Закон і Бізнес


Де закінчуються права людини?

КС не став на шляху конституційної реформи


Власть и закон, №43 (667) 23.10—29.10.2004
1625

Більшістю в один голос Конституційний Суд дав позитивний висновок №2-в/2004 від 12.10.2004 щодо проекту змін до Основного Закону №4180. Судді не знайшли підставу для блокування процесу конституційної реформи, «підвісивши» питання про повноваження майбутнього глави держави. Троє суддів КС підписали висновок з окремою думкою.


Більшістю в один голос Конституційний Суд дав позитивний висновок №2-в/2004 від 12.10.2004 щодо проекту змін до Основного Закону №4180. Судді не знайшли підставу для блокування процесу конституційної реформи, «підвісивши» питання про повноваження майбутнього глави держави. Троє суддів КС підписали висновок з окремою думкою.

Суд різниці не побачив

Нагадаємо, що 23 червня за бурхливих заперечень опозиційних партій проект №4180 усе-таки було попередньо проголосовано і відправлено в КС. У свою чергу, «ЗіБ» звертав увагу на те, що самі положення цього проекту не стануть ключовим питанням для суддів. Адже КС уже давав позитивний висновок (№3-в/2003 від 10.12.2003) щодо пропонованих змін. Головною проблемою залишалося тлумачення чинної норми Конституції, що забороняє повторно голосувати за ті самі пропозиції протягом року.

Після провалу проекту №4105 чимало аналітиків, як виявилося, поспішили поставити хрест на політреформі, спираючись, зокрема, на ст.158 Конституції. Але 10 із 16 суддів КС були іншої думки, зазначивши у висновку, що законопроект №4180 відрізняється від №4105 і «є самостійним цілісним документом». Що ж, оскільки рішення і висновки КС оскарженню не підлягають, залишається тільки спостерігати, наскільки послідовно Суд дотримуватиметься цієї точки зору в наступних актах.

Перший висновок можна зробити вже сьогодні: процес внесення змін до Конституції виявився настільки непродуманим і недеталізованим у самому Основному Законі, що повністю потрапив у залежність від логіки законодавця і суддів КС. Утім, нам скільки норм не напиши, все одно знайдеться лазівка, яка перекреслить усі заборони й обмеження. Чи дасть можливість уникнути принципового і відповідального рішення, пославшись на формальності.

Розділяй якнайбільше, пануй якнайдовше

Підтвердженням юридичного безсилля перед національною спритністю є дві зміни з пропонованих проектом №4180 у частині терміну повноважень депутатів, включаючи місцевих, (збільшується до 5 років) і можливості поєднання законодавчого процесу з посадами в Кабінеті Міністрів. Здавалося б, навіч — скорочення прав громадян, які не опиняються в парламенті: і чекати наступних виборів довше, і шанси на міністерський портфель менші (більшість, що відповідає за формування Кабміну, вже постарається зайняти якомога більше урядових крісел). Але опоненти заперечать: шанс-то опинитися в парламенті в усіх однаковий.

Може, і так, але де тоді та грань (і в строках, і в «сумісництві»), за якою влада перестане бути демократичною. 6, 9, 15 років без виборів? Чи, у більш загальному розумінні, де закінчуються права людини і починається сваволя влади?

Наприклад, проект посилює вимоги до «партійності» народних депутатів. З 2006 року їх пропонують виганяти з парламенту шляхом виключення з фракцій (блоків), за списками яких вони туди потрапили. Усе знову ж таки демократично, але що вбереже їх і нас від диктату партійних лідерів?

Щоправда, як показує національний досвід нинішнього парламентського скликання, в іншому разі ми ризикуємо узагалі поринути в щорічний виборчий марафон. Адже якщо новий парламент не зможе протягом місяця створити потрібну «коаліцію депутатських фракцій і депутатських груп», то постраждають усі депутати. Навіть ті, котрі опиняться в меншості й будуть не в змозі впливати на об’єднавчий процес.

Щоб більшість оформилася, їй потрібно буде призначити Прем’єра за поданням Президента, а також санкціонувати призначення міністра оборони, міністра закордонних справ, глави СБУ. Після чого глава уряду звернеться в парламент за призначенням інших членів Кабміну, голів АМК, Держкомітету телебачення і радіомовлення, ФДМУ.

Новий Кабінет Міністрів уже самостійно розбереться з керівниками всіх центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМУ, а також головами місцевих держадміністрацій.

Серед інших новел привертає увагу пропозиція, згідно з якою виконання обов’язків Президента в разі потреби покладатиметься не на Прем’єра, а на Голову ВР.

Правосуддя,
яке подорослішало

Не наважився КС відстояти й демократичність власного формування. Неодноразово у своїх зауваженнях судді підкреслювали, що не логічно позбавляти найвищий орган суддівського самоврядування права делегувати 6 членів у КС. Але авторам проекту більше до душі поділити крісла суддів КС між представниками Президента й парламенту. Як зможе працювати такий «наполовину залежний» орган, залишається загадкою.

Ніби в компенсацію такої втрати депутати вирішили, що судді Конституційного і Верховного Судів цілком можуть працювати і до 75 років.

І, нарешті, щоб догодити ще одному правоохоронному органу, автори повертають прокуратурі наглядові функції «за дотриманням прав і свобод людини і громадянина, дотриманням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами».

Правова
фікція

Цей матеріал не був би повним, якщо не згадати про трьох суддів, які висловили письмову незгоду з висновком КС. Так, суддя КС Володимир Шаповал відзначив непослідовність Суду, який в одному висновку (від 10.12.2003) говорить про «ідентичність» проектів №№4105 і 4180, а зараз — про їхнє розходження. Такий підхід, на думку В.Шаповала, перетворює норму ч.1 ст.158 Конституції на «юридичну фікцію».

Такої самої позиції дотримується суддя КС Володимир Іващенко. У своїй окремій думці він підкреслив, що при підході, відображеному у висновку КС №2-в/2004 від 12.10.2004, парламент може хоч щодня подавати в КС той самий варіант змін до Конституції, змінюючи лише реєстраційний номер документа, й, одержавши «добро» КС, щораз намагатися набрати необхідні 300 голосів «за».

Суддя КС Микола Савенко в окремій думці зазначив, зокрема, що КС повинен був аналізувати не законопроект у цілому, а кожне його положення окремо. Тоді стало б очевидним, що більшість положень проекту №4180 уже голосувалися і не набрали 300 голосів. Отже, повторно їх можна розглядати не раніше, ніж через рік після невдалого голосування за проект №4105. Тому, підсумовує М.Савенко, КС «не забезпечив верховенство і пряму дію ч.1 ст.158 Конституції».

Роман ЧИМНИЙ