Закон і Бізнес


Президент послав спікера «читати хорошу літературну книжку»


Власть и закон, №46 (722) 12.11—18.11.2005
2032

9 листопада Віктор Ющенко і Володимир Литвин уперше публічно зіштовхнулися у суперечці. Наближення виборів кинуло спікера парламенту в атаку. Він вирішив побити Президента на його полі — Голова Верховної Ради спробував вразити своїми економічними знаннями. Завершилося все порадою, яку В.Ющенко дав В.Литвину, — читати більше книжок, де б він міг почерпнути розумніші тези для своїх виступів.


Засідання уряду було присвячене підсумкам роботи за 9 місяців та запам’яталося песимістичною промовою міністра економіки Арсенія Яценюка, оптимістичним виступом міністра фінансів Віктора Пинзеника та виправдально-занудними доповідями губернаторів.

Після того як Прем’єр Юрій Єхануров бадьоро-погрозливо пообіцяв побороти негаразди, слово взяв спікер. Хто порадив йому блиснути економічними повчаннями — невідомо, але ця людина явно зробила своєму патрону погану послугу. Володомир Михайлович хотів виглядати совістю нації, Андрієм Сахаровим, але, скоріше, був схожим на спікера-колгоспника Олександра Ткаченка.

Почав Голова ВР зі справедливих нарікань, що його всі ігнорують. «Нам треба подумати над стилем наших взаємин, — звернувся В.Литвин до присутніх. — Бо як показує досвід, співпраця уряду та парламенту завершується після затвердження Прем’єра. Контактів та узгоджень після того мінімум!»

«Дякувати Богу, в нас свобода слова і через ЗМІ можна дізнатися, яке в нас наступне державне рішення, який маневр ми, законодавча гілка влади, будемо здійснювати в цій великій спільній роботі...»

«Я з великою радістю почув і прочитав слова у зверненні нашого Президента, що «новий уряд запропонував нову модель співпраці з парламентом». Найкращою моделлю було б, щоб кожен виконував Конституцію! Але мене питають депутати: «Хто покаже цю модель, якщо це не державна таємниця?» Якщо вважати ефективною моделлю публічні заяви на адресу Верховної Ради, спілкування через пресу або відсутність відповідей на звернення парламенту, то це тупиковий шлях!»

«Є небажання виконувати закони і постанови Верховної Ради. Тоді давайте взагалі розпустимо Верховну Раду! Це хвороба, але після 1 січня (коли вступить в дію політреформа) піде швидке одужання», — з погрозою в голосі пообіцяв В.Литвин.

В принципі тут йому слід було зупинитися. Керівник парламенту залишив би враження обуреного лідера парламенту, якого «ламають через коліно» (чомусь спікер забув цей свій улюблений «фразеологізм!») і який вимагає поваги до законодавчого органу. Але В.Литвин вирішив піти далі — вступив у зону розмірковувань, де його зрадили власні знання. Спікер перетворився на політика, який просто повинен будь-що опонувати владі у зв’язку з наближенням виборів.

Перший раз він «проколовся», коли почав дорікати уряду за спроби виправдати економічний спад в Україні погіршенням світової кон’юнктури. «Чому уповільнення темпів у світі не призвело до зниження в Білорусі, Росії, не кажучи вже про Китай? Так, зростання в Китаї — це майже 10% протягом двох років, загалом — майже 20 років високі темпи. В Росії зросло на 5,6% протягом першого півріччя — мало не вдвічі більше, ніж в Україні! Якщо Росія експортує енергоносії, то Китай — імпортує в значних масштабах», — сказав В.Литвин.

Якщо пробігти по цій цитаті очима, то десь слова В.Литвина можуть справити враження. Але наступним буде розуміння, що його приклади є безглуздими. Він обрав для своєї аргументації не правила, а винятки. Так само можна дорікати своєму сину, що той не вступив до спортивної школи «Динамо», тоді як Андрій Шевченко забив сто голів за «Мілан».

