Київський Банківський Союз змінив назву
Але цілі й пріоритети залишаються незмінними
Hе є таємницею, що майже кожна організація в якийсь момент приходить до висновку, що завдання, які стоять перед нею, успішно виконано, а попереду — більш широкі перспективи... Й тоді виникає питання про зміну назви. Так відбулося і з Київським Банківським Союзом, який нещодавно став називатися Український Кредитно-Банківський Союз. Про причини цього, а також про багато інших питань, які хвилюють сьогодні банківське співтовариство, кореспондент журналу «Банкиръ» розмовляла з членом Наглядової ради КБС, головою правління АКБ «Інтербанк», професором, доктором наук Артуром КРИКЛІЄМ.
Hе є таємницею, що майже кожна організація в якийсь момент приходить до висновку, що завдання, які стоять перед нею, успішно виконано, а попереду — більш широкі перспективи... Й тоді виникає питання про зміну назви. Так відбулося і з Київським Банківським Союзом, який нещодавно став називатися Український Кредитно-Банківський Союз. Про причини цього, а також про багато інших питань, які хвилюють сьогодні банківське співтовариство, кореспондент журналу «Банкиръ» розмовляла з членом Наглядової ради КБС, головою правління АКБ «Інтербанк», професором, доктором наук Артуром КРИКЛІЄМ.
— Артуре Станіславовичу, які цілі та пріоритети стояли спочатку перед Київським Банківським Союзом і які стоять нині?
— Спочатку КБС створювався за ініціативою його першого президента Петра Мірошникова як клуб банкірів для того, щоб можна було в неформальній обстановці обговорювати питання, що стосуються діяльності банків. Надалі цей клуб було перетворено на громадську організацію, яка стала вирішувати актуальні проблеми банківського співтовариства. Розширилося коло учасників — із 10 до 100. Сьогодні до складу КБС входять не тільки банки, а й страхові компанії, біржі та інші асоціації, зокрема й зарубіжні. КБС — це колегіальна громадська організація, котра вирішує актуальні і проблемні питання життєдіяльності банків, що стосуються законодавчої бази, регулювання банківської діяльності з боку найвищих державних інститутів, таких як НБУ, податкова адміністрація, ДКЦПФР, Держкомітет з фінмоніторингу.
— Чи можна сказати, що головна мета КБС — допомагати розвитку та функціонуванню банківської системи України?
— Так. Наша головна мета — допомога банкам. Сьогодні їм дуже складно розвиватися, оскільки законодавство не дуже сприяє цьому. Наприклад, у законодавстві відсутній закон про захист прав кредиторів, тобто банк майже безправний у своїх взаємовідносинах із позичальниками. Те саме можна сказати й про приватних вкладників, адже згідно зі ст.1060 Цивільного кодексу вкладник незалежно від умов договору в будь-який момент може забрати свій вклад. При виникненні проблем Український Кредитно-Банківський союз може надати підтримку та юридичну допомогу будь-якому комерційному банку й фінансовій установі. Сьогодні союз працює за рядом напрямів: удосконалення банківського і податкового законодавства, регулювання банківської діяльності, взаємовідносини з правоохоронними та вищими органами.
— Які ініціативи щодо змін до законодавства вносить КБС?
— Передусім це зміни до Цивільного кодексу, Кримінального кодексу, закону «Про банки і банківську діяльність». Нині опрацьовуються проекти законів «Про захист прав кредиторів», «Про зброю», а також «Про інкасаторські служби банків» та інші.
— Із чим пов’язана зміна назви організації Київський Банківський Союз на Український Кредитно-Банківський Союз?
— По-перше, це пов’язано з особою нашого голови. Леонід Черновецький широко відомий у державних, наукових, громадських і правових колах. Сьогодні він відомий не тільки як регіональний і державний, а навіть як міжнародний політик. Свідченням того є хоча б той факт, що на останнє засідання нашого союзу приїхали представники дуже впливових банківських асоціацій з інших країн. Друга причина — сьогодні складно вирішувати масштабні питання державного рівня, маючи статус регіонального союзу. Третя причина — до складу КБС сьогодні входять банки та фінансові установи не тільки м.Києва, а й усіх регіонів України.
— Які відносини складаються у КБС з іншими банківськими союзами й АУБ?
— Хоча в Україні 160 банків, але немає ідеального; у кожного є свої сильні та слабкі сторони. Те саме стосується й до асоціацій — у кожної є своя сфера застосування інтересів, свої пріоритети. Тому діяльність КБС і АУБ не перетинається з іншими асоціаціями. Вони працюють у паралельних площинах. Між ними відбувається постійний творчий діалог. Більше того, кожна організація має одна в одної своїх представників.
— Чи може прихід великих іноземних банків справити істотний вплив на українську банківську систему?
