ГЕРОЙ ТИЖНЯ

Аза ЗУЄВИЧ

«Незалежне, неупереджене та об’єктивне судочинство можливе лише за відсутності втручання в його здійснення владних органів та їхніх співробітників»

Судова реформа хоч і ривками, але набирає обертів. Тоді як дехто робить ставку на більш якісну підготовку кадрів і запровадження конкурсного відбору на посади, судді вимагають більшої незалежності, зокрема фінансової. Також вони небезпідставно апелюють до законодавчої та виконавчої влади з проханням дати їм можливість брати участь у процесі розробки та втілення цієї реформи.

«Незалежне, неупереджене та об’єктивне судочинство можливе лише за відсутності втручання в його здійснення владних органів та їхніх співробітників»

Судова реформа хоч і ривками, але набирає обертів. Тоді як дехто робить ставку на більш якісну підготовку кадрів і запровадження конкурсного відбору на посади, судді вимагають більшої незалежності, зокрема фінансової. Також вони небезпідставно апелюють до законодавчої та виконавчої влади з проханням дати їм можливість брати участь у процесі розробки та втілення цієї реформи.
При цьому привілейоване становище все ж таки має виконавча влада, адже лише вона може вводити окремі позиції реформи, нерідко ігноруючи резонні доводи представників судової влади. Саме тому «ЗіБ» продовжує надавати можливість першим особам судової влади давати оцінку процесам, які відбуваються в їхній «вотчині». Цього разу свою позицію висловила голова Луганського апеляційного господарського суду, заслужений юрист України Аза Муса-Кизи ЗУЄВИЧ.

«Тиск на суд існує: чи на прохання, чи в інтересах зацікавлених осіб»

— Азо Мусаївно, як ви вважаєте, чи спроможна судова влада забезпечити сьогодні повністю незалежне, неупереджене та об’єктивне судочинство?
— Можу сказати про судочинство у сфері господарювання та господарських відносин, оскільки я є представником спеціалізованої гілки судової влади — господарських судів. На цей час на шпальтах періодичних видань можна прочитати, з екранів телевізорів почути різноманітні звинувачення, зокрема й від чиновників різного рівня, на адресу суддів щодо їхньої упередженості та корумпованості. Однак зауважу, що незалежне, неупереджене та об’єктивне судочинство в більшості випадків залежить від відсутності втручання в його здійснення владних органів та їхніх співробітників.
— Наскільки часто це відбувається?
— Такі випадки непоодинокі. Одним з таких волаючих фактів є приклад тиску на керівництво Луганського апеляційного господарського суду з приводу вирішення справи про банкрутство ВАТ «Об’єднання «Азот», коли від «правильного» вирішення справи взагалі залежало існування суду. Таким випадкам необхідно рішуче протистояти та робити їх надбанням громадськості, а осіб, які тиснули на суддів, використовуючи своє владне становище, як мінімум цього становища позбавляти.
Тиск чиниться чи на прохання, чи в інтересах зацікавлених осіб. На адресу нашого суду неодноразово надходили звернення народних депутатів, тексти яких повторювали відзиви відповідача у справі або доводи зацікавленої сторони. Як розцінювати цей факт? На мою думку (і мене підтримають багато суддів) — тільки як тиск на суд. Як розцінювати звернення окремих міністрів з проханням взяти на особливий контроль справи щодо конкретних підприємств?
Тому, коли сьогодні постає питання: залежне чи незалежне в нас правосуддя — відповідь на нього залежить від ситуації, яка завдяки зусиллям певних гілок влади складається навколо судів. Недавно міністр юстиції С.Головатий зазначив, що за результатами соціологічного дослідження, яке проводили Міністерство юстиції та Київський міжнародний інститут соціології, більш корумпованими є господарські суди, тому що це суди, де вирішуються питання власності. Проте С.Головатий не зазначив, що саме на господарські суди, враховуючи їхню спеціалізацію, чиниться найбільший тиск, зокрема і з боку його колег.
Необхідно подолати усталену в Україні практику, коли одна гілка влади намагається вивищуватися за рахунок інших. Ми мусимо навчитися взаємної відповідальності за умов відповідної самостійності.

