ГЕРОЙ ТИЖНЯ

Павло Євграфов

«Не можна ігнорувати думку народу, інакше як і раніше єдиним джерелом влади буде влада»

Після того як у жовтні минулого року Конституційний Суд залишили одразу 9 суддів, Україна живе без єдиного органу конституційної юрисдикції. Вже в жовтні 2005-го були сумніви, що нові судді КС зможуть вчасно розпочати виконання своїх обов’язків. Призначені на посади Президентом і з’їздом суддів, вони марно очікували дозволу Верховної Ради скласти присягу.
Півроку тому в.о. Голови Конституційного Суду Павло Євграфов у інтерв’ю «ЗіБ» висловив переконання, що Суд запрацює до  2006 року. Та через кілька днів уже вибігають і його повноваження судді, але Суд і нині там. Звичайно, що перше запитання нашого кореспондента стосувалося саме причин блокування парламентом роботи КС.

«ВР має бути взірцем додержання Конституції, а виходить усе навпаки»

— Павле Борисовичу, отже, чому не справдилися ваші оптимістичні прогнози ?
— Моє «оптимістичне прогнозування» на той час було зумовлене передусім цивілізованим і відповідальним ставленням усіх, хто має забезпечити нормальне функціонування такого важливого для суспільства і держави органу, яким є Конституційний Суд. Крім того, я надто вірив у позитивні зміни в правосвідомості, правовій та політичній культурі, які мали б відбутися в нашому суспільстві, передусім у посадових осіб, включаючи народних депутатів. Тому, на превеликий жаль, мій прогноз не справдився, а Суд перебуває в ситуації, яка виникла після відставки в жовтні минулого року відразу 9 суддів.
Наразі в Суді залишилося 5 суддів, які працюють над справами за конституційними поданнями та зверненнями. Також функціонують усі служби секретаріату Суду, звичайно, в них не така завантаженість, як в умовах діяльності повного складу суддів.
Чому так сталося? Вважаю, що головним чинником у цьому є парламент, створені в ньому депутатські фракції, між якими чомусь немає злагоди й порозуміння з питань призначення суддів КС та приведення їх до присяги.
— Які настрої у вас та ваших колег? Чи не ображаєтеся на депутатів, які фактично залишили Суд без роботи на такий тривалий час?
— Настрій як завжди робочий і творчий, а за великим рахунком — ідентичний настрою суспільства та громадян нашої країни. КС працює в режимі обмеженої діяльності, бо не може ухвалювати будь-яких рішень. Разом з тим за цей час здійснено чимало заходів з удосконалення структури та роботи окремих підрозділів секретаріату КС.
Між іншим, в одному з випусків «ЗіБ» я прочитав інтерв’ю із суддею у відставці (колишнім Головою КС) з нагоди вручення йому нагороди за заслуги перед іншою державою. У цьому інтерв’ю багатьох моїх колег вразила оцінка «кавалера ордену», що після нього КС почав нібито «деградувати». Це жодним чином не відповідає дійсності.
— Неодноразово лунали думки аналітиків, що Верховна Рада житиме спокійніше без КС. Ви були присутнім на першому засіданні парламентарів нового скликання. Як вам здалося, чи вбачають вони в КС за¬грозу своїм повноваженням?
— Я досить критично ставлюся до оцінок, які дають експерти, політологи, фахівці подіям, що відбуваються в політиці, органах державної влади тощо. У кожній такій оцінці, навіть коли вона збігається з прогнозами її авторів, велика частка суб’єктивності. Тому і думка, що Верховна Рада «житиме спокійніше без КС», вважаю, є помилковою, більше того, вона аж ніяк не вписується в конституційний лад України. На мій погляд, саме нормальна діяльність КС сприятиме стабільності у здійсненні повноважень парламентом, який за допомогою КС може більш ефективно реалізувати свої контрольні функції, в тому числі за здійсненням повноважень Президентом та урядом.
Узагалі спокій у цей період розвитку нашої держави має лише снитися, звичайно, без будь-яких баталій між фракціями, окре
мими депутатами чи особистостями. Конституція дає все необхідне для демократії, панування права, належного захисту прав і свобод людини, гарантування суверенітету і територіальної цілісності України.
Спостерігаючи за першим засіданням Верховної Ради нового скликання, яке дійсно на 99% було урочистим, у мене час від часу виникали питання: в якому напрямі розвиватиметься парламентаризм у нашій країні, як все, що довелося спостерігати, буде відлунюватися в суспільстві, свідомості та оцінках громадян, міжнародної спільноти? Для мене Верховна Рада — це єдиний орган законодавчої влади в Україні. Вона має бути взірцем додержання Конституції та законів у державі. Загалом таким взірцем повинні бути й інші органи державної влади, їх посадові особи. На превеликий жаль, я спостерігаю непоодинокі факти порушення цими органами та їхніми посадовцями Конституції та законів України.
Під час перерв я розмовляв з багатьма народними депутатами і стверджувати, що вони в КС убачають загрозу своїм повноваженням, не можу, але очі в деяких із них світилися вогником «усьому свій час». Зі свого боку наголошу, що КС ніякої загрози повноваженням народних депутатів, парламентаризму не несе, що б не говорили з цього приводу політики чи громадські діячі.
Стає дуже прикро, коли інколи пишуть про якийсь «наступ КС на демократію». Насправді треба говорити про наступ рішень КС на свавілля, яке, скажімо, виявляють народні депутати, «контролюючи» судові та правоохоронні органи, зловживаючи наданими повноваженнями. І якщо «не проходять» законопроекти, чому б не звинуватити в тому КС? Здається, тільки ледачий не бере участі в цьому обговоренні.