— Безумовно, і вже, на жаль, це відбувається. Тому позиція КБС є однозначною: з відкриттям філіалів іноземних банків потрібно зачекати. Сьогодні вся українська банківська система в 6 разів менша, ніж польська, і в 100 разів менша, ніж будь-який банк, який входить в першу десятку банків світу. Тому калібр і рівень можливостей світових банків і наших українських абсолютно різний. Не слід ігнорувати досвід Польщі, де аналогічні дії з боку Центрального банку, Міністерства фінансів Польщі призвели до того, що польська банківська система практично зникла. Тому, поки не зміцниться наша банківська система, прихід філіалів іноземних банків видається поспішним.
— А якою є ситуація з іноземними банками в Росії?
— Російський банківський сектор значно сильніший, міцніший і більш інтегрований у світову банківську систему, ніж наш. Проте Росія законодавчо виписала, що повернеться до розгляду питання щодо відкриття філіалів іноземних банків не раніше 2008 р., поки не будуть створені відповідні умови для укрупнення, об’єднання, консолідації своєї банківської системи. Ми стоїмо на таких самих позиціях. До того ж, якщо нам дають зрозуміти, що ми можемо вступити в Євросоюз не раніше 2017 р., виникає питання: а чи потрібно нам сьогодні відкривати «ворота» іноземним банкам, які відразу ж поглинуть увесь наш поки що не зміцнілий банківський сектор.
— Чи досконалим є, на ваш погляд, наше законодавство, яке регулює входження філіалів іноземних банків?
— Наше законодавство, так само, як і економіка, ще не досконале. Повинні бути чітко виписані законодавчі процедури, що створюють рівні, конкурентні умови для іноземних і вітчизняних банків, вирішені питання оподаткування. Адже за законами всіх країн банки платять податки за місцем перебування головної контори, тобто гроші зароблятимуться на території України і йтимуть за кордон. Як варіант, можна ввести певні обмеження — на питому вагу іноземних банків у загальнобанківських активах, на розмір приписного капіталу, щодо оподаткування, допустимого рівня рентабельності. Але краще, на думку КБС, поки що обмежитися правом на відкриття дочірніх банків.
— Відкриття філіалів іноземних банків необхідне для здешевлення ресурсів?
— Так, однією з цілей, якої необхідно досягти, — здешевити наші ресурси. Але ми вважаємо, що для цього в нас є інші значні резерви: повернення «чесно» переведених ресурсів у офшорні компанії, амністія раніше зароблених доходів, виведення грошей з тіні.
— Як ставиться КБС до політики Нацбанку щодо зміцнення гривні?
— Будь-які дії Національного банку порівнюються з макроекономічними прогнозами та ситуацією на ринку, пов’язаною з балансом експортно-імпортних операцій, і спрямовані на підвищення довіри населення до національної валюти та збільшення вкладів у банківський сектор, оскільки сьогодні половина грошової маси перебуває «на руках».
— Міністр економіки Сергій Терьохін заявив, що внаслідок дій НБУ з банків було вилучено $600 млн депозитних вкладів. Це позитивний процес?
— Так. Частина коштів пішла «на руки», частина була переведена в гривні й переведена на депозитні вклади. Ця пропорція, мені здається, становить 50/50. Для банку, напевно, було б не принципово, яких внесків більше — валютних чи гривневих. Сьогодні в основному кредитуються в доларах, тому що ставки за доларовими депозитами в 1,5 раза нижчі й це вигідніше нашим імпортерам. Тому для банків поки що вигіднішими є доларові вклади. Щоб знизилися ставки за гривневими депозитами, потрібен комплекс заходів.
— Як КБС оцінює фондовий ринок України?
— На жаль, фондовий ринок у нас поки що не на належному рівні. Причин декілька, але головна — це низька рентабельність наших підприємств, недосконалість оподаткування та звітності. Звідси — їхні низькі рейтинги і котирування цінних паперів, що створює серйозні проблеми при оцінці та кредитуванні українських підприємств.
— На ваш погляд, скільки потрібно часу, щоб українська банківська система наблизилося до європейських норм і Базельських вимог?
— Якщо говорити про функціональне наповнення, то можу сказати, що ми вже працюємо не гірше за будь-який європейський банк — ті самі процедури, ті самі стандарти, які були узгоджено і прийнято на Базельській нараді. І спектр послуг наших банків практично нічим не відрізняється від європейських. Найбільша проблема — ціна наших ресурсів. Будуть ресурси — будь-який банк почне кредитувати будь-які проекти і на 10, і на 20 років та впроваджувати нові технології й автоматизувати ручні процеси. Таким чином, як бачите, роботи і в наших банків, і в Українського Кредитно-Банківського Союзу — непочатий край.
Розмову вела
Наталія БОГУТА