Безальтернативний Віктор

Парламент очікує подання на посаду Прем’єра або указу про розпуск

Парламентський тиждень завершився під знаком нових протистоянь. Повторне оголошення про створення антикризової коаліції вгамувало шумовий супровід у сесійній залі, але не зняло з порядку денного питання про дострокові вибори. Політичні експерти розходяться в оцінках щодо того, чи погодиться Президент Віктор Ющенко внести кандидатуру Віктора Януковича на посаду Прем’єра. Адже 25 липня глава держави може розпустити парламент, який не спромігся сформувати новий склад уряду.

Часовий капкан

Хоча парламент і затвердив склад парламентських комітетів та їхніх керівників, ситуація з його подальшою долею залишається невизначеною. Насамперед через часові нестикування, які за певного тлумачення Конституції дозволяють Президентові не поспішати з унесенням запропонованої йому кандидатури В.Януковича на поса ду глави Кабміну. Повторно внісши його кандидатуру 18 липня, нова коаліція загнала себе в часовий капкан. Визволити її з нього чи залишити — залежить тепер від глави держави.
З одного боку, кандидатура лідера «регіоналів» на чолі уряду так само неприйнятна для Президента, як і кандидатура лідерки БЮТ від попереднього формату коаліції.
Проте, якщо в коаліції «НУ»—БЮТ—СПУ його блок мав принаймні посаду спікера, то нині може задовольнитися хіба що президентською квотою «силових» міністрів в уряді. Щоправда — без будь-яких зазіхань щодо їхнього погодження з «антикризовиками». З іншого боку, непоступливість Президента, яка неминуче призведе до виборів у вересні, лише погіршить відносини з опонентами та виборцями. Крім уже проведених підвищень цін на електрику та газ, на 1 вересня заплановане чергове збільшення тарифів на світло — ще на 25%. Який уряд візьме на себе тягар незадоволення виборців перед тим, як звернутися до цих самих виборців за підтримкою?
Однак політичні сили, представлені нині у вищому законодавчому органі, крім радикально-опозиційного БЮТ, ще остаточно не змирилися з думкою про необхідність чергової 60-денної виборчої кампанії. Схоже, не визначився з цим і сам В.Ющенко. Принаймні після зустрічі Президента з лідером ПР 20 липня, В.Янукович зауважив, що питання розпуску ВР «не стоїть на порядку денному». Але час працює не на «регіони», оскільки до наступного засідання ВР у вівторок, 25 липня, можуть відбутися події, котрі кардинально змінять думку глави держави.

Вихідні на роздуми

Консультації, проведені після 7 липня, не схилили «Нашу Україну» до входження в коаліцію. Її опозиційність до парламенту, але, звісно, не до Президента, залишає поле для ситуативних домовленостей з коаліціонерами щодо взаємних поступок в ухваленні тих чи інших законів. Проте це не виключає перманентних вибухів пристрастей у сесійній залі та тривалого блокування роботи ВР у разі, якщо ці домовленості будуть порушені. Адже Президент завжди може скористатися правом накласти вето на закони, які «антикризовий» Кабмін вважатиме нагальними для подолання цієї самої кризи.
Питання приведення до присяги суддів КС, яке раніше було умовою внесення кандидатури Прем’єра, сьогодні має більше турбувати саме коаліцію, а не главу держави. Адже парламент не має можливості будь-яким іншим чином впливати на президентські рішення, ніж через цей орган. Тому в порядку денному на минулий тиждень був запланований розгляд питання про призначення суддів КС. Причому після того як ВР ухвалила постанову про звільнення з посади судді КС Павла Євграфова (9-річний термін повноважень якого закінчився), 5 вакансій у КС від ВР можуть заповнити виключно висуванці коаліції.
Про такі наміри вже встигла оголосити лідерка БЮТ, на думку якої в планах коаліції «сформувати свій Конституційний Суд і використовувати його як орган, який на замовлення кримінальних груп буде тлумачити закони». Схоже, упродовж усього терміну діяльності парламенту V скликання саме такими будуть коментарі опозиції щодо будь-яких дій як коаліції, так і уряду. Адже БЮТ уже відмовився брати участь у пленарних засіданнях до 25 липня, очікуючи указу Президента про розпуск парламенту.

Експертні розбіжності

«Українська правда» наводить думку директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, який вважає, що В.Ющенко змушений буде внести кандидатуру В.Януковича, бо «інших раціональних альтернатив не залишилося». В.Карасьов інтерпретує відповідну норму Конституції як обов’язок Президента погодитися з поданою кандидатурою.
Керівник соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко вважає, що глава держави може відмовитися від унесення кандидатури, і зробить це, якщо «регіонали» не підуть назустріч його вимогам зберегти зовнішньополітичний курс і врахувати деякі кадрові побажання. На думку В.Небоженка, «якщо Партія регіонів раптом відчує себе переможцем, який повинен розгортати наступ у всіх напрямах, то вони побачать зовсім іншого, непохитного Ющенка, який піде на все, щоб зупинити її».
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає, що В.Ющенко внесе кандидатуру після закінчення 15-денного терміну, відведеного Конституцією на її розгляд. Він не виключає, що В.Ющенко може вести переговори із «регіонами» й іншими партіями та блоками про пошук іншої кандидатури, яка буде більш нейтральною.
Водночас він зазначив, що В.Ющенко не може сам пропонувати кандидатуру Прем’єра, при цьому й ВР не може сама провести це призначення без отриманої від Президента пропозиції. «Він може сперечатися, але не може самостійно висувати кандидатуру Прем’єра. Тут є два обмеження: він не має такого права, але й парламентська більшість не може без подання Президента затвердити кандидатуру у Верховній Раді. Тут потрібно шукати компроміс», — сказав В.Фесенко.

Без прогнозів

Прогнози в нинішніх умовах — річ невдячна. Будь-яка подія, на кшталт конфлікту «регіонала» Калашникова з журналістами СТБ, який завершився обструкцією депутата з боку журналістів та виключенням його із фракції (що, між іншим, не позбавляє його депутатства), може змінити розвиток подій.
Радикальні заклики з боку БЮТ, які, безумовно, лунатимуть протягом усього періоду, що залишився до 25 липня, можуть змусити Президента схилитися до думки про стабільність у країні в найближчі два місяці. Дев’ятимісячні парламентські перегони, які, по суті, не завершилися після нового року, можуть «народити» ще більш несприятливий розклад у парламенті.
Небажання «регіоналів» полегшити йому вибір, запропонувавши, скажімо, Миколу Азарова як «перехідного» Прем’єра, навпаки можуть схилити В.Ющенка до бажання примусити брати до уваги його позицію, сподіваючись, що до вересня електоральні настрої можна змінити на свою користь.
Як свідчать соціологічні опитування, й у вересні вирішальної перемоги жодна сила першої трійки не матиме. А «золоту акцію» триматимуть у руках ті партії, які зможуть ледь подолати 3%-ий бар’єр, зокрема й ті, хто в березні зупинився за крок до парламенту. Але й перша п’ятірка тих, хто минулого разу залишився за бортом, у більшості своїй радше пристануть на бік антикризової коаліції, ніж радикального БЮТ. У такому разі, можливо, на чолі ВР може опинитися інша людина, але альтернативи щодо кандидатів у Прем’єри глава держави може й не отримати.

Роман ЧИМНИЙ