«За дисбаланс у державному механізмі має наставати конституційна відповідальність»

— Від початку року ми чуємо заклики від Президента, Ради Європи про необхідність уможливити діяльність КС. Проте це не справило враження на депутатів. Що може змусити нову ВР привести до присяги суддів КС? Може, записати до Конституції норму про розпуск парламенту, який упродовж місяця не дозволив скласти присягу судді КС?
— Звернімося до тексту присяги, яку складали народні депутати: «Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу». Чи не є дії, спрямовані на блокування роботи КС, порушенням цієї присяги? Це не риторичне запитання, а відповідь на нього очевидна для всіх, навіть для тих, хто не знайомий з основами права.
На мою думку, можливо, слід передбачити в Конституції таку підставу дострокового припинення повноважень народного депутата, як порушення ним присяги. Така підстава, зокрема, визначена для суддів (п.5 ч.5 ст.126 Конституції). Я не виключаю й інших варіантів із цього питання, зокрема дострокове припинення повноважень Верховної Ради Президентом або Головою КС.
Однак треба пам’ятати, що Україна є членом Ради Європи, добровільно взяла на себе зобов’язання, які повинна неухильно виконувати. У разі невиконання цих зобов’язань Рада Європи може порушити питання щодо зупинення членства України в цій європейській організації.
— Чи практикується в інших країнах розпуск парламенту через ігнорування депутатами норм Конституції?
— Колись я давав інтерв’ю вашому тижневику і говорив про Конституційний суд Австрії, де можуть бути застосовані в разі невиконання рішень цього суду навіть збройні сили. Практики, про яку ви говорите, немає, це лише пропозиція.
КС своєю місією має охорону Конституції, і будь-яке її порушення повинне викликати несприйняття в суспільстві, за це мають застосовуватися певні конституційні санкції. У разі невиконання конституційних обов’язків з боку парламенту такі санкції, як дострокове припинення повноважень, повинні застосовуватися і до ВР.
Треба підвищити роль Голови КС. Адже коли в діяльність державного механізму привноситься дисбаланс, коли якийсь орган державної влади не працює, має наставати конституційна відповідальність.
— Відповідальність певних депутатів, які блокують складення присяги суддями КС, чи парламенту в цілому?
— За Конституцією, якщо протягом 60 днів не буде сформовано Кабінет Міністрів, то у Президента з’являється право достроково припинити повноваження ВР. То чому не передбачити як підставу дострокового припинення повноважень ВР невиконання нею конституційних обов’язків щодо формування КС?
— Лунали думки щодо автоматичного складеання присяги суддями КС, якщо ВР не дозволяє здійснити цю процедуру на своєму пленарному засіданні. Була навіть спроба просто підписати присягу в залі ВР. Цього було б достатньо?
— Ні, бо є чинний закон, і його треба виконувати, дотримуватися тієї процедури, яка ним визначена. З іншого боку, з огляду на таку ситуацію, треба міняти закон про КС. Ми подали свої концептуальні пропозиції до Мін’юсту, бо Суд потребує радикального реформування.
— Ми бачимо, з якими потугами триває формування коаліції, отже, найближчим часом до суддів КС справа навряд чи дійде. Тобто щонайменше 2 місяці Суд залишатиметься в теперішньому стані…
— Я маю надію, що до кінця червня призначені і з’їздом, і Президентом судді КС усе ж складуть присягу. Хоча розумію, що за таких обставин прогнози — справа невдячна. Було вже кілька прогнозів, були надії, але всі вони залишилися тільки надіями.