«Слів про корупцію багато, а фактів притягнення до відповідальності немає»

— Чи можна ефективно боротися з корупцією в суддівських лавах?
— Я б не стала говорити про глобальні обсяги корупції, але за кожного окремо взятого суддю поручитися не можу. В господарських судах це питання найчастіше порушує сторона, яка програє чи вже програла процес. У процесі завжди є сторона, не задоволена рішенням. Із власного досвіду знаю, що нібито для мене уповноважені представники сторін брали гроші, а коли справа вирішувалась не так, як вонитого бажали, звичайно сторона приходила з’ясовувати, як же це так. І такі випадки непоодинокі. Але, коли говориться про «тарифи» в судах, на мою думку, це залякування недобропорядними адвокатами тих учасників процесу, які не дуже обізнані в праві та судових процесах.
Треба визнати, що потенціал негативного суспільного сприйняття сучасної судової системи значно сильніший за очевидні досягнення у створенні законодавчої основи правосуддя. Пояснити це можна насамперед тим, що навіть поодинокі випадки порушення суддями закону впливають на загальну оцінку всієї судової системи більше, ніж у будь-якій іншій сфері нашого життя.
Не сприяють підвищенню авторитету судочинства також постійні, цілеспрямовані та у своїй більшості безпідставні висловлювання деяких політиків, міністрів, народних депутатів щодо корумпованості судової влади. Зауважимо, що репутація кожного окремого судді є складовою іміджу українського правосуддя загалом.
— Але ж чиновники, мабуть, краще за звичайних людей знають правду про ситуацію в судах.
— Мене обурює позиція окремих чиновників, які говорять про корупцію в судах, судячи з вирішення окремих справ. Знову ж таки, справ, які вирішені не на користь зацікавлених осіб, інтереси яких вони лобіювали, використовуючи своє владне становище. Водночас мені не відомо жодного випадку, щоб суддю господарського суду притягли до кримінальної відповідальності за корупційні діяння. Отже, слів багато, а фактів немає — це не найкращим чином впливає на авторитет влади.
Коли рівень довіри в населення до суду згідно із соціологічним опитуванням не досить високий, на це певною мірою впливають і негативні відгуки у ЗМІ з боку згаданих осіб. Дуже прикро, коли таку оцінку дає міністр юстиції, який повинен не критикувати безпідставно суди, а сприяти підвищенню їхньої незалежності та ролі в суспільстві. С.Головатий зазначає про корумпованість ВГСУ та його голови, посилаючись на те, що йому нібито «повідомили» про справу, яка оцінюється приблизно в $200 млн.
— Ви вважаєте, що такі заяви не мають підстав?
— З таким же успіхом я можу звинуватити будь-кого з народних депутатів, міністрів із посиланням на те, що мені «повідомили» про суму, в яку комусь обійшлося прийняття закону чи підписання постанови. Такі заяви є несерйозними з боку чиновника такого рівня та вкрай неприпустимими. Якщо є факти — спрямовуйте їх до компетентних органів.
На мій погляд, необхідно досягти такого рівня існування судової влади, коли суддя має бути синонімом правди та справедливості, і це багато в чому покладається на органи влади. У «Руській Правді» Ярослава Мудрого говориться: «Судіть зі страхом Божим!» — сьогодні це як ніколи актуально для України.
— Чи пропонували хабарі вам особисто?
— Якщо я скажу що ні, мені ніхто не повірить. Звичайно, пропонували.
Була така анекдотична історія. Приходить до мене представник сторони з проханням продовжити строк розгляду справи ще на два місяці. Я кажу, що це неможливо, оскільки розгляд справи вже дійшов до логічного завершення. Тоді він мені показує розкриту п’ятірню. Я кажу, що на п’ять місяців я тим більше не буду продовжувати строк розгляду, оскільки це не відповідає вимогам процесуального законодавства, на що він каже: «АзоМусаївно, це не місяці, це гроші». Яка це була валюта та сума, я не з’ясовувала.

«Судова реформа, на жаль, проводиться без урахування думок професійних суддів»

