Закон і Бізнес


Сесія найширшої коаліції

Або Гра в опозицію важливіша за результат


Законотворчество, №6 (786) 10.02—16.02.2007
1991

6 лютого третя сесія ВР V скликання розпочалася з досі небаченого консенсусу. Єдиним ухваленим у цей день рішенням, як відомо, стало рятування української «труби», і підтримане воно було безпрецедентною кількістю в 430 голосів. Утім, рятували всі п’ять фракцій парламенту не «трубу», а саме відкриття сесії. Адже фракція БЮТ заблокувала президію та погрожувала робити це якнайдовше.


Ще напередодні аналітики «вирахували», що йдеться про спробу створити одну з юридичних підстав для розпуску Президентом парламенту. І хоча насправді ніщо не заважало спікерові, попри блокаду, просто оголосити про початок сесії, а вже потім переходити до решти питань, він слухняно виконав вимоги Юлії Тимошенко, провівши засідання погоджувальної ради щодо закону про «трубу» і навіть доручивши профільному комітетові підготувати відповідне рішення.
Аналітики й тут усе зрозуміли. А як же, опозиція ж пригрозила спікерові спробою його відставки. Правда, не БЮТ, а «Наша Україна», але ж пані Юля обіцяла підтримати...
Лише потім у своїй промові Олександр Мороз сміливо наголосив, що відкликання своєї особи з посади спікера не боїться, а мало не прагне його, аби лише була дотримана процедура. Можливо, на цей момент він уже не лише сподівався, а й знав, що, виконавши «ультиматум» Ю.Тимошенко щодо закону про ГТС, гарантує собі суттєвий недобір необхідних для формального розгляду цього питання 150 підписів членів опозиції.
Подібні суто політичні мотиви були й у фракцій коаліції, зокрема Партії регіонів, коли вони спочатку на погоджувальній раді пообіцяли, а потім у залі одностайно натиснули кнопки за заборону всіляких маніпуляцій з українською трубопровідною мережею.
Взагалі-то про намір БЮТ зірвати відкриття сесії коаліція була завчасно попереджена і могла заздалегідь виставити в президії власні «пікети», аби розпочати роботу. Але чомусь до бійки не приготувалась.
Боялися звинувачень у намірі «здати» «трубу» росіянам? Аж ніяк. На це в них були і є свої аргументи, які продовжували лунати і після ухвалення закону. Крім того, сам закон з точки зору процедури дуже сумнівний. Хоча він і був розглянутий профільним комітетом, але поза межами офіційної сесії, себто до її відкриття. Тому вже з цієї причини може залишитися простим папірцем...
Не кажучи вже про найпростішу перспективу чергового перегляду «трубного» закону хоча б під згаданим процедурним приводом, але зовсім з іншими наслідками. Тож справжня доля української ГТС у даному випадку ні до чого.
Натомість гратися з перспективою розпуску ВР коаліціонери відверто відмовилися. Сесію відкрити за допомогою сили вони таки могли б. А от продовжувати роботу наступні 30 днів — це вже навряд. Зокрема, під дудки та сирени опозиції було б зовсім неможливо затвердити порядок денний сесії, який, виявляється, досі ще не узгоджений навіть партіями коаліції.
А якщо немає навіть порядку денного парламенту, то чому б Президенту не скористатися роз’ясненням Конституційного Суду минулого скликання, ухваленим ще за поданням Л.Кучми? Там ідеться, що самої лише реєстрації депутатів у залі ВР протягом 30 днів однієї сесії зовсім не достатньо, потрібне ще й ухвалення рішень... У цих умовах звинувачення з боку опозиції щодо ГТС мали б зовсім інше звучання...
Так без зайвого галасу і суперечок було виконано умови опозиції. Склалося навіть враження: 6 лютого сесія відкрилася виключно завдяки опозиції, яка начебто заледве не поставила коаліцію на коліна. Ю.Тимошенко навіть поздоровила з цим український народ, так, наче це вона — Голова Верховної Ради...