«Коаліційне формування» КС перетворить Суд на додаток до певної політичної організації»

— У кулуарах ВР причиною недопуску до складення присяги суддями КС називали і порушення закону про КС. Адже минув час, визначений для складення присяги, отже, треба оформити нові призначення. Ваш колишній колега Володимир Шаповал в інтерв’ю «ЗіБ» також висловився за те, що було б правильніше, аби Президент видав нові укази, а з’їзд призначив нових суддів КС.
— Я можу погодитися з думкою щодо перепризначення. І Президент, і з’їзд суддів, якщо вони згодні з цими кандидатурами, можуть підтвердити свої рішення. Суддя КС — дуже відповідальна посада, аби ставитися до процедури вступу на цю посаду дещо зневажливо.
Не менш важливо, аби судді КС мали бездоганну репутацію як за моральними, так і за професійними критеріями. Саме цими критеріями мають керуватися Президент, Верховна Рада, з’їзд суддів України, щоб орган конституційної юрисдикції вирішував справи відповідно до Основного Закону, а не за чиїмось замовленням або під тиском.
— Якщо в Україні утвориться перша парламентська коаліція, чи не виключаєте ви утворення аналогічної коаліції в майбутньому складі КС? Адже ВР обиратиме 6 суддів, які апріорі поділятимуть партійні уподобання тієї коаліції, яка їх обрала. Так само і глава держави, який має певні політичні погляди, навряд чи призначатиме суддями тих, хто ці погляди не поділяє.
— Для створення коаліції поки що немає належного досвіду, напрацьованих парламентських традицій, звичаїв, процедур. Можливо, тому так важко формується ця коаліція, між учасниками якої можна спостерігати більше протиріч, ніж того, що має їх об’єднувати. На мою думку, створення коаліції депутатських фракцій, зокрема БЮТ, «НУ», і СПУ нагадує більше дії, метою яких є захоплення посад у парламенті, уряді, оточенні глави держави. Чинниками в цьому процесі є ідеологічні, політичні, особисті та інші вподобання його учасників.
Стосовно суддів КС, як і суддів загальної юрисдикції, діють інші принципи та вимоги, визначені законами. А, за законами, судді мають бути поза політикою, поза ідеологією тих, хто їх призначив на посаду. Якщо суддя привноситиме в розгляд конкретної справи будь-які політичні, ідеологічні чи інші мотиви та аргументи, глибоко переконаний, що ухвалене Судом рішення буде далеким від істини, міститиме істотні дефекти або не відповідатиме вимогам безсторонності та справедливості. Тому я особливо наголошую на надзвичайній важливості добору кадрів на посади суддів КС.
Мій дев’ятирічний досвід роботи суддею КС дає право стверджувати, що не все так добре, як здається. Можна навести чимало прикладів, які свідчать про розбіжність рішень КС із позиціями Президента та Верховної Ради, і лише в окремих випадках такі позиції повністю або частково збігалися. Отже, принципи «коаліційного формування» ні за яких умов не можна поширювати на призначення суддів КС. Це призведе до його політизації і, таким чином, до втрати незалежності та перетворення з єдиного органу конституційної юрисдикції на додаток до певної політичної організації чи блоку таких організацій.
— Але все йде до того, що більшість обере саме «своїх» суддів. Чи не вважаєте ви це загрозою політизації КС?
— Я не виключаю такої можливості. Але це може призвести до прийняття рішень за ідеологічними чи політичними уподобаннями. Я не поділяю позиції тих призначених суддів, які сьогодні виступають із заявами, дають інтерв’ю, виходячи за рамки і Конституції, і закону про КС.
— У вашому складі такої політизації не спостерігалося, адже всі судді так чи інакше були вихідцями з радянської системи, отже, належали колись до однієї партії. Було навіть таке враження, що в певних випадках у рішеннях Суду простежувалася комуністична ідеологія.
— Я не сказав би, що в рішеннях КС простежувалася комуністична ідеологія. У цілому Суд не був заполітизованим. Окремі судді мали певні ідеологічні уподобання, що проявилося при розгляді таких політико-правових справ, як щодо конституційності постанови Президії Верховної Ради про заборону Компартії України. Адже, дійсно, чи не всі судді, крім мене, раніше перебували в лавах КПРС. Багато з них не бажало визнати ту постанову неконституційною, але ми знайшли золоту середину у вирішенні цього питання. 11 суддів проголосувало «за», серед них і я, бо вважаю, що мільйони людей, які були членами КПРС, не винні в гріхах усієї системи, за які їх обливали брудом.