— Чи торкнулася вас судова реформа? Як ви оцінюєте перші кроки з її впровадження?
— Звичайно, торкнулась, адже господарські суди також є представниками судової гілки влади. Проте деякі аспекти судової реформи, які пропонуються в Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, мені не зовсім зрозумілі. В її тексті немає жодної згадки про господарські суди, з чого можна зробити невтішний висновок про їхню подальшу реорганізацію або ліквідацію. На мою думку, це недоцільно.
Система, яка довела свою необхідність за 15 років існування, не повинна знищуватися на догоду прихильникам швидкої євроінтеграції та приведення національної судової системи у відповідність до європейської. За всієї привабливості європейської правової та судової систем, необхідно прагнути до вдосконалення національного судочинства, не знищуючи всі його позитивні надбання в гонитві за євростандартами. Адже можна гармонічно поєднати найкращі європейські та українські традиції у сфері господарського судочинства.
— Ви погоджуєтесь із позицією Ради суддів України, яка виступає проти ліквідації системи господарських судів шляхом об’єднання з судами, які розглядають цивільні справи?
— Так. Доцільно було б дещо реорганізувати структуру системи господарських судів. Я маю на увазі подвійну касацію. У загальних судах існує триланкова система: суди першої інстанції, апеляційні суди та Верховний Суд як суд касаційної інстанції. У системі господарського судочинства чотири ланки: місцеві та апеляційні господарські суди, ВГСУ, який є судом касаційної інстанції, та ВСУ, який переглядає постанови ВГСУ в касаційному порядку.
Вважаю, що подвійна касація ускладнює та уповільнює процес відправлення господарського судочинства, тому необхідно таким чином реорганізувати цю систему, щоб постанови ВГСУ були остаточними. Водночас можна встановити, знову ж таки, з огляду на доцільність конкретні категорії справ, які будуть переглядатись у ВСУ.
— Є хоч якісь позитивні моменти запровадження судової реформи?
— Звичайно є, наприклад, підвищення заробітної плати суддям та працівникам суду. Проте коли говорять, що суддя отримує 12—70 тис. грн. заробітної плати в місяць, то я б хотіла побачити такі розрахунки. Посадовий оклад судді апеляційного господарського суду — 3254 грн., а з урахуванням надбавок, які, зауважу, не завжди встановлюються за відсутності фінансування, — в середньому від 3 до 5 тис. грн. Однак це вже початок, адже одним з важливих чинників незалежності судді є його достатнє матеріальне забезпечення.
Водночас у зв’язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства на господарські суди покладено обов’язки адміністративних судів, у яких застосовуються процедури, що істотно відрізняються від роботи господарського суду. Це значно ускладнює роботу суддів.
— На ваш погляд, що насамперед необхідно для здійснення судової реформи?
— Перш за все беззастережно не руйнувати старе, як у пісні: «Весь мир насилья мы разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим…». Ми бачили, до чого це призвело в історії нашої держави і не тільки. Отже, необхідно зважено приймати істотні рішення щодо реформування виключно з огляду на їхню доцільність, а не на догоду окремим особам чи державам.
Солон (грецький державний діяч і поет. — Прим. ред.) казав: «Не винось вироку, не вислухавши обидві сторони». Це можна віднести й до проведення судової реформи, яка, на жаль, проводиться без урахування думок професійних суддів. Рада суддів України, Рада суддів господарських судів України неодноразово звертались до Президента зі своїми пропозиціями щодо проведення судової реформи, внесення змін до закону «Про судоустрій України», однак усі вони канули в Лету. Необхідно зважити всі pro et contra на користь усіх аспектів реформування, здійснити багато економічних досліджень щодо доцільності впровадження нового порядку чи процесу.
— Ви можете спрогнозувати наслідки ліквідації господарських судів?
— Якщо їх буде ліквідовано, то спори, які підвідомчі на цей час господарським судам, розглядатимуть частково новостворені адміністративні суди та суди загальної юрисдикції, які не мають досвіду та усталеної практики щодо їх вирішення. Система господарських судів впродовж 15 років розробляла такий алгоритм роботи та розгляду справ, який найбільше відповідає меті існування судочинства в цілому — швидкому відновленню порушених прав та законних інтересів зацікавлених осіб, — та довела необхідність та доцільність свого існування.

«Суддям доводиться відписуватися від скарг навіть послу США»

