару.
Уряд працює саме для людей, і підняття соціальних стандартів є головним принципом його діяльності. Тепер і політичні партії, й конкретні чиновники, і суспільство в цілому не залежать від забаганок однієї людини — захоче вона піти сьогодні на пасіку, підвищити зарплатню чи зайнятися проблемами ВПК, а можливо, сходити до театру.

Розмову вів
Сергій ЛЕЩЕНКО,
«Українська правда»