Ставити за приклад економічного зростання Білорусь — це те ж саме, що рівнятися на показники демократії в Туркменистані. Закрита економіка Білорусі тримається на величезних державних дотаціях та прямій підтримці Кремля. Без реформування її чекають дві дороги — або до колапсу, або до подальших поступок Росії та втрати незалежності. І до В.Литвина білоруський аргумент використовували лише два політики — Петро Симоненко і Наталія Вітренко.

Рівнятися на Росію — таке саме безглуздя, бо ще можна взяти за приклад Саудівську Аравію. Китай — це взагалі феномен сучасної історії, для пояснення якого пишуться томи наукових праць, у цій державі працює мільярд робочих рук. І прогресу Китаю явно сприяє членство у Світовій організації торгівлі. Тій самій, куди Україна не потрапить завдяки старанням В.Литвина.

Наступним пунктом були претензії до уряду, що «в Тернопільській, Хмельницькій, Волинській областях середня зарплата вдвічі нижча, ніж у Києві, чи в півтора раза, ніж у Донецьку».

«У нас що, громадяни двох сортів? І чи будемо ми про це реально говорити?» — обурився В.Литвин. Звичайно, те, що люди
отримують менше грошей у провінції — це погано. Але так влаштований світ, що у великих містах платять більше грошей, ніж у глухих регіонах.

Ринок праці диктує попит на працівників та рівень їхніх доходів. Наприклад, у Берліні багато безробітних, тому там нижчі зарплати, ніж у Мюнхені.

Ще є така річ, як купівельна спроможність. 100 грн. у Києві та 100 грн. у Луцьку — це різні гроші. В столиці за них можна жити два дні, в провінції — тиждень. І без зважання на це порівнювати зарплати просто некоректно.

Але, схоже, особливо обурив Віктора Андрійовича аргумент Володимира Михайловича, що «цей соціальний бюджет призвів до інфляції». «Якщо реалізація передвиборних обіцянок Президента визнається як один із чинників погіршення стану (а це випливає з проекту постанови Кабінету Міністрів), то чому уряд ставить завдання безумовно досягти виконання всіх соціальних зобов’язань держави?!»

«Жодне з основних завдань, які ставить уряд до закінчення 2005 р., не є дієвим заходом. Чи цим заходом є «сприяння Національному банку в створенні умов, які забезпечать стабільність гривні»? Це те ж саме, що засукати рукави по саму шию і розшити вузькі місця», — сказав В.Литвин.

Що-що, а от метафори український спікер підбирає вдало. Однак здається, що в цей момент у В.Ющенка завирували ті самі відчуття, як і тоді, коли він чув коментарі Миколи Томенка на тему проблем нафторинку. Тобто обурення заявами, які роблять непрофесіонали.

Президент не казав, до кого звертається. Але, оскільки останнім перед ним виступав саме Голова ВР, то в цьому не було потреби. Спочатку В.Ющенко нагадав, що за цей бюджет голосував парламент і він несе таку саму відповідальність. Потім підкреслив, що бюджет уряд виконує. А щоб поставити крапку в дискусії, глава держави додав: «Рівень української інфляції після завершення 12 місяців буде нижчим, ніж у Росії чи Казахстані. Не є проблемою 9,8% інфляції в країні з перехідною економікою. І це треба навіть не «Економікс» читати, а хорошу літературну книжку».

...Минулого тижня в інтерв’ю «УП» перший заступник Литвина в політичних справах Ігор Єремєєв доводив, що зі спікера був би непоганий Прем’єр — навіть попри отриману ним освіту історика. «Литвин... як би то сказати... він «легконавчаємий». І коли є питання, в яких він некомпетентний, він може покликати спеціалістів і прийняти правильне рішення», — запевнив І.Єремєєв.

Можливо, до виступу на засіданні уряду спікер готувався сам на сам зі своїми знаннями?

Сергій Морда,
«Українська правда»