— Як ви вважаєте, в чому запорука незалежності та неупередженості суддів?
— Ефективність відправлення правосуддя залежить у більшості своїй від того, як оцінюється праця людини, котра бере на себе відповідальність за те, що вона вершить справедливість, вирішує долі людей, підприємств, установ, організацій. Нині в Україні фінансування та соціальні гарантії роботи суддів залишають бажати кращого.
Крім цього, багато судів перебувають у жалюгідному стані: проблеми з приміщеннями, устаткуванням. Наприклад, наш суд має великі проблеми з приміщеннями: є тільки одна зала судового засідання, де судді по черзі слухають справи, а якщо іде збій у часі, то й у своїх кабінетах. Господарський суд Луганської області не має жодної зали взагалі. Помічники суддів та секретарі судового засідання містяться в кабінетах по 14 чоловік, де влітку важко перебувати, а там ще треба й працювати.
— При цьому наскільки важливу роль відіграє повага до суду?
— Запорукою незалежності також можна вважати і процес відправлення правосуддя, а також відсутність тиску з боку можновладців та високий рівень поваги до суду та судді. З власного досвіду скажу, що є підприємства, які, тільки-но їх справа надходить до суду, незважаючи на те, позивачем чи відповідачем вони є, починають звертатись до численних установ зі скаргами одного змісту на дії суддів, котрі розглядають справу. Причому позиція юриста чи директора цього підприємства така: «Якщо я не буду писати скарги, то справу не виграю». От і доводиться відписуватись від таких скарг, які надсилаються багатьом адресатам починаючи від Президента, посла США в Україні та закінчуючи Європейським судом з прав людини, а не займатись безпосередньо розглядом справ.
Я впевнена, що тільки коли суддя буде всебічно захищеним від впливу влади, грошей, сили (а особливо це стосується суддів господарських судів — з огляду на специфіку категорій спорів, які розглядаються), тоді в нашій країні буде дійсно ефективне судочинство.
— Не є таємницею, що левова частка судових рішень виконується зі значною затримкою в часі або взагалі не виконується. Коли така ситуація зміниться на краще?
— Це питання не за адресою. Його потрібно ставити посадовим особам державної виконавчої служби, адже виконання рішень — їхня прерогатива. Зауважу одне: суд виносить рішення та доручає виконавчій службі їх виконання.
До нас дуже рідко звертаються представники державної виконавчої служби із заявою про роз’яснення способу виконання рішення. Однак є непоодинокі звернення сторін зі скаргами на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У судів немає контролю над виконавчою службою, тому сказати, коли рішення будуть виконуватись вчасно, дуже складно.
— Як з такого становища виходять в інших країнах?
— Наприклад, у Російській Федерації пропонується надати державним виконавцям більше повноважень. Там існує Федеральна служба судових приставів, яку найближчим часом хочуть реорганізувати в службу державних виконавців. Пропонується наділити їх правом на оперативно-розшукову діяльність з деякими обмеженнями, за ними має бути законодавчо закріплене право проведення оперативних заходів, наприклад агентурної роботи. В такому випадку виконання рішень буде здійснюватися більш-менш вчасно.

«Розмови про те, скільки який суддя «коштує», йдуть від недобропорядних адвокатів»

— Яким ви бачите новий ГПК? Як оцінюєте проекти, які наразі розробляються?
— Чинний ГПК має велику кількість прогалин, неточних, двозначних формулювань, які негативно впливають на процес відправлення правосуддя. Зауважу, що часто недобросовісні сторони використовують це або для затягування процесу, або з метою вирішення спору на їхню користь.
Що ж необхідно зробити, щоб уникнути таких проблем? На адресу Луганського апеляційного господарського суду неодноразово надходили проекти кодексів, законів, концепцій з проханням надати свої пропозиції та зауваження відносно них. Колектив суду готував пропозиції, які, на погляд суддів, були виваженими, доцільними та цілісно, з точки зору практика і безпосереднього правозастосовувача, регулювали процес відправлення судочинства.
— І вони знайшли своє відображення в законодавчих актах?
— Ні. І це не поодинокий випадок. Наприклад, ми тричі надавали пропозиції відносно виключення з проекту нового ГПК положень щодо залишення заяви без руху, збільшення, порівняно з проектом, процесуальних строків, однак ці пропозиції так і залишились на папері. Тому пропоную ВР та іншим суб’єктам законодавчої ініціативи більш тісно співпрацювати з безпосередніми застосовувачами законодавства в різних сферах права, наприклад з органами судової влади при розробці нормативних актів, що стосуються судочинства.
Проекти ГПК містять багато позитивних моментів відносно регулювання процесу, нових видів проваджень, однак саму процедуру розгляду справи значно ускладнено порівняно з існуючою. Характерною рисою господарського процесу є його оперативність, що дуже важливо для суб’єктів господарювання. У сфері господарських відносин велике значення має швидкість вирішення спору, адже від цього інколи залежить доля підприємства, тому таке надбання господарського процесу не можна не враховувати.
— Наскільки вагома сьогодні роль адвокатів? Якими вони повинні бути, щоб успішно представляти в суді інтереси своїх клієнтів?
— Роль адвоката вагома, якщо це дійсно грамотний спеціаліст. Такий адвокат є помічником судді в процесі встановлення істини у справі. Але так буває не завжди. Можливо, я повторюсь, але всі ці розмови про те, скільки який суддя «коштує» та яка сума потрібна, щоб виграти справу, ідуть від недобропорядних адвокатів, які не можуть правовими засобами та знаннями виграти справу.
Адвокати повинні бути більш відповідальними, добре готуватись до судових засідань. На мою думку, в адвокатів має бути також певна спеціалізація, наприклад господарська. Вони повинні йти на судове засідання добре підготовленими та орієнтуватись у матеріалах справи, а не вести нечесну гру, здійснюючи так звані процесуальні диверсії, використовуючи процесуальні норми для затягування процесу.
Сумно, що коли в адвоката закінчуються правові доводи, він говорить, що законів в Україні немає, а в Луганській області особливо.