«Я — громадянин України російського походження і не відношу себе до «національних меншин»

— Ще однією «політичною» справою було рішення щодо закону про мови.
— Рішення щодо мови йшло дуже важко. Але 10 голосів було набрано, рішення прийняте, своєчасне воно чи ні...
— Певен, ви слідкуєте за дискусією, яка розгортається навколо цього питання. Наскільки ті коментарі, які ми чуємо від високопосадовців про рішення КС щодо закону про мови, відповідають дійсності? Чи справді ст.10 Конституції не дозволяє приймати будь-які рішення щодо розвитку російської мови без унесення змін до Основного Закону?
— Стаття 92 Конституції визначає, що виключно законом визначається мовна політика в державі. Закон про мови 1989 року в багатьох питаннях застарілий, хоча там передбачається і розвиток мов національних меншин. Правда, в той час питання так не ставилося, тоді більше переважав білінгвізм.
Треба приймати новий закон, який би врегулював усі мовні питання і зняв дискусії про те, як повинні використовуватися в тих чи інших регіонах України інші мови, зокрема в діловодстві. Все це можна врегулювати в законі про мови, не вносячи змін до Конституції.
Мені, наприклад, не зрозуміло, як можна ставити питання про надання російській статусу другої державної мови. Чому другої? Це не зовсім коректно. Я росіянин, і мене це ображає, тому що я володію й українською, і російською однаково вільно. Врегулювати питання російської та інших мов (скажімо, в Криму використовується і кримськотатарська, і німецька, і болгарська, і вірменська, й інші мови) цілком здатен новий закон про мови.
Мені розповідали татари й представники інших національностей, що в Криму до 1941 року робили записи у паспорті, скажімо, російською мовою, українською, німецькою, хто як забажає. Російська була мовою міжнаціонального спілкування. Але хто бажав, записував також німецькою мовою чи грецькою.
— Ви, як росіянин, відносите себе до національних меншин?
— Ні. Я — громадянин України російського походження. Таких, як я, в нас мільйони.
— Чи взагалі підпадає під термін «національні меншини» російськомовне населення? Адже стверджують, що Хартія регіональних мов або мов меншин не стосується російської мови…
— Тобто, виходить, що хартія поширюється на ті мови, які є «вимираючими», які треба оберігати і надавати допомогу їхньому розвитку. Я не відношу себе до національних меншин. Узагалі питання поставлено не коректно. Треба врахувати, що кожен із нас є живою людиною, сприймає все, що відбувається, через свою свідомість. Між іншим, я знаю етнічних українців, які не володіють українською і розмовляють російською.
У мовному питанні не можна застосовувати армійські правила: не знаєш — навчимо, не хочеш — примусимо. Людину можна навчити, якщо в неї є бажання. Якщо ж людина каже, що не знає цієї мови і знати не хоче, — тут нічого не вдієш.
— Нагадайте, чому КС «скасував» ратифікацію хартії щодо мов?
— Вона була ратифікована законом, але підписана Головою ВР Олександром Ткаченком. За Конституцією 1996 року будь-який закон має підписувати Президент. Натомість у законі про міжнародні договори було записано, що закон про ратифікацію підписує Голова ВР. Голова ВР діяв відповідно до закону, але всупереч Конституції.
Суд визнав неконституційним відповідне положення закону про міжнародні договори і повернув усе в конституційне поле. Саму ж хартію щодо конституційності ми не розглядали. Пізніше парламент знову ратифікував цю хартію.