Але водночас сама опозиція добровільно обміняла досить-таки реальну можливість наблизити дострокові вибори або хоч перевірити готовність до них Президента на ілюзорний закон і ще більш ілюзорну перспективу й надалі якось там обмежувати узурпацію влади «антикризовиками».
З приводу останнього, мабуть, слід звертатися до заяви про об’єднання дій опозиції в парламенті, підписаної лідерами БЮТ та «Нашої України». Сенс цього документа зводиться до того, що «Наша Україна» намагається хоча б умовно прив’язати до себе «діамантову акцію» БЮТ, аби та не торгувала нею з коаліцією, як у ситуації з законом про Кабмін.
З тексту заяви випливає, що за це БЮТ отримав дискутивну для «НУ» згоду домагатися дострокових виборів, а також перспективу узгодити законопроект про опозицію. Але дивно: в перший же день чинності цієї угоди сама Ю.Тимошенко фактично зробила все, аби знову відсунути перспективу дострокових виборів, зігравши в чотири руки з коаліцією. Хоча під «дахом» голосування всіх п’ятьох фракцій це було не так помітно...
Та від цього зміст подій не змінився. Коаліція зберегла змогу продовжувати сесію, протягом якої, за висловом О.Мороза, буде поставлено крапку в конституційній реформі. Зокрема, вже на початок наступного пленарного тижня попередньо заплановано створення парламентської спеціальної конституційної комісії, яка напрацьовуватиме потрібні для цього законопроекти.
Між іншим, ця ідея фікс О.Мороза — про конституційну комісію в парламенті — досить критично свого часу сприймалася покійним нині головою Комітету з питань правової політики Євгенієм Кушнарьовим. Він слушно вбачав у цій підміні зазіхання на повноваження свого комітету та на зміщення впливів...
Тепер у середині коаліції розбіжностей із цього приводу поменшало, і, відповідно, від опозиції залежить: бути комісії, яка ставитиме крапку, чи ні. Але крапку в питанні про долю теперішньої Конституції вже значною мірою поставлено участю БЮТ у голосуванні за закон про Кабмін. Хоча справа не в змісті самого закону.
Річ у тім, що подолання вето призвело до публікації закону та звернення Президента до Конституційного Суду. КС же тепер, особливо через вимогу Президента про його невідкладний розгляд, просто мусить тестувати закон про Кабмін на відповідність Конституції від 8 грудня 2004 року. А тому фактично остаточно «легалізувати» цю Конституцію та надалі відмовитися від її ревізії. Навіть якщо саме право переглядати Конституцію КС за собою збереже. Тому чим закон про Кабмін був безглуздішим, тим це корисніше для коаліції.
Оскільки задля ключової мети — остаточної легалізації закону №2222 — коаліція вже одноразово використала БЮТ, то можливі сподівання пані Тимошенко на подальшу гру своєю «діамантовою акцією» є марними. Незалежно від угоди з «Нашою Україною», принаймні щодо конституційних питань.
В усьому іншому ніхто не заборонить БЮТ перед кожним спільним з коаліцією голосуванням висувати гучні «ультиматуми», вимоги яких неважко виконати. Можливо, хвосту приємно думати, що він крутить собакою...
Пригадується, влітку, коли антикризову коаліцію лише сформували та уряд В.Януковича призначили, Ю.Тимошенко відвела десь місяців сім для зміни уряду. З них минуло вже п’ять... Може, через деякий час нам оголосять, що під тиском опозиції уряд В.Януковича став іншим? Як колись Л.Кучма називав себе іншим Президентом...
А що? І склад уряду вже частково змінився, і, головне, повноваження в нього зростають, себто змінюються. Зовсім новий уряд! Але радше О.Мороз та В.Янукович устигнуть похвалитися, що досягли своєї мети — розширили коаліцію до меж усього парламенту.
А що опозиції фактично немає... Так слово ж є.

Ірина ПОГОРЄЛОВА, спеціально
для «Української правди»