«Матеріальне забезпечення суддів, на жаль, не сприяє їхній незалежності»

— Чи задоволені ви рівнем взаємодії ДСА й очолюваного вами суду?
— У нас взаємодія тільки по лінії фінансування, тому в цілому оцінити складно. Однак хочу зауважити, що все ж таки ця взаємодія не дуже гармонічна. ДСА вимагає надсилати непотрібну інформацію, яку ми надсилаємо щомісяця, а вирішити важливі питання вони оперативно не можуть. Наприклад, призначені ще колишнім Президентом голови судів та їхні заступники досі не отримали посвідчень. Проте можна як позитивну відзначити роботу із забезпечення судових розпорядників, яким надіслано форму, нагрудні знаки.
Зазначу, що суддя повинен отримувати гідну зарплату і мати високий соціальний статус. Законодавчі гарантії матеріального забезпечення суддів в Україні, які діють сьогодні, на жаль, не сприяють незалежності суддів. Я підтримую пропозицію Президента, що джерела бюджетного фінансування судової системи мають бути законодавчо закріплені, а видатки на їхнє фінансування повинні отримати статус захищених. Доцільно було б упровадити такий порядок фінансування, коли суди фінансуватимуться не через ДСА, яка є органом виконавчої влади, а безпосередньо через вищу судову інстанцію.
— Ваша оцінка суддівської кадрової політики?
— Вже давно назріла нагальна потреба в поліпшенні якості правосуддя, яка диктує необхідність вирішити законодавчим шляхом питання конкурсного добору кандидатур професійних суддів, підвищення кваліфікаційних вимог до працюючих, удосконалення системи комплектування судових органів. Процес призначення судді громіздкий і дуже важкий в емоційному плані. Навіть якщо людина на достатньому рівні знає законодавство, вільно в ньому орієнтується, вона може зніяковіти при проходженні, наприклад, співбесіди у Вищій раді юстиції, де 20 чоловік може поставити будь-яке запитання чи озвучити свій коментар, який не завжди є позитивним.
На мою думку, необхідно ввести такий порядок призначення суддів, коли вони складають кваліфікаційний іспит у кваліфікаційній комісії та після цього проходять тестування у ВРЮ, причому перелік питань може бути орієнтовний, однак не надто відрізнятись від справжніх. Тобто якщо ти впевнений у своїх знаннях, то маєш можливість спокійно їх показати.
— За якими критеріями ви визначаєте поняття «суддівський професіоналізм»?
— Мені їх важко визначити. Показник якості роботи судді визначається за співвідношенням кількості розглянутих справ до кількості скасованих судових рішень, але не завжди він є об’єктивним. Практика розгляду певних категорій спорів може раптово змінюватись, і судові рішення, постановлені із застосуванням одних матеріальних норм, необхідно виносити із застосуванням інших. Сторони оскаржують такі рішення, і їх, звичайно, скасовують.
Крім того, є скасування, з якими ми не згодні і вважаємо, що правильно прийняли те чи інше рішення. Головна проблема сьогодні — це відсутність єдиної практики застосування законодавства та вирішення спорів. Суди касаційних інстанцій можуть приймати діаметрально протилежні рішення.
Отже, «суддівський професіоналізм» — це поняття суб’єктивне, проте можу точно сказати, що професіоналом є суддя, який якісно та добросовісно виконує свою справу, незважаючи ні на що. Такий суддя заслуговує на повагу.
— Ідеальний суддя: хто він?
— З цього приводу є чудове латинське висловлювання: «Judex bonus nihil ex arbitrio suo facit, nec propositione domesticae voluntatis, sed juxta leges et jura pronunciet» — хороший суддя нічого не повинен робити на власний розсуд або за велінням свого бажання, але повинен виносити рішення згідно з законом і справедливістю.

Підготував
Всеволод НЕКРАСОВ