«Відповідальність несе той, хто перекладає. Без права на помилку»

— Кажуть, що ми ратифікували «не ту» хартію, що україномовний переклад не збігається з текстом англійською, який ухвалила Рада Європи. Що ж є законом України: англійський текст чи той, який передали ВР для ратифікації?
— Текст, який передали для ратифікації.
— А якщо там є помилка, як її тоді виправляти?
— Перед тим як подавати на ратифікацію, текст повинні відпрацювати експерти. Права на помилку їм не дано.
Наприклад, було попереднє підписання за дорученням Президента Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Потім до нас надійшло подання від Президента з клопотанням розглянути положення Римського статуту на відповідність Конституції. Суд прийняв рішення про неконституційність одного абзацу — визнав, що в такий спосіб у судовій системі України з’являється наднаціональний судовий орган. Хоча я особисто не вбачав у положеннях Римського статуту нічого такого, що не було б імплементовано в національне законодавство чи суперечило нашій Конституції.
Ми зателефонували в МЗС і попросили текст українською мовою. У МЗС такого тексту не було, і ми послуговувалися російським текстом, самі перекладали ті положення, які нас цікавили. А якщо поставити питання таким чином, що КС не міг користуватися російськомовним текстом, виходячи зі ст.10 нашої Конституції, оскільки державною мовою є українська? Крім того, а чи не було допущено помилок при перекладі тексту статуту російською?
— Як ви вважаєте, чи не є нагальним завданням провести експертиз ратифікованих актів щодо їхнього перекладу, зокрема стосовно Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод хартії регіональних мов?
— Безумовно треба проводити роботу щодо систематизації цих міжнародних документів, контролювати точність перекладу. А відповідальність повинен нести той, хто перекладає.
— І хто має відповідати за це?
— Насамперед Міністерство закордонних справ, а також Міністерство юстиції.
— А КС, коли дає висновок про відповідність Конституції міжнародних договорів, які подаються на ратифікацію, не відповідає за це?
— Якщо Суд стверджує, що міжнародний договір, конвенція чи хартія відповідають Конституції, ВР може ратифікувати такий акт. Але частіше трапляється, що договір чи конвенція вже набули чинності, а згодом у Президента чи Кабміну виникли певні питання щодо них і вони звертаються до КС за висновком. Поки що, крім договору щодо Єдиного економічного простору, хартії регіональних мов і Римського статуту, серйозних справ такого роду в нас не було.
До речі, тут виникають й інші проблеми, пов’язані з великими коштами за зобов’язаннями України, які випливають з підписаних договорів. І цього, на жаль, ніхто ретельно не аналізує, а вносить на ратифікацію, послуговуючись лише доцільністю того чи іншого договору з погляду міжнародного іміджу держави.
— На мій погляд, КС, коли дає такий висновок, повинен засвідчити й автентичність перекладу. Наприклад, є певні проблеми щодо тлумачення тієї ж Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Чи можна КС тлумачити її положення?
— Скоріше це право Європейського суду, але й КС, вирішуючи те чи інше питання щодо прав людини, також певним чином тлумачить її, мотивуючи своє рішення, зокрема, положеннями конвенції. Наше тлумачення не має юридичної сили для інших країн, але на території України є обов’язковим. Водночас тлумачення Євросудом створює прецедент і є обов’язковим для всіх держав, які є членами Ради Європи.
— Наразі Євросуд разом з російським Конституційним судом співпрацює щодо окремих аспектів тлумачення норм конвенції, аби зменшити кількість скарг до Євросуду. Тобто КС РФ стане фільтром цих скарг, бо надаватиме відповідні рекомендації судам загальної юрисдикції. У нас такого бажання не спостерігається, і кількість скарг зростає й надалі.
— КС Російської Федерації бере на себе відповідальність тлумачити відповідно до позиції Євросуду. Більше того, КС РФ вважає обов’язковою для РФ прецедентну практику Євросуду з тлумачення. Такий напрям у роботі КС Росії дійсно зменшить кількість скарг росіян до Євросуду.
— У нас деякі судді найвищого рівня вважають, що прецедентне право Євросуду обов’язкове для України лише в тій частині, яка викладена безпосередньо у справах проти України...
— Це помилкова позиція. Конвенція є єдиним документом для всіх членів Ради Європи. І всі рішення, а не тільки ті, які Євросуд прийняв у справах проти України, становлять прецедентну основу для країн — учасниць конвенції.
Що, наприклад, заважає Верховному Суду скористатися нормами конвенції та, відповідно, прецедентами Євросуду, вирішуючи пенсійні чи трудові спори? Але для цього необхідно, аби запрацювала вся судова система, всі судді в напрямі опрацювання прецедентного права Євросуду.

«Хто запитував народ, чи згоден він з такою Конституцією?»

— Ви вже не будете брати участі в розгляді справ, отже, можете висловити свою позицію щодо можливості скасування політреформи. Чи є можливість у КС ревізувати закон про внесення змін до Конституції після набрання ним чинності?
— Справді, скоріше за все, я вже не братиму участі в розгляді справ, проте сьогодні не можу висловлювати свою думку стосовно цих змін. У разі якщо до КС надійде подання щодо відповідності Конституції закону про внесення змін до Основного Закону від 8 грудня 2004 р., а Суд відкриє провадження й ухвалить відповідне рішення — лише після цього, можливо, у вашій газеті, я викладу своє ставлення до цього питання. Тому поки що я не хотів би бодай теоретично висловлювати свої міркування з цього приводу.
До того ж нагадаю, що парламент у листопаді —грудні 2004 р., під час виборів Президента, прийняв кілька «політичних» рішень, які змінили політичну ситуацію в країні та вплинули на рішення судів загальної юрисдикції з виборчих питань. КС за браком часу не встиг розглянути справи за поданнями народних депутатів щодо відповідності Конституції таких «політичних» актів Верховної Ради. Хоча провадження в них відкрито, проте оновлений склад КС, скоріше за все, їх припинить, на що є законні підстави.
І останнє щодо можливості ревізії закону від 8.12.2004. По суті, це питання скоріше лежить у площині політики, не беручи до уваги як критичні зауваження, так і позитивні оцінки зазначеного закону. Згадаймо ніч з 27 на 28 червня 1996 р., коли була прийнята нова Конституція. Чи можна назвати ті умови й саму атмосферу, яка панувала в той час у Верховній Раді, нормальними? Вважаю, що ні. Тим більше, що Основний Закон був прийнятий від імені Українського народу. А хто запитував народ, чи згоден він з такою Конституцією? Можливо, народ хотів би ухвалити Конституцію на всеукраїнському референдумі.
— Ми й парламент щоразу обираємо за новим законом…
— Так, подібний законодавчий процес притаманний і закону про вибори народних депутатів, за яким виборці формували єдиний в Україні орган законодавчої влади. Не запитуючи народу, не надавши можливості оскаржити в КС хоча б окремі положення цього закону, як це було в 1998 р., закон набув чинності. Депутати з величністю сказали: «Народе! Ми встановили для тебе правила, за якими ти маєш обрати нас». Це несправедливо, і тому я глибоко переконаний, що подібного на наступних виборах до парламенту, Верховної Ради АРК та органів місцевого самоврядування більше не буде.
Не можна ігнорувати думку народу, громадян, які становлять виборчий корпус у нашій країні. Інакше все буде як і раніше: єдиним джерелом влади є влада, скільки б ми не стверджували, що первинним є народ, що саме він створює державу і т.ін. І як не згадати відому соціальну утопію Є.Зам’ятіна «Ми» і роман Оруела «1984»?!

«Компроміси зводять нанівець найбільш цінні положення та конструкції рішення»

— Невдовзі у вас вибігає 9-річний строк повноважень судді КС. Хто ж залишиться «на господарстві» в разі, якщо ви підете з посади до складання присяги новими суддями?
— Так, 27 червня закінчується строк моїх повноважень судді КС. Згідно із законом про КС 26 травня я надіслав до Верховної Ради, яка призначила мене суддею КС, клопотання про звільнення з цієї посади. Після прийняття парламентом рішення про звільнення мої повноваження припиняються незалежно від того, складуть нові судді КС присягу чи ні. Відповідно до закону про КС виконання обов’язків Голови КС буде покладено на старшого за віком суддю КС. І ці обов’язки він буде виконувати до обрання Голови КС.
— З яким почуттям ви залишатимете посаду судді КС?
— Почуття різні, як позитивні, так і негативні. Незавжди можна бути задоволеним ухваленим рішенням чи висновком, їх мотивувальною частиною.
— Чи є рішення, щодо яких ви зараз маєте іншу позицію, ніж під час голосування? Якими рішеннями ви пишаєтеся, а яких соромитеся?
— Для мене дуже плідним був 1998 рік, КС ухвалив 4 рішення, в яких я був суддею-доповідачем. За змістом найбільш цікавими з них були рішення про відповідність Конституції закону про вибори народних депутатів (лютий 1998 р.), про сумісність мандата народного депутата з посадою міського голови (липень 1998 р.) та ін. Стосовно позицій, які я займав під час голосування, то й сьогодні вони є незмінними.
Винятком є хіба що висновок про відповідність стст.157, 158 Конституції законопроекту про внесення змін до неї з питань місцевого самоврядування (№3207-1), коли для того, щоб вийти із ситуації, в якій опинився Суд, я віддав свій десятий голос «за». Мотивом було те, що зазначений законопроект був на розгляді КС близько 9 місяців, хоча нічого складного в тому акті, на мій погляд, не було.
Погане відчуття залишилось після рішення КС про так званий третій строк Президента. Хоча я голосував проти такого рішення, все ж, вважаю, несу за нього відповідальність, як і всі інші судді. Але будувати на цьому рішенні недовіру до КС, як зараз дехто намагається робити, — це є певна хвороба тих, хто перебуває в стані підозри і взагалі позбавлений віри як такої.
— Оскільки вам доводилося бути суддею-доповідачем у доволі резонансних рішеннях, скажіть, наскільки впливає доповідач на позицію інших суддів?
— Бути суддею-доповідачем надто складно. Від його проекту рішення чи висновку, поданого на пленарне засідання КС, інколи майже нічого не залишається. А його обов’язок підкорятися позиції, яку зайняла більшість суддів, і готувати на наступне засідання новий проект з урахуванням унесених поправок.
«Упертість» судді-доповідача змушує інших суддів шукати компроміси, аби проект набрав щонайменше 10 голосів. Частіше за все компроміси спотворюють зміст рішення чи висновку, зводять нанівець найбільш цінні положення та конструкції.

«Рішення КС не можуть бути предметом критики з боку державної влади»

— Наприкінці 2004 року на вас та ще одного суддю КС був учинений напад. Про це вирішили промовчати. Чому? Адже суспільство мало б знати, що на Суд робиться вже навіть не моральний, а й фізичний тиск.
— Такий напад на мене дійсно стався після ухвалення 24.12.2004 рішення про неконституційність ст.6 закону про особливості застосування закону про вибори Президента на виборах 26 грудня 2004 р. Голова КС Микола Селівон запропонував обговорити цю подію на засіданні Суду. Але, враховуючи дуже складну й напружену політичну ситуацію, яка склалася в суспільстві на той час, я попросив не робити цього і залишити моє повідомлення про такий випадок без розголошення.
Для владних органів та їхніх посадових осіб, на яких законами покладено обов’язок гарантувати безпеку не лише суддів, а всіх грома
дян, такий обов’язок на сьогодні залишається надто декларативним. Коли я був на відкритті першого засідання Верховної Ради нового скликання, то не міг визначити, хто є хто, оскільки спостерігав безліч охоронників «тіл», що перебували в залі засідань парламенту і поза його межами. На мій погляд, подібні явища є свідченням неспроможності органів влади реально гарантувати захист людини, її права, честі та гідності.
— Як ви вважаєте, судді КС першого скликання витримали тиск із боку влади чи все ж були змушені поступатися принципами заради нормальних відносин із владою?
— Кожен суддя КС у принципі є абсолютно не залежним від будь-кого. Я вважаю, що перший склад КС був інтелектуально, професійно й морально досить потужним. Переважна більшість суддів КС заслуговує найвищої оцінки. Вони передусім дбали про авторитет КС у суспільстві, ефективність та демократичність стилю його роботи.
За всі 9 років я не відчував тиску з боку будь-яких органів влади. Комусь із посадових осіб і політиків щось не подобалось у рішеннях Суду, вони піддавали їх критиці, рівень якої визначає рівень культури тих, хто критикує. Вважаю, що рішення КС не можуть бути предметом критики з боку посадових і службових осіб. Із цього приводу я і раніше висловлювався, однак віз і нині там.

«Корумпованість як явище є, але треба дієво з нею боротися»

— Недавно Рада суддів України образилася на чергове узагальнення щодо корумпованості судової системи. В чому причина, що кожна влада скаржиться на погані суди?
— Посадовим особам, які відповідають перед Радою Європи за впровадження в Україні судово-правової реформи, не можна так ставити питання. Немає аргументів, аби стверджувати, що судді геть корумповані.
Особисто в мене також є нарікання на суди загальної юрисдикції. Я брав участь у справі, яку ми «програли» в місцевому суді, оскаржили в апеляційному — теж вирішено не на нашу користь. Але це не є підставою говорити, що всі суди корумповані.
— Судді також кажуть, що ніхто хабарів їм не дає, але в суспільстві чомусь переважає протилежна думка.
— Аби стверджувати, треба бачити чи мати факти того, що хабарі давали. А взагалі ситуація в судовій системі дуже складна. І головна проблема — у підготовці кадрів на посади суддів.
— Так, але коли молода людина йде працювати в суд і знає з висловлювань у ЗМІ, що там дають хабарі, влада тисне, то вона добре подумає, чи потрібна їй така робота.
— Мені важко робити якісь узагальнення. У мене донька працює суддею. Вона закінчила аспірантуру в Харкові, захистила дисертацію за такою ж спеціальністю, як у мене, — «Теорія права». Працює з ранку до вечора, більше того, вдома відпрацьовує чимало непростих питань. Я її запитую: «Що взагалі коїться в наших судах?» Вона відповідає запитанням на запитання: «Хіба сам не знаєш?» Цим і завершується така розмова.
Я, до речі, на собі відчув, як судді місцевого суду зневажливо, кивнувши один одному головами, складні питання, поставлені в клопотанні, вирішили за 3—4 секунди. У КС на вирішення аналогічних клопотань витрачається чи не година, вислуховуються думки кожного судді, думки сторін, які зацікавлені в розгляді справи. Більше того, документам, які є підробленими, місцевий суд надав правового статусу! Незважаючи на результати досліджень, які доводять, що документи були сфальшовані, суд виніс рішення не на нашу користь. Я був здивований таким ставленням до закону і права.
— Тобто є підстави для закидів на адресу суддів щодо упередженості чи навіть корумпованості?
— Корумпованість як явище є, але треба працювати, щоб її не було. А що в нас робиться для того?
— Ми при першій-ліпшій нагоді говоримо, що всі суди в нас корумповані...
— Від того, що десять разів сказати «халва», в роті солодше не буде. Так і тут: скільки не галасуй про корумпованість тих чи інших органів, не оголошуй черговий хрестовий похід на боротьбу з цим явищем під красивими гаслами, потрібного результату не буде. Треба реально боротися, вживати дієвих заходів, зокрема, дбати і про належне матеріальне, фінансове, організаційне, побутове, санаторно-медичне забезпечення суддів тощо.
— Як боротися, якщо суддя, зокрема й КС, залежить від влади? Приміром, треба отримати квартиру — він, звичайно, прийме чи проголосує за необхідне рішення на користь влади, щоб прискорити це питання.
— Не все залежить від судді. Я, наприклад, відверто вам кажу: не пішов би на такий крок.
— Отже, залишилися б без квартири. І що б вам сказала ваша сім’я?
— У мене така сім’я, яка підтримає мене. До речі, я знаю декого з моїх колишніх студентів, які зараз працюють суддями в Криму, в Харкові, в інших місцях і які тривалий час залишаються без власного даху над головою. Наприклад, суддя Верховного суду АРК, чоловік якої також працює суддею в Ялті, вже 4 роки не може отримати квартиру. Але суддя не йде ні на які поступки — ні міському голові, ні адміністрації — аби «вирішити» своє квартирне питання.
Усе залежить від людини: яка в неї душа, чи є совість. Якщо суддя каже: «Совісте, відвернись, я буду робити іншу справу», — він не суддя. Рано чи пізно все спливе на поверхню.
— Наостанок. Якими будуть ваші побажання суддям КС, котрі невдовзі, сподіваємося, прийдуть до КС?
— Новим суддям КС я хотів би побажати бути вірними складеній присязі, неупередженими і справедливими в розгляді справ, не давати переваги зверненням від органів державної влади над зверненнями від громадян, не піддаватися будь-яким політичним чи ідеологічним уподобанням. Захист Конституції, впровадження принципу верховенства права в суспільстві мають бути пріоритетними в роботі КС і його секретаріату.
Обираючи нового Голову КС, потрібно добре визначитися з кандидатурами на цю відповідальну посаду, яка не повинна бути синекурою, і не помилитись у своєму виборі.

Розмову вів
Роман ЧИМНИЙ